Справа № 413/4775/12
2/212/400/13
29 квітня 2013 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1 у складі :
Головуючого, судді : ВОДОП”ЯНОВА С. М.
при секретарі : Комарчук С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті ОСОБА_1 за участю сторін, позивача ОСОБА_2 її представника - адвоката ОСОБА_3 відповідачів ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, цивільну справу за позовом;
ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, ТОВ «Пріма КР» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И В ;
До Жовтневого районного суду міста ОСОБА_1 звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним.
В обгрунтвання позовних вимог, представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 суду зазначив, що ОСОБА_2 проживає у житловому будинку №49 по вул. Сибірській у місті Кривому Розі, який розташований на земельній ділянці площею - 960 кв. метрів.
Вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 в користування для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішень виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 20.10.1989 року №391, від 19.01.1990 р.№34, 29.06.1990 року №224, копії рішень додаються до позовної заяви.
По сусідству з ОСОБА_2, у житловому будинку № 43 по вулиці Хорезмській, проживають відповідачі в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Весною цього року позивачці стало достеменно відомо те що відповідачі в справі незаконного захватили частину її земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою відповідачів.
Паркан, який встановили відповідачі, розташований на земельній ділянці, якою вона має право користуватися. ОСОБА_4 має державний акт на право приватної власності на землю (від 03.12.2002 року №17119), відповідно до якого ОСОБА_4Г, та ОСОБА_5 є співвласниками земельної ділянки.
Позивачка ОСОБА_2 вважає вказаний державний акт на право приватної власності на землю недійсним, оскільки цей акт виданий з порушенням чинного законодавства.
Так, 09 квітня І998 року інженером - землевпорядником, геодезистом ОСОБА_7 був складений акт встановлення меж земельної ділянки. Вказаний акт не підписаний спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_8, який вказаний у акті як член комісії.
Крім того, розмір земельної ділянки відповідачів було безпідставно збільшено, а саме: межі земельної ділянки були встановлені по паркану, який відповідач ОСОБА_4 звів незаконно на земельній ділянці, яка надана ОСОБА_2 в користування. Дозвіл ОСОБА_4 на зведення паркану на її земельній ділянці ОСОБА_2 я не давала. Таким чином, ОСОБА_4 самочинно захватив частину земельної ділянки, яка йому не виділялась і незаконно її приватизував. Тому державний акт на право приватної власності на землю, який був виданий Криворізькою міською ОСОБА_9 народних депутатів 03 грудня 2002 року, позивачка просить визнати недійсним.
ОСОБА_4 шляхом обману захватив частину земельної ділянки ОСОБА_2.
В зв'язку з цим ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідачів і просила їх перенести паркан за межі її земельної ділянки, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовляються це зробити.
Крім того, з цього приводу ОСОБА_2 зверталася до Жовтневої районної у місті ради із заявою про вирішення цього спору, на яку отримала письмову відповідь, де їй рекомендовано для вирішення цього спору звернутися до суду.
На підставі викладеного представник позивачки просить суд ;
- Визнати державний акт на право приватної власності на землю, який був виданий Криворізькою міською ОСОБА_9 народних депутатів 03 грудня 2002 року за номером 17119 ОСОБА_4, недійсним.
- Усунути перешкоди у користуванні моєю земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перенести паркан, який встановлений на її земельній ділянці, за межі її земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою. Стягнути з відповідачів на мою користь судові витрати.
Відповідачі в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, та звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
ОСОБА_4 в обґрунтування зустрічних позовних вимог суду зазначив, що він та
ОСОБА_5 є користувачами земельної ділянки за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Хорезмська, 43, наданої для обслуговування належного їм па праві власності житлового будинку. Ними був зведений паркан з метою розмежування зазначеної і суміжної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сибірська, 49, що знаходилася в комунальній власності.
Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради № 234 від 29 червня 1990 року ОСОБА_2 і ОСОБА_10 було виділено для розміщення городу вказану суміжну земельну ділянку.
Па сьогоднішній день він та ОСОБА_5 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0748 га, розташованої за вказаною адресою, на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ДП № 014348, виданого 03.12.2002 року на підставі рішення Криворізької міської ради № 385 від 09.09.1998 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №17119.
При прийнятті Рішення № 385, Управлінням містобудування та земельних ресурсів Криворізької ОСОБА_9 народних депутатів було складено землевпорядну справу по передачі їм зазначеної земельної ділянки в приватну власність та користування. Дана землевпорядна справа містить ОСОБА_11 встановлення меж земельної ділянки, що передасться у приватну власність та користування від 09.04.1998 року. Яким встановлено в натурі межі земельної ділянки, що відведена їм у приватну власність.
Акт від 09.04.1998р скріплено підписами представників суміжних землекористувачів, серед яких є підпис ОСОБА_2, яка по теперішній час є користувачем суміжної ділянки, що знаходиться в комунальній власності. Дані підписи свідчать про погодження суміжними землекористувачами встановлених меж земельної ділянки, що належить Позивачам.
У 2012 році Позивачі з метою сприяння реалізації приписів діючого в Україні законодавства стосовно ведення державного земельного кадастру та можливості реалізації в майбутньому своїх прав щодо відчуження земельної ділянки, вони почали процедуру з присвоєння належній їм земельній ділянці кадастрового номеру. Для цього. Позивач -1 звернувся до територіального відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у місті ОСОБА_1, де йому повідомили, що кадастровий номер земельній ділянці буде присвоєно на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Для розробки такої документації Позивачу-1 було рекомендовано скористатися послугами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма - КР», що має ліцензію серії ЛІЗ № 421253 на проведення робіт із землеустрою. Після укладення Позивачем - 1 Договору № 24,01-12 від 25.01.2012 року із даним товариством, останнім було здійснено роботи щодо складання Технічної документації із землеустрою щодо відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що належить їм .
Зазначена технічна документація містить акт погоджений меж земельної ділянки, який повинен бути підписаний суміжними землекористувачами та землевласниками, але ОСОБА_2 відмовилася підписувати даний акт, стверджуючи, що частіша земельної ділянки, (площею біля 0,0012га), яка згідно з правовстановлюючими документами є їх власністю нібито належить їй. Тим самим, Відповідач фактично ставить під сумнів легітимність прийнятого суб'єктом владних повноважень Рішення № 385, та виданого на його підставі Державного акту Серії ПІ ДП № 014348. Інші ж сусіди скріпили акт своїм підписом, не маючи жодних заперечень.
Тому він змушений звернутися до суду з метою вирішення спору, що виник між ними і у своєму зустрічному позові просить суд -
-Визнати незаконними вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання їх перенести паркан, який встановлений на її земельній ділянці.
-Визнати технічну документацію із землеустрою щодо відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки загальною площею 0,0748 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Хорезмська, 43, власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, погодженою без підпису - ОСОБА_2 на ОСОБА_11 погодження меж земельної ділянки.
-Покласти судові витрати на ОСОБА_2.
Суд, заслухавши сторони та дослідивши письмові докази долучені до справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути задоволеними, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є сусідами, їх домоволодіння розташовані поряд і їх земельні ділянки мають спільну межу.
Позивачка в справі ОСОБА_2 суду зазначила, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 захватили частину земельної ділянки належну їй. Позивачкою у справі надані суду письмовий доказ у підтвердження її позовних вимог, а саме креслення за результатами геодезичної зйомки земельної ділянки по вулиці Сибірській 49-А. Згідно якого , підтверджена та обставина, що паркан суміжних земельних ділянок, належних сторонам у справі зміщено з ділянки домоволодіння по вулиці Хорезмській 43, де мешкають відповідачі у справі, у бік ділянки належній позивачці по вулиці Сибірській 49-А. Згідно вказаного документу, площа земельної ділянки домоволодіння позивачки у справі складає - 0,0903га, а домоволодіння по вулиці Хорезмській 43 складає 0,748 га, захоплення частини земельної ділянки по вулиці Сибірській 49-А складає - 0, 0050 га.
Таким чином, позивачкою надано письмовий доказ тому, що відповідачі у справі дійсно самовільно змістили паркан у бік домоволодіння позивачки , захопивши частину її земельної ділянки.
Крім того, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути задоволеними також і тому, що ОСОБА_11 встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність та користування відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від 09 квітня 1998 року, / л.с. 39/ оформлений був не належним чином, тобто він не був підписаний усіма членами комісії. А саме; він не підписаний спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_8 та архітектором району ОСОБА_11. Це суд вважає суттєвою підставою для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого Криворізькою міською радою 03 грудня 2002 року № 17119 ОСОБА_4 на підставі зазначеного акту.
Таким чином, суд вважає, що позивачкою у справі ОСОБА_2 надано достатньо письмових доказів у підтвердження її позовних вимог. Згідно пояснення ОСОБА_2 вона була введена в оману відповідачем в справі ОСОБА_4 під час складання вказаного акту встановлення меж земельної ділянки , який вона підписала не усвідомлюючи наслідків цього.
Суд вважає, що задоволення позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 неможливе. Оскільки у даному випадку судом встановлено самовільного захоплення земельної ділянки належної ОСОБА_2 відповідачами в справі. Вказана частина земельної ділянки не була передана ОСОБА_2 у користування відповідачам у справі.
Згідно ст.152 ЗК України власники або користувачі земельної ділянки можуть вимагати усунення будь-яких перешкод та порушень їх прав на землю.
Відповідно до пункту - 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства
при розгляді цивільних справ» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) спори щодо додержання правил добросусідства - обов'язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до статей 103- 109 ЗК і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів
У пункті - 7 зазначеної Постанови ПВС України вказано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).
В даному випадку позивачка у своєму позові просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий Криворізькою міською радою 03 грудня 2002 року № 17119 ОСОБА_4.
Cуд вважає, оскільки відповідачі в справі приватизувала свою земельну ділянку на підставі акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність та користування відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від 09 квітня 1998 року, який було оформлено не належним чином, без підписів членів комісії, то в даному випадку, з урахуванням доводів викладених у позовних вимогах ОСОБА_2, то суд вважає можливим визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий Криворізькою міською радою 03 грудня 2002 року № 17119 ОСОБА_4 .
А зустрічний позов, у зв'язку з вище викладеним задоволенню не підлягає.
Керуючись ст..91-96, 103, 152-158,198, Земельного кодексу України, ст..15, ст.319, 378, 386, 391 ЦК України, на підставі ст.. 88, 212-214 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В ;
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий Криворізькою міською радою 03 грудня 2002 року № 17119 ОСОБА_4 .
Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перенесення паркану, який встановлено на земельній ділянці ОСОБА_2 за межі її земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі,- 107 гривень 30 копійок.
Відмовити у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, ТОВ «Пріма КР» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На рішення суду усіма учасниками процесу може бути подана апеляційна скарга на протязі 10 днів, з дня виготовлення повного тексту цього рішення в палату з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1.
Суддя:
ОСОБА_12