ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
30 квітня 2013 року № 813/2075/13-а
16 год. 37 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.
представника позивача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника відповідача Шалашової Є.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -
20 березня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-187 від 19.02.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно нараховано позивачу єдиний внесок та винесено вимогу про сплату боргу, оскільки позивач є пенсіонером за віком та у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Відтак позивач вважає дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску в розмірі 2316,57 грн. протиправними, а вимогу про сплату боргу № 187 від 19.02.2013 року - такою, що підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 09.04.2013 року, де вказано, що оскільки позивач не досягнув пенсійного віку, до нього не може бути застосовано ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає нарахування єдиного внеску в розмірі 2316,57 грн. та вимогу про сплату боргу № 187 від 19.02.2013 року правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представ- ників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.04.2000 року відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2012 року відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 перебуває на пенсії за віком з 05.03.2005 року довічно.
19.02.2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу № Ф-187, станом на 19.02.2013 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 2316,57 грн.
Позивач із нарахуванням єдиного внеску та вимогою про сплату боргу не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без розгляду.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі Закон № 2464-VI).
З 06.08.2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач є пенсіонером за віком.
Крім того, сторонами не заперечується факт відсутності договору позивача та відповідача про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг загального пенсійного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.
У зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Суд дійшов висновку, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, із врахуванням змісту ст. 162 КАС України, дії управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області щодо нарахування ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 2316,57 грн. є протиправними, а вимога про сплату боргу № Ф-187 від 19.02.2013 року підлягає скасуванню.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області щодо нарахування ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 2316,57 грн.
3. Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про сплату боргу № Ф-187 від 19.02.2013 року.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 7 травня 2013 року.
Суддя Качур Р.П.