Справа № 401/4866/12
(2/199/369/13)
Іменем України
24 квітня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Щербини - Почтовик І.В.,
при секретарі Штонді О.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
за участі ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
за відсутності інших учасників процесу про час і місце розгляду справи сповіщених належним
чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 де треті особи четверта Дніпропетровська нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваності правочину та визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову посилався на те, що, 06.10.2011 року помер його батько ОСОБА_6, який на момент смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_4, після його смерті стало відомо, що покійний не залишив після себе заповіту, тому в строки визначені законом для подачі заяви про прийняття спадщини позивачем було подано заяву до Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 Однак, оскільки у нього відсутні документи на спадкове майно, нотаріус рекомендував звернутися до суду, у зв'язку з наведеним позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на квартиру № 74, що розташована в м. Дніпропетровську вул. Кожемяки,1, яку було придбано в 2003 році та зареєстровано на ім'я ОСОБА_6.
Відповідач ОСОБА_4 скористалася своїм правом та подала зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якої зазначила, що 16.02.2002 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6, після укладання шлюбу вона разом з покійним чоловіком постійно заощаджували спільні сімейні кошти на купівлю квартири для їх сім'ї, тому вони зверталися до різних агентств. На початку вересня 2004 року посередник з агентства нерухомості «Бордо» показала спірну квартиру, яка одразу їм сподобалася. 07.09.2004 року ОСОБА_4 та її покійним чоловіком сплачено аванс 300 доларів США, а 10.09.2004 року її покійний чоловік купив спірну квартиру, сплативши за неї продавцю 14 000,00 доларів США, з цього часу і до сьогоднішнього дня, ОСОБА_4 постійно проживає в спірній квартирі. 19.10.2011 року, ОСОБА_4 звернулася до четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6, але їй було рекомендовано звернутися з запитом до КП «ДМБТІ» та надати оригінали правовстановлюючих документів, які зберігалися у чоловіка. 23.12.2011 року була отримана відповідь з КП «ДМБТІ» з якої з'ясувалося, що замість купівлі-продажу квартири її чоловіком оформлено договір дарування квартири, у зв'язку з чим вважає, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений її чоловіком 10.09.2004 року є удаваним правочином, який маскує справжній правочин, який в дійсності був укладений її чоловіком, а саме договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.
Як зазначає ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві про те, що відповідно до ч.1 ст.70 СК України «у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором», іншої домовленості між ними не було та шлюбний договір вони не укладали, тому ? частина належить їй, як дружині, таким чином спадщина належить після смерті чоловіка з ? частини, оскільки ? частина належить їй як дружині, у зв'язку з чим, просить визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 10.09.2004 року Шостою дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрований 12.10.2004 року КП «ДМБТІ» реєстраційний номер майна № 6805378, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та визнати, що в дійсності 10.09.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, застосувати наслідки удаваності правочину та визнати, що ОСОБА_4 належить на праві приватної власності ? частина квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування, після смерті її чоловіка, ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування, після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача первісний позов підтримали повністю, просили його задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та заперечували проти зустрічної позовної заяви пояснивши суду те, що не відповідає дійсності той факт, що ОСОБА_4 заощаджувала кошти для покупки квартири, оскільки у неї крім пенсії іншого доходу не було, а у покійного знаходилися в особистій власності грошові кошти в тому числі в банківських установах, і квартира придбавалася тільки ним. ОСОБА_4 було відомо про те, що квартира АДРЕСА_3 подарована на користь ОСОБА_6, що підтверджується наявними доказами, всі інші твердження на які посилається ОСОБА_4 не відповідають дійсності .
Крім того позивачем ОСОБА_1 в своєї заяві ( ОСОБА_9 № 1 а.с.209-210) зазначено, що з боку ОСОБА_4 пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваності правочину та визнання права власності в порядку спадкування, оскільки ОСОБА_4 знала про укладання договору дарування квартири і документи знаходилися за місцем її проживання, тому строк позовної давності нею пропущений без поважних причин, у зв'язку з чим просив застосувати до позовних вимог, викладених в зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 строк позовної давності, та в задоволенні її вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача частково заперечував проти задоволення первісного позову, просив визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування, після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року, а за ОСОБА_4 визнати право власності на ? частини квартири, що стосується зустрічної позовної заяви просив задовольнити позов повністю, оскільки вимоги ОСОБА_4 вважає обґрунтованими, адже укладання її чоловіком попереднього договору купівлі-продажу від 07.09.2004 року на квартиру, яку він потім «нібито» отримав в дар, беззаперечно свідчить про його волевиявлення укласти саме договір купівлі-продажу цієї квартири, а тому вважає, що даний договір є удаваним, крім того пояснив, що необхідно поновити строк позовної давності, оскільки ОСОБА_4 не знала, що з боку ОСОБА_6 укладено саме договір дарування, так як документи на квартиру звергалися у її покійного чоловіка.
В судовому засіданні допитана в якості свідка позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6, з яким прожила 10 років, купили квартиру АДРЕСА_2. Як зазначила ОСОБА_4, вона довіряла своєму чоловікові та вважала, що було укладено саме договір купівлі-продажу квартири, а не договір дарування, оскільки її чоловік підписав попередній договір купівлі-продажу. Свідок пояснила, що вона особисто при укладанні договору дарування не була присутньою, оскільки працювала за межами міста і не мала можливості бути присутньою при укладанні договору, всіма організаційними питаннями з приводу угоди займалася її подруга на той час ріелтор ОСОБА_10, яка пояснила, що договір підписаний, а який саме не роз'яснювала.
Свідок пояснила, що вони з ОСОБА_6 проживала разом, її особисті документи та особисті документи ОСОБА_6 зберігалися в одній шухляді по різні боки, однак вона ніколи за 10 років їх не перевіряла.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду пояснила, що вона є давньою подругою ОСОБА_4, яка звернулася до неї з приводу купівлі квартири, та оскільки на той час вона, ОСОБА_10 працювала ріелтором у фірмі «БОРДО» допомогла підібрати квартиру. Прийшов ОСОБА_6 подивився квартиру їм вона сподобалася, на фірмі оформили завдаток, підписали попередній договір купівлі-продажу квартири. В нотаріальній конторі повинен був оформлятися договір купівлі-продажу, який договір складався свідок не знала, оскільки присутньою не була. Розписку про отримання грошей за подаровану квартиру, вона диктувала особисто. Дану розписку отримав ОСОБА_6 він і грошима розраховувався.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, суду пояснила, що вона є рідною донькою ОСОБА_4, їй мама повідомляла, що вона разом з ОСОБА_6 мають намір купити квартиру, договору дарування вона не бачила. Безпосередньо при укладенні договору купівлі-продажу вона присутньою не була, однак була присутньою при перерахунку грошових коштів.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 суду пояснила, що квартира АДРЕСА_2 належала її вітчиму ОСОБА_8, і він видав на її ім'я довіреність на продаж квартири. Прийшла ріелтор ОСОБА_10 і привела ОСОБА_6 і його дружину, ОСОБА_10 диктувала розписку про дарування квартири, ОСОБА_10 з ОСОБА_6 обговорювали договір дарування квартири. Чому в день оформлення угоди негайно переробили довіреність від ОСОБА_8 на її ім'я саме для укладення договору дарування їй не відомо. Та це запропонувала ріелтор ОСОБА_10.
Як зазначила ОСОБА_5 - в день нотаріального посвідчення договору дарування - ОСОБА_4 була присутньою біля нотаріальної контори, та до приміщення не заходила.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_6 це його дядько, після придбання квартири АДРЕСА_4, говорив у присутності ОСОБА_4 йому та його матері ОСОБА_13, що вони заощадили на придбанні квартири оформивши договір дарування замість купівлі-продажу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_6, який продавши у селі будинок запевнив її що не залишиться без житла, особисто їй як сам ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 говорили про те, що квартира АДРЕСА_5 залишиться дітям ОСОБА_6
В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він на час укладення спірного договору дарування працював заступником директора агенції нерухомості «БОРДО», і під час укладення даного договору дарування ОСОБА_4 не була присутньою, оскільки була за межами міста, тому було обрано такий шлях переробити довіреність на купівлю-продаж від ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_5 на дарування квартири, під час коли ОСОБА_8 переробляв довіреність свідок особисто був присутнім коли нотаріус у ОСОБА_8 все розпитувала про його волевиявлення.
Свідок надав плутані пояснення одночасно зазначаючи, що був присутнім при перерахунку грошей між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак пояснити у якій валюті сторони розраховувалися за укладеним договором - не зміг. Одночасно свідок чітко відповідаючи на запитання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, на запитання суду відповідей не надавав посилаючись на значний перебіг часу після укладання договору дарування.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення як первісного так і зустрічного позовів, з огляду на наступне.
Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки зазначені: батько ОСОБА_6, мати ОСОБА_15, дане свідоцтво видане Підгороднянською селищною радою Дніпропетровського району від 18.05.1978 року (ОСОБА_9 №1 а.с.6);
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_6 ( а.с. 34)
Згідно свідоцтва про одруження від 16.02.2002 року (1-КИ № 151217) вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 одружилися 16 лютого 2002 року про, що в книзі реєстрації актів про одруження 16.02.2002 року зроблено запис № 74, дане свідоцтво видане відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (ОСОБА_9 № 1а.с.29);
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 вбачається, що останній помер 06 жовтня 2011 року, у віці 65 років про, що в Книзі реєстрації смертей 10 жовтня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 1627, дане свідоцтво видане Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровської області 10 жовтня 2011 року (ОСОБА_9 № 1 а.с.32,148);
07 вересня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено попередній договір про купівлю-продажу квартири АДРЕСА_7 у письмовій формі (том № 1 а.с.46), згідно якого, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 узгоджена сума продажу квартири за 74200 гривень, що еквівалентно 14 000,00 доларів США, та передано ОСОБА_6 авансовий платіж ОСОБА_9 у розмірі 1599 гривень, що еквівалентно 300 доларів США в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі -продажу квартири АДРЕСА_7, яка діяла на підставі довіреності.
Згідно розписки від 10.09.2004 року (том № 1 а.с.31) вбачається, що ОСОБА_5 дійсно отримала від ОСОБА_6 за подаровану квартиру АДРЕСА_7 суму грошей в розмірі 74200,00 гривень.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2012 року призначена по справі судова почеркознавча експертиза, на підставі якої був наданий висновок № 3343-12 від 13.12.2012 року з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «підпис» попереднього договору купівлі-продажу квартири від 07.09.2004 року виконаний самим ОСОБА_6, літерні та цифрові рукописні записи «ОСОБА_16 удост.АА № 985048 Днепроп.район управление пенсионного фонда выдано 26.02.2002 года 07 сентября 4 ОСОБА_16А.», які розміщені в графі № Покупець» попереднього договору купівлі-продажу квартири від 07.09.2004 року - виконані самим ОСОБА_6 (ОСОБА_9 № 1 а.с.109-115).
В судовому засіданні досліджувалася спадкова справа № 1126/2011, після смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_9 № 1 а.с.146), яка містить: заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини та на видачу свідоцтва про право на спадщину від 19.10.2011 року (ОСОБА_9 № 1 а.с.147) після смерті її чоловіка ОСОБА_6; заяву ОСОБА_17, ОСОБА_18 про відмову від спадщини від 16.03.2012 року ( том 1 а.с.158) з якої вбачається, що вони відмовляються від отримання спадщини після смерті батька, що підтверджується свідоцтвами про їх народження ( ОСОБА_9 №1 а.с. 161) на користь ОСОБА_1 (ОСОБА_9 № 1 а.с.158); заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини та на видачу свідоцтва про право на спадщину від 13.03.2012 року після смерті батька ОСОБА_6 (ОСОБА_9 № 1 а.с.160).
На виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2013 року про витребування доказів ( ОСОБА_9 № 1 а.с. 225) із шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори матеріалів, які сталі підставою для вчинення договору дарування ВВМ № 306478 від 10.09.2004 року, судом отриманий належним чином засвідчений договір дарування квартири від 10.09.2004 року, згідно якого ОСОБА_5, яка діяла за довіреністю ( ОСОБА_9 № 2 а.с.5,6) від імені ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_6 квартиру, а він прийняв в дар квартиру, яка розташована в АДРЕСА_8 (том №2 а.с.2), даний договір зареєстрований в реєстрі за № 3-7993.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За вимогами статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 2- 5ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Норма ч. 5 ст. 267 ЦК припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Однак всупереч наведеному позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, та її представник ОСОБА_3 не навели суду обставини поважності причин пропуску позовної давності, а представник позивача обмежився лише усною заявою про поновлення пропущеного строку, не навівши докази поважності пропуску строку позовної давності, про що свідчить журнал судового засідання ( а.с.224).
Суд відноситься критично до пояснень наданих в судовому засіданні як свідка позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, щодо того, що вона не була обізнаною про те, що її чоловік уклав замість договору купівлі-продажу договір дарування, оскільки ці пояснення спростовуються поясненнями третьої особи ОСОБА_5, поясненнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, та матеріалами справи, відповідно до яких ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали у шлюбі 10 років, документи на квартиру зберігалися у спірній квартирі.
Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як передбачено ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. ( ч.1 ст. 1270 ЦК України)
Як вбачається з матеріалів справи, сторонам в позасудовому порядку спір, що виник між ними, з приводу спадкового майна врегулювати не вдалося та вони звернулися до суду за захистом свого права.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, з врахування того, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_1 від чого його частина у спадковому майні збільшилася, та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_9 в порядку спадкування, після смерті його батька, ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року.
Крім вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 де треті особи четверта Дніпропетровська нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваності правочину та визнання права власності в порядку спадкування та визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_9 в порядку спадкування, після смерті її чоловіка, ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року.
Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного їх розподілу пропорційно до заявлених вимог сторонами по справі та вважає за необхідне:
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 246.97 гривень ( а.с.2,138)та витрат пов'язаних за проведення почеркознавчої експертизи - в сумі 2 206.50 гривень ( а.с. 90-93.);
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 53.65 гривень ( а.с.24).
Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_9 в порядку спадкування, після смерті його батька, ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року.
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 246.97 гривень та витрат пов'язаних за проведення почеркознавчої експертизи - в сумі 2 206.50 гривень.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 де треті особи четверта Дніпропетровська нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваності правочину та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_9 в порядку спадкування, після смерті її чоловіка, ОСОБА_6, померлого 06.10.2011 року
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 53.65 гривень.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 24.04.2013, у повному обсязі текст рішення буде складено відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Щербина-Почтовик