Справа № 199/2231/13-а
(2-а/199/136/13)
іменем України
16 квітня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.,
при секретарі Голубніченко В.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління ОСОБА_2 фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до управління ОСОБА_2 фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправним не виконання відповідачами, покладених на них державою обов'язків по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії не в повному обсязі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати відповідачів зробити перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та сплатити позивачу заборгованість недоплаченої пенсії з 11.11.1986 по 12.12.1986, зобов'язати відповідачів з 01.02.2013 виплачувати пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог на задоволенні позову наполягав.
Відповідач ОСОБА_2 Фонд України надав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки виплата пенсії позивачу проводиться в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством.
Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» у судове засідання не з'явився, надавши до суду заперечення в яких просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, оскільки на підприємстві була проведена перевірка за результатами якої був складений акт від 16.07.2012 року, відповідно до якого було встановлено, що розрахунок суми заробітної плати позивача, зазначеної в довідці № 72 від 19.01.2012 року проведено вірно. Також при розрахунку сум заробітної плати з боку ПАТ «Інтерпайп ПНТЗ» не було виявлено ніяких порушень законодавства, а інформація, зазначена в вищезазначеній довідці є достовірною. Звертаючись до суду з позовом, позивачем не зазначено які його права порушені ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод».
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії позивач визнаний інвалідом ІІІ групи та належить до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та стоїть на обліку, що підтверджується посвідченням Серія А №109693 с та вкладкою №681503 від 01 жовтня 2008 року. Позивач отримує пенсію в Управлінні ОСОБА_2 фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 визначив, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Конституцією України передбачені гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 визначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений.
Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційне допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до норм Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113, пункт 10 статті 116, частина перша статті 117).
Одночасно й положення Конституції України, зокрема статті 95 зазначають, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про державний бюджет України.
Згідно п.3 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» положення ст.ст. 39, 48,50, 51, 52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ОСОБА_2 фонду України.
Частиною 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
На виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№745 від 06.07.2011, яка набрала чинності 23.07.2011 та діяла до 01.01.2012. 23.11.2011 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012. Дані постанови врегулювали питання щодо установлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів пенсії та інших соціальних виплат.
Суд під час вирішення справ про соціальний захист громадян керується, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Крім зазначено, звертаючись до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» позивачем не зазначено свої вимоги до цього відповідача, які права порушені підприємством. Правом на уточнення позову позивач у ході розгляду справи не скористався.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що пенсія позивачу нараховується відповідно до норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесені на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 6-11, 71, 99 КАС України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління ОСОБА_2 фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя О.Б.Подорець