Іменем України
26 квітня 2013 рокуСправа №2а-1124/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - ГавуриО.В.,
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
представників позивача - Боєва Юрія Леонідовича, паспорт НОМЕР_1 від 18.02.98 р., виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі, Шишкіна Володимира Миколайовича, довіреність № б/н від 06.07.12, посвідчення адвоката НОМЕР_2 від 08.10.09 р., ПРАТ "Золотий ключик";
представника відповідача - Сирського Сергія Валентиновича, довіреність № 0315/257 від 15.01.13, Севастопольська міська Рада;
представника третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Золотий ключик" до Севастопольської міської Ради, третя особа: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання рішень незаконними,
Закрите акціонерне товариство "Золотий ключик" звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання рішень незаконними.
Позивач просив визнати незаконними:
- рішення Севастопольської міської Ради № 247 від 18.05.1999 «Про створення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради»;
- рішення Севастопольської міської Ради 9 сесії XXIII скликання № 369 від 17.11.1999 «Про фонд комунального майна Севастопольської міської Ради»;
- рішення Севастопольської міської Ради 5 сесії XXIV скликання № 339 від 36.11.2002 «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради»;
- рішення Севастопольської міської ради V скликання VI сесія № 2070 від 12.06.2007 «Про внесення змін у рішення міської Ради № 339 від 12.11.2002 «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради»;
- рішення Севастопольської міської Ради V скликання XVII сесія № 9128 від 26.01.2010 «Про внесення змін у рішення міської Ради № 339 від 12.11.2002 «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Севастопольська міська Рада не має повноважень щодо створення виконавчих органів, оскільки Рада не є суб'єктом державної власності. У своєму позові, позивач також вказує, що створення Фонду і наділення його повноваженнями органу приватизації порушує право господарського відання на державне (комунальне) майно, яким було наділено ДКП «Магазин № 52» на момент реєстрації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1124/12/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Севастопольської міської Ради просив у позовних вимогах відмовити з підстав викладених у запереченнях (арк.с.155-164, 206-210)
Представник третьої особи - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в судовому засіданні просив у позовних вимогах відмовити з мотивів наведених у запереченні (арк.с. 174-175).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянув справу за наявними матеріалами та прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними рішень Севастопольської міської Ради № 247 від 18.05.1999 «Про створення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради», № 369 від 17.11.1999 р. «Про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», № 339 від 12.11.2002 р «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», № 2070 від 12.06.2007 р. «Про внесення змін у рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 «Про затвердження положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», та № 9128 від 26.01.2010 «Про внесення змін у рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 «Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», та вважає що прийняття цих рішень Севастопольською міською Радою не відповідає частини другої статті 19 Конституції України, та не відповідає встановленим діючим законодавством України повноваженням.
Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради № 247 від 18.05.1999 було вирішено створити Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі Фонд).
Рішенням Севастопольської міської Ради № 369 від 17.11.1999 р. було затверджено Тимчасове положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради; доручено голові Ради подати на затвердження Радою кандидатуру голови Фонду, голові постійної комісії Ради - подати на затвердження Ради: -структуру, штатний розпис Фонду;- концепцію управління комунальним майном територіальної громади м. Севастополя та програму приватизації комунального майна на 2000 рік. Начальнику фінансового управління запропоновано передбачити у бюджеті міста на 2000 рік фінансування Фонду; запропоновано голові Регіонального відділення Фонду державного майна в місті Севастополі призупинити приватизацію об'єктів комунальної власності за переліками, раніше затвердженими рішеннями Севастопольської міської Ради, за якими не почато процес приватизації на 17 листопада 1999 р.; запропоновано управлінню майном міста тимчасово призупинити укладення нових договорів оренди комунального майна міста без надзвичайної необхідності, на період до початку функціонування новоутвореного Фонду комунального майна.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 р. затверджене Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Тимчасове положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, що затверджено рішенням Севастопольської міської Ради №369 від 17.11.1999 р., було визнано таким, що втратило силу.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 2070 від 12.07.2007 р. внесено зміни до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010 р. внесено зміни до рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 р., яким затверджене у новій редакції Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
Згідно пунктів 2 та 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Положення), що є додатком до рішення Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010 р.,визначено що, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (по далі - Фонд) є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління майном, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя. Відповідно до цього Положення (частина 1 пункту 4) Фонд визнавався правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з договорів оренди комунального майна та по відношенням пов'язаних з їх виконанням, а також відношенням з виконання Севастопольською міською державною адміністрацією делегованих їй Радою функцій, та повноважень, що надані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Щодо ствердження позивача, що Севастопольська міська Рада не має встановлених законодавством повноважень створювати власні виконавчі органи та підпорядковувати їх голові Севастопольської міської ради, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 7 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду, жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлена система місцевого самоврядування яка включає: - територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Частиною 3 статті 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пунктів п'ятого, шостого, тридцятого частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: - затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради;загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в встановленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності сповідної територіальної громади.
Стаття 29 Закону № 280/97-ВР визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальної власністю, відповідно до яких, до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:а) власні (самоврядні) повноваження:1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;…..4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Відповідно до статті 40 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
На підставі даних норм законодавства міські Ради здійснюють свої законні повноваження щодо створення виконавчих органів рад та визначення їх повноважень щодо управління та розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності міста.
Таким чином, Фонд комунального майна, є створеним Севастопольською міською Радою виконавчим органом з питань управління майном, що відноситься до комунальної власності міста Севастополь відповідно до пункту 2 Тимчасового положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 369 від 17.11.1999р.
Згідно пункту 5 Тимчасового положення, до завдань та повноважень Фонду відноситься: управління у межа, визначеної Радою, майном, що відноситься до комунальної власністю міста;організація та проведення приватизації майна, яке знаходиться у комунальної власності міста; здійснення повноважень власника стосовно майна, що приватизується згідно рішень Ради, та такого що перебуває у процесі приватизації. Тіж самі положення містяться у пунктах 2,9 Положення про Фонд комунального майна, що є додатком до рішення Севастопольської міської Ради №9128 від 26.01.2010р.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає хибними доводи позивача, що приймаючи спірні рішення Севастопольська міська Рада втрутилась у діяльність державного органу приватизації та органу державної влади шляхом припинення повноважень цих органів, встановлених законодавством по управлінню об'єктами комунальної власності, з питань надання цих об'єктів у оренду, або їх приватизації, оскільки з огляду на статтю 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказані повноваження по управлінню об'єктами комунальної власності відносяться до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що під час прийняття оскаржуваних рішень комунальної власності не існувало, та все майно у місті Севастополі знаходилось у загальнодержавній власності, яким має розпоряджатися Регіональне відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі, а також на те, що Севастопольська міська Рада не має право створювати виконавчі органи, оскільки такими органами вже є місцеві державні адміністрації, оскільки вони суперечать статтям 41,142 Конституції України, статі 35 Закону України «Про власність», який був чинним на час прийняття спірних рішень Ради, Постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)», згідно якого до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць міста Севастополя (комунальна власності міста) відноситься, зокрема: житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду; підприємства роздрібної торгівлі та підприємства неторговельної діяльності, що входять до складу управління торгівлі міськвиконкому; підприємства громадського харчування та інші підприємства неторговельної діяльності. Таким чином, Севастопольська міська Рада, приймаючи рішення №369 від 17.11.1999 р. в частині пропозиції голові РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі тимчасово призупинити приватизацію об'єктів комунальної власності, Севастопольська міська Рада реалізувала власну компетенцію з управління майном комунальної власності з метою забезпечення належної передачі повноважень щодо приватизації об'єктів комунальної власності від органу, який здійснював такі повноваження до створення спеціального виконавчого органу, до створеного уповноваженого органу, на період такої передачі, тобто така пропозиція не є ні привласненням повноважень ФДМ України з управління майном загальнодержавної власності, ні незаконним втручанням у його діяльність щодо такого управління.
Крім цього, суд з посиланням на статтю 72 КАС України вважає не підлягаючим додатковому доказуванню обставину, відносно того що Севастопольська міська державна адміністрація не є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, оскільки ця обставина була встановлена рішенням Господарського суду міста Севастополя від 10.06.2008р. по адміністративній справі №5020-2/144, що набрало законної сили.
У зв'язку з цим Севастопольська МДА не здійснює усі функції і повноваження, віднесені законодавством до місцевих рад та їхніх виконавчих органів.
Статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» суб'єктами приватизації (продавцями майна) визнано органи приватизації, створені місцевими Радами.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об'єктам комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, яке затверджене рішенням Севастопольської міської Ради №9128 від 26.01.2010р.
Суд погоджується з доводами представників відповідача та третьої особи щодо недоведеності порушення прав та інтересів позивача, як суб'єкта господарської діяльності, оскільки незгода позивача з окремими наказами, діями чи бездіяльністю органу щодо конкретних звернень позивача та управління конкретними майновими об'єктами - не може бути обґрунтованою підставою для визнання незаконним створення такого органу.
Таким чином, Севастопольська міська Рада, приймаючи рішення №247 від 18.05.1999р., №369 від 17.11.1999р., №339 від 12.11.2002р., №2070 від 12.06.2007р., та №9128 від 26.01.2010р. діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та з використанням повноваження з метою, з якою таке повноваження надано.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, доводи позивача щодо порушення Севастопольською міською Радою норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень щодо порушення його законних прав та інтересів - не засновані на нормах законодавства, не відповідають предмету, суті та змісту самих оскаржуваних рішень, оскільки рішення Севастопольської міської Ради прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Таким чином, виходячи з вимог ч.2 ст. 71 КАС України, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, слід визнати, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, в свою чергу відповідач - Севастопольська міська Рада довела правомірність своїх рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 07.05.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Постанова не набрала чинності
Суддя О.В. Гавура