30.04.2013 Справа № 901/1087/13
за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м.Сіфмерополь, АР Крим в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», м.Феодосія, АР Крим
до відповідача Кримського Республіканського благодійного центру соціального захисту дітей-інвалідів та малозабезпечених сімей, м.Феодосія, АР Крим
про стягнення 25506,04 грн.
Суддя Мокрушин В.І
Представники сторін:
від позивача- Покидько Л.Я. - ю/к, дов. № 20-3/6378/15 від 27.12.2012
від відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в м. Сімферополі в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в м. Феодосія звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Кримського Республіканського благодійного центру соціального захисту дітей-інвалідів та малозабезпечених сімей про стягнення на користь позивача заборгованість у сумі - 23882,89 грн., інфляційні нарахування в сумі - 121,21 грн., 3% річних - 869,96 грн., а також пеню в сумі - 631,98 грн. також просить стягнути з відповідача судовий збір.
Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить виключити зі складу вимог пеню у розмірі 631,98 грн., як помилково нараховану, стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 121,21 грн., 3% річних у розмірі 869,96 грн., а також просить стягнути судовий збір.
Суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду та розглядає уточнені позовні вимоги, як первісні позовні вимоги позивача до відповідача.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.11.2006 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» та Кримським Республіканським благодійним центром соціального захисту дітей-інвалідів та малозабезпечених сімей було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №520/06 (а.с.11-14).
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець приймає на себе зобов'язання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, у кількості, передбаченій даним договором, з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки. У взаємовідносинах за даним договором сторони зобов'язуються керуватися Законами України «Про житлово - комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими діючими нормативно - правовими актами України та Автономної Республіки Крим.
Згідно п.2.3 договору фактичне споживання теплової енергії за приборами обліку тепла підтверджується актом - довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та зданої Покупцем не пізніше 29-числа розрахункового (поточного) місяця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При ненаданні Покупцем актів - довідок у встановлений строк або відмові від підписання таких актів - довідок без аргументованого обґрунтування, Продавець має право провести розрахунок споживання теплової енергії по проектним навантаженням без наступного перерахунку.
Відповідно до п.3.2.2 договору Покупець зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та у строки, передбачені даним договором.
Згідно п.6.1 договору розрахунки за придбану теплову енергію проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі. Допускається передплата у будь-якому розмірі, за згодою сторін. Плата стягується за:
б) опалення загальної площі 2-ої групи Споживачів за тарифом 8,59 грн./кв.м., погодженому органом місцевого самоврядування щомісячно та протязі всього року.
У відповідності до п.10.1 договору даний договір укладено строком на п'ять років і діє з 01.11.2006 по 31.10.2011, а у тому, що стосується грошових зобов'язань Покупця перед Продавцем - до їх повного виконання.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію виконав неналежним чином та сплатив за нього не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 23882,89 грн.
Неодноразові звернення до відповідача відносно погашення заборгованості не призвели до результату, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи суд вбачає, що згідно рахунків, виставлених позивачем на оплату послуг теплопостачання за листопад, грудень 2010, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2011, січень, лютий, березень, квітень 2012 заборгованість відповідача перед позивачем склала загальну суму 23882,89 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію виконав неналежним чином та сплатив за нього не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості на загальну суму 23882,89 у примусовому порядку.
05.04.2013 та 25.04.2013 позивачем на адресу відповідача для підписання були спрямовані акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 по 01.01.2011 та за період з 01.01.2011 по 01.03.2013.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, підписані відповідачем екземпляри актів на адресу позивача не надходили.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за поставлену теплову енергію у сумі 23882,89 грн. задовольнити, оскільки вони обґрунтовані, підтверджені документально та підлягають задоволенню.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Відповідно до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні збільшення у розмірі 121,21 грн. та 3% річних у розмірі 869,96 грн.
Відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача борг за поставлену теплову енергію у сумі у сумі 23882,89 грн., інфляційні нарахування у сумі 121,21 грн., 3% річних у сумі 869,96 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 07.05.2013.
Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
· Позов задовольнити у повному обсязі.
· Стягнути з Кримського Республіканського благодійного центру соціального захисту дітей-інвалідів та малозабезпечених сімей на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м.Сіфмерополь, АР Крим в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» основний борг у сумі 23882,89 грн., інфляційні нарахування у сумі 121,21 грн., 3% річних у сумі 869,96 грн., а також судовий збір у сумі 1720,50 грн.
· Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.І. Мокрушин