ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
22 квітня 2013 року справа № 826/2560/13-а
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт Компані ЛТД»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152270 від 19.02.2013 та № 0000142270 від 06.11.2012
ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152270 від 19.02.2013 та № 0000142270 від 06.11.2012.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198,6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228, ст..626, ст.629, ст.654, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення №0000142270 від 06.11.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34480,00грн. та №0000152270 від 19.02.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32108,00грн.
Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198,6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228, ст..626, ст.629, ст.654, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Представником позивача на адресу суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» зареєстровано (перереєстровано) в Дніпровській районній державній адміністрації м.Києва, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.06.2001 №10671200000001130. ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.06.2011 за №07432.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва на підставі наказу від 08.10.2012 №1523, службового посвідчення №29/04 від 01.10.2012 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» за період з 01.03.2011 по 31.08.2011
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 24.10.2012 №3775/22-719/31450792, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198,6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228, ст..626, ст.629, ст.654, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення №0000142270 від 06.11.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34480,00грн. та №0000152270 від 19.02.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32108,00грн.
ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду скарг, рішення податкового органу залишено без змін, а скарги товариства без задоволення.
Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ТОВ «ТД «Трейдстар» для ТОВ «Сателіт Компані ЛТД», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.
Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «ТД «Трейдстар».
Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
Між ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» (Покупець) та ТОВ «ТД «Трейдстар» (Постачальник) укладено Договір №2503 від 25.03.2011. Предметом зазначено договору є поставка кераміки, сантехнічні вироби та аксесуари (надалі по тексту - Товар) найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Рахунку-фактурі, а Покупець зобов'язується сплатити за Товар грошову суму та прийняти його на умовах Договору.
ТОВ «ТД «Трейдстар» виконано умови Договору №2503 від 25.03.2011, що підтверджується видатковими накладними №3136 від 31.03.2011, №1448 від 14.04.2011, №560 від 17.05.2011, №902 від 26.05.2011, №38 від 02.06.2011, №128 від 07.07.2011, №220 від 09.08.2011, №204 від 09.08.2011, платіжними дорученнями №89 від 14.04.2011, №113 від 12.05.2011, №158 від 14.06.2011, №157 від 14.06.2011, №209 від 18.07.2011, №237 від 10.08.2011, №260 від 26.08.2011, №280 від 13.09.2011
В зв'язку з чим, ТОВ «ТД «Трейдстар» виписано податкові накладні від 31.03.2011 №3136, від 14.04.2011 №1448, від 17.05.2011 №560, від 26.05.2011 №902, від 02.06.2011 №38, від 09.08.2011 №220, від 09.08.2011 №204
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС надійшов акт від 30.11.2011 №1440/3-23-40-37479199 пре неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період березень - серпень 2011 року, складений у ДПІ у Голосіївському району м.Києва ДПС, яким встановлено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації а також згідно отриманих висновків ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар» за березень-серпень 2011, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 04.11.2011 №5640/26-1/51 ТОВ «ТД «Трейдстар» має ознаки «фіктивності», а саме: кількість працюючих на підприємстві складає 1 особу; відсутні основні засоби; місцезнаходження не встановлено (акт від 07.07.2011 №93248/26-1/51); проведено експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві №1270 від 27.07.2011, в якому зазначено, що підпис від імені директорка ТОВ «ТД «Трейдстар» ОСОБА_1 в представлених на дослідження документах (Договір 06/28-417/1 від 04.05.2011 про визнання електронних документів) ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Крім того, звітність за відповідні періоди надано в електронному вигляді при роздруківці в графі «підпис керівника» зазначено прізвище ОСОБА_1 Також направлено запит до регіону за місцем проживання керівника з метою встановлення причетності останнього до діяльності підприємства. Встановлено наявність сформованого податкового кредиту TOВ «ТД «Трейдстар» по операціям з придбання товарів, робіт, послуг по постачальнику, який не задекларував факт продажу товарів, робіт, послуг. Підприємство знято з обліку в ДПІ в Печорському районі м. Києва 28.01.2010.
Тобто, ТОВ «ТД «Трейдстар» порушено вимоги ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичної адресою ТОВ «ТД «Трейдстар» директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.
Зазначеним актом перевірки також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.
З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» та ТОВ «ТД «Трейдстар» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.
Також представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» правочину. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.
Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ «ТД «Трейдстар» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.
Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.
Пунктом 2 «Положення про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (із змінами і доповненнями) (надалі по тексту - Положення №88) визначено, що первинні документи - це документи. створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що виливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після н завершення.
Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до пп.2.13 п.2 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної а відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерській облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пп.2.15 п.2 Положення №88).
Підпунктом 2.16 п.2 Положення №88 зазначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі док^ підприємства, установи для прийняття рішення.
Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар» щодо виконання укладеного договору. Оскільки у ТОВ «ТД «Трейдстар» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «ТД «Трейдстар» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ст.532 Цивільного кодексу України визначено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором юридична особа - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.
Як зазначено представником відповідача та не спростовано представником позивача, перевіркою не виявлено, а товариством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місця виконання зобов'язань товариства.
У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.
Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пп.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: «дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ «ТД «Трейдстар», податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.
Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Сателіт Компані ЛТД».
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ «ТД «Трейдстар» носить реальний характер.
Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.
Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» та ТОВ «ТД «Трейдстар» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» за період з 01.03.2011 по 31.08.2011 під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» на загальну суму 34481,00грн., а саме: березень 2011 - 1349,00грн., квітень 2011 - 2825,00грн.; травень 2011 - 4329,00грн., червень 2011 - 5380,00грн.; липень 2011 - 2372,00грн.; серпень 2011 - 18225,00грн.
Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме ТОВ «ТД «Трейдстар»
Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Клименчук