Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"29" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/3569/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Бучик А.Ю.
Іваненко Т.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2012 р. у справі за позовом ТОВ "Нафтоком-ОІЛ" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року адміністративний позов ТОВ "Нафтоком ОІЛ" задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012р. №0000022350, від 16.03.2012р. 0000052350, від 16.03.2012р. №0000062350, від 16.03.2012р. №0000042350, від 26.06.2012 00000362350 Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби.
Присуджено на користь позивача ТОВ "Нафтоком ОІЛ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.
Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, вважаючи, що мають місце неповне з"ясування всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з"явились, хоч були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком Оіл» (далі - ТОВ "Нафтоком Оіл») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Сарненська МДПІ) від 16.03.2012р. №0000022350, від 16.03.2012р. №0000052350, від 16.03.2012р. №0000062350, від 16.03.2012р. №0000042350, від 26.06.2012 №0000362350.
Позов мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо порушень податкового та іншого законодавства не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, спростовуються первинними документами, які в силу незрозумілих причин не бралися до уваги під час проведення перевірки та вчинені внаслідок невірного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Обгрунтовуючи неправомірність прийняття Сарненською МДПІ податкових повідомлень-рішень позивач вказував, що перевіряючими була неправомірно відображена сума простроченої кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності між ТОВ «Нафтоком ОІЛ» та ТОВ «Єврокровля» в загальній сумі 807676,83 грн. а також між ТОВ «Нафтком ОІЛ» та ТОВ «Дракон» в сумі 158 115 грн., які були визначені перевіркою як безповоротня фінансова допомога ( тим самим перевіряючими було неправомірно включено до складу валових доходів прострочену кредиторську заборгованість після закінчення строку позовної давності в сумі 965792 грн. ). Також вважає що перевіряючі невірно виключили з валових витрат прострочену кредиторську заборгованість після закінчення строку позовної давності між ТОВ «Нафтоком ОІЛ» та ТОВ «Єврокровля» в сумі 673064 грн. та ТОВ «Нафтоком ОІЛ» і ТОВ «Дракон» в сумі 131763 грн.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що взаємовідносини з ТОВ «Єврокровля» здійснювались на підставі договору поставки. Взаємовідносини між сторонами за договором поставки тривали до повного виконання сторонами своїх обов'язків, а саме між сторонами був підписаний акт прийому-передачі двох векселів на суму 5189777,35 грн. та на суму 5000000 грн., що не суперечить умовам договору та відповідає положенням Закону Укарїни «Про обіг векселів в Україні». Тим самим ТОВ «Нафтоком ОІЛ» в повному обсязі закрив суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Єврокровля».
Щодо взаємовідносин ТОВ «Нафтоком ОІЛ» з ТОВ «Дракон», то вони здійснювались на підставі договору на фізичну охорону об'єкта. На кінець періоду що перевірявся ТОВ «Нафтком ОІЛ» мав кредиторську заборгованість перед ТОВ «Дракон» в сумі 610681 грн., однак заборгованість була визнана в повному обсязі та між сторонами був підписаний графік погашення цієї заборгованості, що не було враховано перевіркою. Також зазначив, що між сторонами був підписаний акт прийому-передачі векселю на суму 216487,6 грн., що не суперечить умовам договору та відповідає положенням Закону Укарїни «Про обіг векселів в Україні». Тим самим ТОВ «Нафтоком ОІЛ» частково погасив суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Дракон».Таким чином заборгованість склала 394193,4 грн. акцентував увагу суду на те, що дану заборгованість не можна віднести до просроченої кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності.
Посилався на п.14.1.257 ПК України, ст.264ЦК України згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається знову.
Зазначив, що після визнання боргу перед контрагентами та підписання графіків погашення заборгованості строк позовної давності було перервано, та її відлік почався знову.
Також, зазначив, що у ТОВ "Дон - Строй" придбав товар, який був використаний в господарській діяльності, а також в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання.
Доводив, що ТОВ «Нафтоком Оіл» не може відповідати за дії своїх контрагентів, з огляду на індивідуалізацію відповідальності.
Що стосується тверджень МДПІ про заниження плати за користування надрами для видобування корисних копалин позивач зазначав, що даний висновок Сарненської МДПІ не ґрунтується на первинних документах товариства. Методику та коефіцієнти при проведенні обрахунків податковий орган використовував ті ж самі, що і товариство, проте допустив суттєву помилку при визначенні вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини за відповідні звітні періоди.
З приводу позовних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що Сарненською МДПІ Рівненської Рівненської області було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Нафтолом Оіл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за переіод з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.
За наслідками проведення позапланової документальної перевірки Сарненською МДПІ Рівненської області складено Акт «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальність «Нафтолом Оіл» код за ЄДРПОУ 32384883 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.» від 24 лютого 2012 року №54/22/32384883 (далі по тексту - Акт перевірки).
За наслідками проведеної перевірки Сарненською МДПІ Рівненської області було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000022350 про те, що згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.5.3.9, 1.22.1, 4.1.6, 5.2.1 п.1.22,4.1., 12.3, 5.3 ст. 1,4,5,12 Закону України про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, пп. 135.5.4, 139.1.9 п.135.5, 139.1, 138.2, 123.1 ст.135, 139, 138, 123 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI, встановлено порушення підпункту 5.3.9,1.22.1, 4.1.6, 5.2.1 п.1.22,4.1,12.3,5.3 ст.1, 4, 12, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, пункту 135.5.4, 139.1.9, 135.5, 139.1, 138.2, 123.1 ст. 135,139,138,123 Податкового кодексу України та ТОВ «Нафтоком ОІЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (3011021000) у сумі за основним платежем 294929 грн. за штрафними санкціями 63999 грн.;
№ 0000032350 про те, що згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з пп.5.3.9, 1.22.1, 4.1.6, 5.2.1 п.1.22,4.1., 12.3, 5.3 ст. 1,4,5,12 Закону України про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, пп. 135.5.4, 139.1.9 п.135.5, 139.1,138.2, 123.1 ст.135, 139, 138, 123 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI встановлено порушення підпункту 35.5.4., 139.1.9 пункту 135.5, 139.1,138.2, 123.1 ст. 135,139,138,123 Податкового кодексу України та ТОВ «Нафтоком ОІЛ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1002153 грн.;
№ 0000052350 про те, що згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.198.2, п.198.3, п.198.6, 198.1, 123.1, ст.198, 123 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.2, п.198.3, п.198.6, 198.1, 123.1 ст.198, 123 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, у зв' язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100 у розмірі 213941грн., з яких 200842 грн. за основним платежем, 13099 грн. за штрафними санкціями;
№ 0000062350 про те, що згідно з пунктом 54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України та згідно з пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.198.2, п.198.3, п.198.6, 198.1, 200.1, 123.1, ст..198, 200, 123 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.2, п.198.3, п.198.6, 198.1, 200.1, 123.1 ст.198, 123 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, у зв' язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 92943,38 грн. та з нарахуванням штрафних санкцій в сумі 23370 грн.;
№ 0000042350 про те, що згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.263.6.2 п.263.6, 123.1 ст.263, 123 Податкового кодексу України встановлено порушення пп.263.6.2 п.263.6, 123.1 ст.263, 123 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Нафтком ОІЛ» з плати за користування надрами місцевого значення (5113030214) у сумі 79476,83 грн.
Як вбачається з акта перевірки № 54/22/32384883 від 24.02.2012 р. Сарненська МДПІ стверджує про порушення позивачем 1.22.1, 4.1.6 п. 1.22, 4.1, 12.3 ст. 1, 4, 12 Закону України про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижені валові доходи всього в сумі 807 677 грн., а саме ІІІ квартал 2010 року - 573 850 грн., та ІV квартал 2010 року - 233 827 грн. В обгрунтування вказаного порушення податковий орган покликається на те, що згідно розшифровки кредиторської заборгованості встановлено, що заборгованість платника податку перед ТОВ «Єврокровля» залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності в загальній сумі 807 676, 83 грн.. В порушення пп. 135.5.4, п.135.5, 159.3, ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. підприємством занижені валові доходи всього у сумі 158 115 грн., а саме: за І квартал 2011 року в сумі 29370 грн., ІІ квартал 2011року - 61470 грн., ІІІ квартал 2011 року 67275 грн. В обгрунтування вказаного порушення податковий орган покликається на те, що згідно бази автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов"язання було визначено розшифровку кредиторської заборгованості встановлено, що заборгованість платника податку перед ТОВ «Дракон» залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності в загальній сумі 158 115 грн.
З такими висновками податкового органу апеляційний суд, розділяючи думку суду попередньої інстанції, не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. - валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Згідно п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; безповоротна фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
Відповідно до п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 - безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, у разі якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У випадках коли термін позовної давності за кредитною угодою не минув на момент набрання чинності цим Законом, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат у порядку, передбаченому іншими підпунктами цього пункту. При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позовної давності у відповідний податковий період.
Згідно п.п. 4.1.11 п.4.1 ст.14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України - безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Ст.257 Цивільного Кодексу України - загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Ст.264 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг починається заново.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи між ТОВ «Нафтоком Оіл» (покупець) та ТОВ «Єврокровля» (постачальник) 02.03.2007 року було укладено Договір поставки № 02/03-1ЕК. Згідно умов договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язався здійснити розрахунок за отримані товари. Умовами договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. На виконання умов договору ТОВ «Єврокровля» здійснювало поставку ТМЦ, а ТОВ «Нафтоком Оіл» в свою чергу здійснило розрахунок за договором шляхом передачі простих векселів серія АА 1726587 на суму 5 000 000, 00 грн. та АА 1726588 на суму 5 189 777, 35 грн . (Акт прийому-передачі векселів від 19.11.2010р.).
01.12 2008 року між ТОВ «Нафтоком Оіл» та ТОВ «Дракон» було укладено договір №12 на фізичну охорону майна. Даний договір було укладено терміном на 2 роки. На виконання умов договору ТОВ «Дракон» здійснював охорону майна а ТОВ «Нафтоком Оіл» зобов'язався провести розрахунок за дані послуги. 31 грудня 2010 року Листом вих.№223-12-10 ТОВ «Нафтолом Оіл» визнав свою заборгованість за договором. 17.01.2011 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі векселя серії АА 193373 на загальну суму 216 487, 60 грн.
Між ТОВ «Нафтолом Оіл» та вищевказаними контрагентами не укладалися договори дарування або інші безоплатні договори, на підставі яких товари чи послуги могли бути надані як безповоротна фінансова допомога.
Зі сторони Сарненської МДПІ не долучено жодного доказу, що засвідчує факт отримання позивачем за період, що перевірявся, поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Єврокровля» та ТОВ «Дракон» на підставі договорів позики.
Апеляційний суд вважає, що податковим органом було неправомірно включено до складу валових доходів прострочену кредиторську заборгованість після закінчення строку позовної давності в сумі 965792 грн., а також те, що перевіряючі невірно виключили з валових витрат прострочену кредиторську заборгованість після закінчення строку позовної давності між ТОВ «Нафтоком ОІЛ» та ТОВ «Єврокровля» в сумі 673064 грн. та ТОВ «Нафтоком ОІЛ» і ТОВ «Дракон» в сумі 131763 грн.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Нафтолом Оіл»" не було допущено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р.; висновки акта перевірки №54/22/32384883 від 24.02.2012р. в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Як вбачається з акта перевірки № 54/22/32384883 від 24.02.2012р. Сарненська МДПІ стверджує про порушення ТОВ "Нафтолом Оіл» п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р., в результаті чого завищено валові витрати на суму 313 955, а саме 4 квартал 2010 року - 313 955 грн., посилається на п.п.5.3.9, в якому передбачено, що не належить до складу валових витрат будь які-витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Враховуючи те, що на дату проведення перевірки вступив в дію Податковий кодекс України від 02.12.10р. , то відповідно підприємством було порушено пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. В акті перевірки посилається на те, що ТОВ «Нафтоком Оіл» по операціях з ТОВ «Дон -Строй» вбачається відсутність поставок товарів з метою настання реальних наслідків.
Судом встановлено, що позивачем та ТОВ «Дон-Строй» було укладено договір №01/11-5 від 01 листопада 2010 року на поставку товарно-матеріальних цінностей. Згідно умов договору поставка товару здійснюється партіями в кількості, по цінах та в строки вказаних в специфікаціях. 01 грудня 2010 року було укладено Договір № 1/12-7РЕЛ згідно якого ТОВ «Дон-Строй» зобов'язався передати у власність покупця рельси. Згідно умов договору поставка товару здійснюється партіями в кількості, по цінах та в строки вказаних в видаткових накладних. Як доказ поставки Постачальник зобовязався надати Покупцю видаткову накладну та податкову накладну. Датою поставки вважається дата, вказана представниками Постачальника в видатковій накладній.
Позивачем, в якості доказу, що підтверджує реальність господарських операцій по договорах з ТОВ «Дон-Строй», надано наступні документи: договір №1/12-7РЕЛ від 01 грудня 2010р., договір № 01/11-5 від 01 листопада 2010 року, специфікацію №1 від 11.11.2010р., №2 від 17.11.2010р., №3 від 20.11.2010року,№4 від 15.12.2010 року до договору №01/11-5 від 01 листопада 2010 року, видаткові накладні №1111-3 від 11.11.2010р., №1117-4 від 17.11.2010р., №1120-1 від 20.11.2010р., №1215-2 від 15.12.2010р.; податкову накладну № 349 від 11.11.2010р., № 353 від 17.11.2010р., № 360 від 20.11.2010р., № 429 від 15.12.2010р. , акти виконаних та підрядних робіт а також договори купівлі- продажу, що свідчать про подальшу реалізацію товару ТОВ "Гранполіс-Плюс", ТОВ "Гранітас", ПП "Вол-Пол", ТОВ "КАМБЕТ-ДЕКОР", ТОВ "Универсал-Максим-Гранит", ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком".
Слід вказати, що надані позивачем докази на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ у ТОВ «Дон -Строй» є первинними в розумінні Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають всім необхідним вимогам, передбачені цим Законом.
Судом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Дон -Строй» ТМЦ на загальну суму 2 135 487,90 грн.. 20 квітня 2011 року між сторонами було підписано акт прийому- передачі векселя серія АА 1726589 на загальну суму 2 135 487, 90 грн., рух товару підтверджується видатковими, податковими накладними, використання товару підтверджено актами підрядних робіт а також договорами купівлі-продажу, згідно яких було реалізовано отримані від ТОВ «Дон -Строй» товари. .
Отримані ТОВ «Нафтоком Оіл» від контрагента ТОВ «Дон-Строй» ТМЦ оприбутковані, що підтверджується картками рахунків бухгалтерського обліку та використано в господарській діяльності з метою отримання позивачем прибутку, що підтверджується податковими деклараціями, які позивачем податні до Сарненської МДПІ.
Вартість оплачених товарів та робіт включено позивачем до складу валових витрат, та до податкового кредиту.
Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, у їх відповідності приписам закону, суд враховує наступне.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо твердження відповідача про те, що товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН відповідно до чинного законодавства є обов'язковою до застосування для обліку транспортної роботи, проте не є документом суворої звітності, і не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому відповідачем безпідставно вказано дана безтоварність операцій в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.
Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Пунктом 198.1 ст.198 ПК вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).
Визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.
Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Дон-Строй», використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується податковими та видатковими накладними, а також встановлено що розрахунок за дані товари було здійснено шляхом видачі векселів.
Отже, з досліджених судом документів підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також використання придбаних у ТОВ «Дон-Строй» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача та отримання від такого використання доходу.
Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з «Дон-Строй» без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Дон-Строй», визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.
На момент вчинення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Дон-Строй», ТОВ «Єврокровля» та ТОВ «Дракон» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.
За таких обставин покупець - ТОВ "Нафтолом Оіл» не може нести відповідальність ні за несплату будь-яких податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Дон-Строй», на думку суду, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами постановою слідчих органів чи вироком суду, що набрав законної сили. Таких вироків чи постанов відповідачем суду не надано.
Доводи та висновки відповідача стосовно розбіжності даних, що виникли внаслідок неподання податкової декларації з ПДВ контрагентами Позивача, не можуть свідчити про порушення податкового законодавства ТОВ «Нафтоком Оіл».
Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Однією з підстав винесення податкових повідомлень-рішень в контексті формування податкового кредиту є відсутність контрагента за місцем знаходження
У постанові Вищого Адміністративного Суду України у справі №К-8850/07 зазначається, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами та проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за дії порушника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини». Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.
Як вбачається з акта перевірки № 54/22/32384883 від 24.02.2012 Сарненська МДПІ стверджує про заниження ТОВ "Нафтоком Оіл» плати за користування надрами на загальну суму 71297,48 грн. В обргунтування своєї позиції посилається на п.п.263.5.2 п.263.6 ст.263 Податкового кодексу України, та стверджує, що підприємством не включено до суми доходу вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини суми попередньої оплати за відповідний вид видобутої корисної копалини, за результатами чого було занижено податкове зобов'язання по платі за користування надрами на суму 71297,48грн., а саме : за ІІ квартал 2011 року в сумі 38584,1 грн; за ІІІ квартал 2011 року у сумі 32855,62 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що показники ТОВ "Нафтоком Оіл» обсягів видобутих корисних копалин враховані при визначенні плати за користування надрами, відповідають результатам господарської діяльності, як наслідок позивачем не було занижено об'єми податкових зобов'язань на суму 71297,48 грн. як стверджує податковий орган.
Слід вказати, що в порушення приписів ст.71 КАСУ відповідач не довів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень №0000022350, №0000052350, №0000062350, №0000042350, від 16.032012року та №0000362350 від 26.06.2012 року, а відтак вони не відповідають критеріям правомірності, визначеним в ч.3 ст.2 КАС України, порушують права та охоронювані законом інтереси платника податків, а тому, на думку апеляційного суду, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: А.Ю.Бучик Т.В. Іваненко
Роздруковано та надіслано (р/п):
1- в справу
2 - позивачу ТОВ "Нафтоком-ОІЛ" вул. Леніна, 22, кв. 2,смт. Томашгород,Рокитнівський район, Рівненська область,34240
3- відповідачу Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Радянська,5,смт.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34200