"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/26252/11
"28" березня 2013 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва та прокуратури м.Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року
по справі №2а-3153/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ойл» (надалі - ТОВ «Альфа-Ойл»)
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)
за участю Прокуратури м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У жовтні 2004р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 30.06.2004р. №0007912302/0.
Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.
Останнім рішенням суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.10.2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.042011р., позов було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 30.06.2004р. №0007912302/0. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 203грн.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва та прокуратура м.Києва звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставлять питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Альфа-Ойл» за період з 01.01.2001р. по 31.12.2003р., про що складено акт перевірки №119/382/25-2/31031180 від 25.06.2004р.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п..5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, податковий орган вказав, що протягом ІІ-IV кварталів 2003р. ТОВ «Альфа-Ойл» були проведені три операції з реалізації нафтопродуктів за цінами, нижчими від ціни придбання, що призвело на думку податкового органу, до заниження суми оподаткованого прибутку та, як наслідок, до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.
На підставі вказаних висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2004р. №0007912302/0, яким позивачу визначено зобов'язання за платежем податок на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаної норми закону).
Підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 наведеного Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону).
Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки. При цьому валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.
Як встановлено під час перевірки та вбачається з матеріалів справи, відповідно до контракту №0000703/0304К від 11.03.2003р., позивач придбав у ВАТ «Нафтова компанія «Роснафта» (Росія) нафту сиру в кількості 7394тон, про що сторонами складено акт приймання-передачі нафти від 16.04.2003р. На поставку нафти вагою 7394тон на загальну суму 4929117,68грн. оформлено ВМД №12400/3/030171 від 14.05.2003р.; оплату за нафту проведено в безготівковій формі згідно банківського переказу №21 від 21.03.2003р.
За умовами п.3.1 контракту №0000703/0304К від 11.03.2003р., вартість поставленої нафти становила 125,00 доларів США за одну метричну тону, включаючи ПДВ - 20%; вартість контракту - 925000 доларів США (в т.ч. ПДВ - 154166,67 дол. США).
Зазначений тоннаж нафти (7394тон) продано позивачем ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд», відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2003р. №19/05-Н на загальну суму 4596110,40грн. (крім того ПДВ 919222,08грн.) На момент підписання акту приймання-передачі з ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд» - 19.05.2003р. офіційний курс НБУ складав 5,3331грн. за 1 дол. США. Оплата за договором купівлі-продажу від 19.05.2003р. №19/05-Н проведена у безготівковій формі згідно платіжного доручення №36 від 23.06.2003р.
Таким чином, витрати на придбання нафти за контрактом №0000703/0304К від 11.03.2003р. перевищують доходи від її реалізації на підставі договору від 19.05.2003р. №19/05-Н на 333007,28грн. (4929117,68 грн. - 4596110,40 грн.).
Згідно з контрактом №50-0918/032300 від 28.08.2003р., позивач придбав у ДП «Машинімпорт» (Росія) нафту сиру, про що свідчить акт прийняття - здачі нафти №1 від 18.09.2003р., відповідно до якого позивач прийняв 30000 тон сирої нафти по ціні 186,00дол. США (в т.ч. ПДВ - 31,00дол. США за тону). Офіційний курс долара станом на 18.09.2003р. становив 5,3315грн. за 1 дол. США
Поставка підтверджується ВМД №12400/3/110177 від 18.09.2003р., №12400/3/110178 від 19.09.2003р., №12400/3/110179 від 20.09.2003р., №12400/3/110180, № 12400/3/110181 від 21.09.2003р., №12400/3/110182 від 22.09.2003р., №12400/3/110183, №124/3/110184 від 23.09.2003р., №12400/3/110185, №12400/3/110186 від 24.09.2003р., №12400/3/110187, №12400/3/110188 від 25.09.2003р. на поставку нафти сирої вагою 30000 тон на загальну суму 29750786,17грн. Оплату за нафту проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких наведений у акті перевірки на стор.30.
Зазначений тоннаж 30000тон нафти позивачем продано ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд» відповідно до договору купівлі-продажу №048/Н від 01.09.2003р. та додаткової угоди №1 від 01.09.2003р. на загальну суму 30117600,00грн. ( в т.ч. ПДВ - 5019600 грн.), про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання передачі від 30.09.2003р., виписані продавцем видаткові накладні від 30.09.03р. №РН-0000253, №309 від 30.09.2003р. та докази оплати за нафту, що проведена у безготівковій формі згідно платіжного доручення №2 від 06.10.2003р.
Отже, витрати на придбання нафти за контрактом №50-0918/032300 від 28.08.2003р. перевищують доходи від її реалізації на підставі договору №048/Н від 01.09.2003р. на 4652786,17грн. (29750786,17грн. - 25098000грн.).
Окрім того, згідно договору купівлі-продажу №01/09 від 22.09.2003р., позивач придбав у ТОВ «ЮФ «Контракт -92» нафту сиру, про що свідчать видаткові накладні №РН - 00162 від 26.09.2003р., №РН- 00163 від 29.09.2003р., №РН-00164 від 30.09.2003р.; акти приймання-передачі №1 від 26.09.2003р., №2 від 29.09.2003р., №3 від 30.09.2003р.; податкові накладні №190 ат №192 від 30.09.2003р. на поставку сирої нафти вагою 62461тон, на загальну суму 67145575грн. (крім того ПДВ - 13429115,00грн.). Оплату за нафту проведено в безготівковій формі згідно платіжних доручень №235- 239 від 30.09.2003р.
Зазначений тоннах нафти (62461тон) позивачем реалізовано ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд» відповідно до договору купівлі-продажу №067/Н від 15.09.2003р. та додаткових угод №1 від 26.09.2003р, №2 від 29.09.2003р. №3 від 30.09.2003р. на загальну суму 63148071,00грн. (в тому числі ПДВ - 10524678,50грн.). На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі нафти №1 від 26.09.2003р., №2 від 29.09.2003р., №3 від 30.09.2003р.; продавцем виписано видаткові накладні №РН-0000256 від 26.09.2003р., №РН-0000255від 29.09.2003р., №РН-0000257 від 30.09.2003р. та податкові накладні №323 від 26.09.2003р., №318 від 29.09.2003р., №321 від 30.09.2003р., оплату проведено в безготівковій формі.
З наведеного вбачається, що витрати на придбання нафти за договором №01/09 від 22.09.2003р. на придбання нафти перевищують доходи від її реалізації за договором №067/Н від 15.09.2003р. на 14422182,50грн.
Внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання у ТОВ «Альфа-Ойл» не виникла база оподаткування - прибуток, в результаті чого позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій.
Перевіркою також встановлено та вбачається з довідки Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 09.11.04р. №7/405, що вартість нафти з вересня по грудень 2003р. зменшувалась.
При цьому незважаючи на зниження цін на нафту на світовому ринку та на внутрішньому ринку України, позивач збільшує об'єм придбаної нафти (1 контракт на 7400т. нафти, 2 контракт на 30000т. нафти і 3 контракт 1000000т. нафти) і що найголовніше, з кожною поставкою позивачу нафти, ціна на неї збільшувалась.
Отже, суди не встановили й не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, значно нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, і встановлення цих обставин дає підставу для відмови заявленого до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України №№08/39 від 25.03.2008р., 08/91 від 01.04.2008р., 258/11 від 07.11.2011р.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок податкового органу про те, що витрати ТОВ «Альфа-Ойл» на придбання нафти перевищують доходи від її реалізації на 31961077,50грн., що призвело до завищення валових витрат у 2003р. на суму 31961,1тис.грн., тобто вказаний товар підприємством використано без мети отримання прибутку, як це передбачено п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отримано збиток.
За таких обставин, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Києва податкове повідомлення-рішення від 30.06.2004р. №0007912302/0 є цілком обґрунтованим та законним.
Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва та прокуратури м.Києва - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ойл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва за участю Прокуратури м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2004 року №0007912302/0 - відмовити.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко