29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" квітня 2013 р.Справа № 924/233/13-г
Господарський суд Хмельницької області у складі:
судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави та державного органу, який її уособлює - Аграрного фонду м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" с. Сахнівці, Старокостянтинівський район, Хмельницька область
про стягнення заборгованості в сумі 5689974,01 грн., з яких 1 638 280,89 грн. 20% штрафу за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 1 544 738,40 грн. 20% штрафу за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 573 398,31 грн. 7% - штрафу за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 540658,44 грн. 7% - штрафу за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 679 886,57 грн. пені за не доставку товару за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 641066,44 грн. пені за не доставку товару за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 37029,64 грн. 3% річних за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 34915,32 грн. 3% річних за форвардним біржовим контрактом №725Ф
Представники сторін:
прокурора: Грамчук Т.А. посвідчення №006346 від 27.09.2012р.
позивача: Пронін О.А. довіреність №249 від 04.12.12р.
відповідача: Товмач В.В. за довіреністю №220113 від 22.01.2013р.
Повне рішення складено 29.04.2013р.
Рішення приймається 29.04.2013 р. оскільки в судовому засіданні 08.04.2013 р., 13.04.2013 р. та 22.04.2013 р. оголошувалась перерва.
Суть спору: Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Аграрного фонду звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача ТОВ "Енселко Агро" 5689974,01 грн., з яких 1638280,89 грн. 20% штрафу за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 1 544 738,40 грн. 20% штрафу за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 573 398,31 грн. 7% - штрафу за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 540658,44 грн. 7% - штрафу за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 679 886,57 грн. пені за не доставку товару за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 641066,44 грн. пені за не доставку товару за форвардним біржовим контрактом №725Ф, 37029,64 грн. 3% річних за форвардним біржовим контрактом №724Ф, 34915,32 грн. 3% річних за форвардним біржовим контрактом №725Ф.
В обґрунтування позову зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 24.05.2012р. між Аграрним фондом (покупцем) та ТОВ "Енселко Агро" (продавцем) укладено форвардні біржові контракти на закупівлю зерна №724 Ф та №725Ф.
На виконання п. 5.1. зазначених форвардних біржових контрактів Аграрний фонд перерахував на рахунок відповідача 4 095 702,23 грн. за біржовим контрактом №724Ф та 3 861 846,00 грн. за біржовим контрактом №725Ф, що підтверджується платіжними дорученнями №1141, №1142 від 02.07.2012р.
Однак відповідач в порушення п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 6.5. форвардних біржових контрактів №724Ф та №725Ф свої зобов'язання щодо передачі товару у встановлений строк не виконав, товар не передав, авансовий платіж в розмірі 7 957548,23 грн. повернув на рахунок Аграрного фонду лише 08.11.2012р.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу штраф відповідно до п. 7.2. контрактів у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару в розмірі 1 638 280,89 грн. (контракт №724Ф) та 1 544 738,40 грн. (контракт №725 Ф).
Крім того, на підставі п. 7.5. контрактів позивач нарахував пеню за непоставлений товар, розраховану з 02.11.2012р. по 24.01.2013р., в сумі 679886,57 грн. (контракт №724Ф) та 641 066,44 грн. (контракт №725Ф), а також штраф за прострочення виконання понад тридцять днів в сумі 573 398,31 грн. та 540658,44 грн. відповідно.
Також, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 37029,64 грн. (контракт №724Ф) та 34915,32 грн. (контракт №725Ф).
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду в інтересах Аграрного фонду України прокурор зазначає, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по форвардним біржовим контрактам не дає можливості Аграрному фонду в повній мірі виконувати покладені на нього завдання, зачіпає економічні інтереси держави, дискредитує державну політику по підтримці сільського господарства України.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.
04.03.2013р. на адресу суду від Аграрного фонду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд позов задовольнити, надав копії виписки з рахунку за 07.11.2012р., податкової накладної від 20.07.2012р., податкової накладної від 20.07.2012р.
В письмових поясненнях від 08.04.2013р. позивач наголошує, що Аграрний фонд - це державна спеціалізована бюджетна установа, тому авансовий платіж на виконання умов контрактів був здійснений із запізненням, оскільки грошові кошти перераховувались казначейською службою. При цьому позивач стверджує, що свої зобов'язання за контрактами щодо оплати виконав у повному обсязі.
Крім того, на думку позивача повідомлення відповідача про відмову від виконання зобов'язань по контрактах носять суто формальний характер, так як зазначені повідомлення підготовленні після отримання грошових коштів. При цьому грошові кошти, отримані як авансовий платіж по обох контрактах утримувалися відповідачем на своєму рахунку з 20.07.2012р. по 07.11.2012р.
Окрім того, контрактом передбачено здійснення закупівлі зерна до державного інтервенційного фонду, що безпосередньо пов'язано з забезпеченням продовольчої безпеки держави, а тому згідно ст. 612 ЦК України, відповідач повинен був мати дійсні підстави втрати інтересу до виконання Аграрним фондом зобов'язань за контрактами.
В судовому засіданні 16.04.2013р. представником позивача подано письмові пояснення щодо обґрунтованості нарахування пені після повернення відповідачем авансового платежу. Зокрема, позивач виходить з аналізу норм статтей 598 та 631 Цивільного кодексу, та наголошує, що така підстава, як припинення зобов'язання внаслідок спливу строку дії договору, не міститься ані в Цивільному, а ні в інших нормативно-правових актах. також в контрактах відсутні умови, що закінчення його строку або повернення авансу звільняє відповідача від обов'язку поставити товар.
Також у заяві від 22.04.2013 р. прокурор та позивач конкретизували суму, яка була заявлена у позові.
В письмових поясненнях від 29.04.2013 р. позивач зазначає, що останній виконав зобов'язання у повному об'ємі, при цьому контракти були зареєстровані в УДКСУ для здійснення оплати, проте в зв'язку із ситуацією в державі кошти надійшли на рахунок лише 20.07.2012 р. та до цього часу відповідач не відмовлявся від виконання зобов'язання, а тому своїми діями підтвердив дійсність контракту. Надходження коштів з Держаного бюджету для оплати поданому контракту не залежало від волевиявлення позивача, затримка передоплати відбулося не з вини Аграрного Фонду.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог, зокрема вказує, що позивачем були порушені умови контрактів щодо перерахування грошових коштів, зокрема останнім кошти були перераховані 20.07.2012р.
У свою чергу, відповідач, у зв'язку із простроченням (несвоєчасним виконанням) обов'язку позивача за контрактами по здійсненню попередньої оплати за товар, керуючись положеннями ст. 538 ЦК України та п. 6.7. контрактів, відмовився (в повному обсязі) від виконання своїх обов'язків по поставці товару за форвардними біржовими контрактами №724Ф та №725Ф від 24.05.2012р. на закупівлю Аграрним фондом зерна. У зв'язку з цим, на адресу позивача були направлені повідомлення про відмову від виконання зобов'язання по поставці товару від 23.07.2012р. №553, №554, від 24.07.2012р. №556, №557.
Також відповідач наголошує на тому, що грошові кошти в сумі 4 095 702,23 грн. за контрактом №724Ф та 3 861 846,00 грн. за контрактом №725Ф були повернуті позивачу 07.11.2012р., про що свідчать платіжні доручення.
Таким чином, оскільки відповідач відмовився від виконання зобов'язань за контрактами, підстави для нарахування штрафних санкцій за невиконання поставки товару відсутні.
В письмових поясненнях від 22.04.2013 р. відповідач посилається на ч.1 ст. 193 ГК України, ст. 706 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", п. 6.7 форвардних контрактів, наголошує, що позивач не надав жодної відповіді на повідомлення товариства та намагається видати бажане за дійсне, оскільки у даному випадку прострочення необхідно розглядати як порушення обов'язку сплатити кошти.
В підтвердження своєї позиції відповідач посилається на податкові накладні від 30.11.2012 р. про коригування кількісних і вартісних показників.
Представником відповідача заявлено усне клопотання про витребування з Державної казначейської служби України інформації стосовно перерахування коштів за спірними контрактами.
В задоволенні даного клопотання належить відмовити, оскільки останнє не обґрунтовано згідно ст. 38 ГПК України, зокрема: не конкретизовано доказ який витребовується, обставини що перешкоджають його наданню, підстави з яких випливає, що цей доказ має організація. Також, судом приймаються до уваги строки розгляду спору передбачені ст. 69 ГПК України (позовна заява надійшла до суду 20.02.2013 р.)
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №363866 Аграрний фонд наділений статусом юридичної особи та зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855.
Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №543213 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" зареєстроване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, буд. 13/1, код 37083810.
24.05.2012р. між ТОВ "Енселко Агро" (надалі Довіритель) та Брокерською конторою №200 ТОВ "Електронні технології ЕТП" (надалі Брокер) був укладений договір-доручення №К24/05/5, відповідно до п. 1.1. якого Довіритель доручає, а Брокер зобов'язується від імені, за винагороду і за рахунок Довірителя надати останньому послуги з продажу товару, згідно додатку 1 (пшениця м'яка 2 та 3 класу), який є невід'ємною частиною Договору та оформлення необхідної документації, з метою укладення Брокером біржових контрактів на Аграрній Біржі.
24.05.2012р. між державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (далі Покупець) в особі Брокера-покупця Кириченка В.М., що діє на підставі довіреності від 04.06.2010р. №107, та сільськогосподарським товаровиробником зерна (далі Продавець) Товариством з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" в особі Брокера-продавця Підкоморної В.О. Брокерської контори №200 Товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні технології ЕТП", що діє на підставі договору доручення від 24.05.2012р. №К24/05/5 та довіреності від 16.01.2012р. №109, були укладені аналогічні за змістом форвардні біржові контракти на закупівлю аграрним фондом зерна №724Ф та №725Ф (далі контракти). Вказані контракти відрізняються лише предметом контракту та вартістю товару.
Так, відповідно до п. 1.1. Контракту №724Ф в порядку та на умовах даного контракту Продавець передає Покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.
Ціна за одиницю товару (тонну) на базисі поставки: 1 909,00 грн. Вартість Товару всього 8 191 404,46 грн., в тому числі ПДВ 1 365 234,08 грн. (п.п. 1.5, 1.6 Контракту №724 Ф).
Згідно з п. 1.1. Контракту №725Ф в порядку та на умовах даного контракту Продавець передає Покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.
Ціна за одиницю товару (тонну) на базисі поставки: 1 800,00 грн. Вартість Товару всього 7 723 692,00 грн., в тому числі ПДВ 1 287 282,00 грн. (п.п. 1.5, 1.6 Контракту №725 Ф).
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Контрактів передбачено кількість товару, що поставляється (тонн): 4 290,94. Місяць поставки: в термін до 01.11.2012р. Базис поставки: EXW ДПЗКУ ПАТ (філія Старокостянтинівський елеватор).
Зі змісту п. 2.1., 2.2. Контрактів вбачається, що Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю Товар на базисі поставки: EXW ДПЗКУ ПАТ (філія Старокостянтинівський елеватор), Хмельницька обл. в термін до 01.11.2012р. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту.
Розділом 5 Контрактів передбачено порядок розрахунків, зокрема Покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця в розмірі 50 % від суми Контракту. Продавець у день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок видає Покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3, та виконання пункту 4.1. Контракту.
Відповідно до п. 6.5 Контрактів сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше ніж за два тижні до терміну поставки.
У разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі (п. 6.9 Контрактів).
Згідно з п. 7.2. Контрактів за невиконання продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого Товару.
У разі порушення Покупцем строків оплати, установлених пунктами 5.1 та 5.3 цього Контракту, Покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу (п. 7.4. Контрактів).
Відповідно до п. 7.5. Контрактів у разі виконання Покупцем пункту 5.1 та невиконання Продавцем пункту 2.1. цього Контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості.
Розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків що передбачені законодавством та цим контрактом (п. 10.1 договорів).
Цей контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01.12.2012р.
Контракти №724Ф та №725Ф підписані Брокером-Продавцем (Брокерська контора №200 ТОВ "Електронні технології ЕТП") та Брокером-Покупцем (В.М.Кириченко), скріплені печатками ТОВ "Електронні технології ЕТП" та Аграрного фонду, а також зареєстровані Аграрною біржею 24.05.2012р., про що свідчить печатка останньої та підпис уповноваженої особи Аграрної біржі Л.В. Филь.
02.07.2012р. на виконання умов контракту №724Ф Аграрний фонд згідно платіжного доручення №1141 (проведено банком 20.07.2012р.) перерахував на рахунок ТОВ "Енселко Агро" грошові кошти в сумі 4 095 702,23 грн. з призначенням платежу: "попередня оплата за пшеницю по форвардному біржовому контракту №724Ф від 24.05.2012р.
Платіжним дорученням №1142 від 02.07.2012р. (проведено банком 20.07.2012р.) на виконання умов контракту №725Ф, Аграрний фонд перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 3 861 846,00 грн. з призначенням платежу: "попередня оплата за пшеницю по форвардному біржовому контракту №725Ф від 24.05.2012р.
Також зазначені операції відображені позивачем в податкових накладних від 20.07.2012р. №288/2, №287/2.
Однак відповідач свої зобов'язання за контрактами щодо передачі товару в строк (до 01.11.2012р.) не виконав, повернув авансовий платіж в розмірі 7 957 548,23 грн. на рахунок Аграрного фонду, про що свідчать виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ рахунок №352280002004099 за 07.11.2012р., платіжні доручення №5007 від 07.11.2012р. на суму 3861846,00 грн., №5006 від 07.11.2012р. на суму 4095702,23 грн.
Крім цього, відповідачем 23.07.2012р. було надіслано на адресу Аграрного фонду повідомлення (вих.№553, №554) про відмову (в повному обсязі) від виконання зобов'язань за форвардними контрактами на закупівлю Аграрним фондом зерна №724Ф, № 725Ф від 24.05.2012р.
24.07.2012р. позивачу були надіслані аналогічні за змістом повідомлення про відмову від виконання зобов'язань за форвардними контрактами на закупівлю Аграрним фондом зерна №724Ф, № 725Ф від 24.05.2012р.
Згідно письмових пояснень головного спеціаліста Хмельницького регіонального відділення Аграрного Фонду, остання неодноразово в 2012 р. нагадувала керівництву відповідача про виконання контрактів та наслідки відмови.
Враховуючи невиконання відповідачем умов контрактів позивачем відповідно до п.7.2 контрактів нараховано штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, а саме за контрактом №724Ф -1638280,89 грн., за контрактом №725Ф - 1 544 738,40 грн., що вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку.
Також на підставі п. 7.5. контрактів позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1 %, розраховану за період з 02.11.2012р. по 24.01.2013р., зокрема за контрактом №724Ф в сумі 679 886,57 грн., за контрактом №725Ф - 641066,44 грн.
Крім того, враховуючи, що порушення строків виконання зобов'язання становить більше 30-ти днів, позивачем відповідно до п.7.5. контрактів нараховано відповідачу штраф в розмірі 7% від вартості недопоставленого товару, а саме за контрактом №724Ф -573 398,31 грн., за контрактом №725Ф - 540658,44 грн.
Разом з цим, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до сплати відповідачу 3% річних, зокрема за контрактом №724Ф - 37 029,64 грн., за контрактом №725Ф - 34 915,32 грн.
Враховуючи вищенаведене, вважаючи порушеними права та інтереси держави в особі Аграрного фонду України, прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 14 підпункту 14.1.45.3 Податкового Кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.
Тобто, укладені сторонами Контракти передбачали виконання зобов'язань відповідачем на майбутнє.
Як вбачається із правовідносин сторін, вказані контракти за своїм змістом є договором поставки та відповідають ст. 712 ЦК України про те, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання має бути вчинений у письмовій формі.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Прокурором та позивачем відповідно до п. 7.2. контрактів за невиконання відповідачем умов контракту щодо обсягів поставки нараховано штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.
Перевіривши розрахунок штрафу за контрактом №724Ф, судом встановлено правомірність нарахування останнього, оскільки вартість товару за контрактом №724Ф становить 8191404,46 грн., тому 20% штрафу від цієї суми становитиме 1 638 280,89 грн. (8 191 404,46 грн. х 20%).
Крім того, позивачем правомірно нарахований штраф в розмірі 1544738,40 грн. за контрактом №725Ф (20% від суми контракту - 7 723 692,00 грн.).
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 % штрафу за контрактами №724Ф та №725Ф в сумі 1 638 280,89 грн. та 1 544 738,40 грн. відповідно, підтверджені матеріалами справи обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному об'ємі.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі п. 7.5. контрактів штрафу у розмірі 7% в сумі 573398,31 грн. (контракт №724Ф), 540 658,44 грн. (контракт №725Ф), а також пені в розмірі 679 886,57 грн. (контракт№724Ф), 641 066,44 грн. (№725Ф), судом враховується таке.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).
Судом встановлено обставини невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за форвардними біржовими контрактами №724Ф та №724Ф в строк до 01.11.2012р., однак відповідачем 07.11.2012р. на рахунок Аграрного фонду було повернено авансовий платіж в розмірі 7 957 548,23 грн. (платіжні доручення №5007 від 07.11.2012р., №5006 від 07.11.2012р.) Тобто в даному випадку відповідачем вчинено дії щодо відмови від свого зобов'язання поставити позивачу товар, а останній прийняв цю відмову, про що свідчить зарахування на свій рахунок повернутого авансового платежу без зауважень та заперечень.
Статтею 3 ЦК України в якості однієї з загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору, яка передбачає, зокрема, і свободу у визначенні його умов. Статтею 6 вказаного кодексу передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Положеннями ч. 4 ст. 179 ГК України також передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Таким чином, відповідно до вимог законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді задоволення позову з наведених підстав.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В той же час, ч. 2 ст. 231 ГК України передбачає настання відповідальності за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не лише грошових. Статтею 193 ГК України також закріплено, що господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позивачем правомірно не враховано норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки в даному випадку пеня нараховується за не грошове зобов'язання. Також, можливість визначення сторонами у господарських правовідносинах в якості договірної відповідальності та стягнення пені за порушення умов виконання іншого ніж грошове зобов'язання відповідає положенням ГК України та не суперечить ст. 549 ЦК України (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012 р. по справі №5016/210/2012 (17/22).
Проте, позивачем не вірно вказано період нарахування пені з 02.11.2012 р. по 24.01.2013 р., так як не враховано повернення відповідачем суми попередньої оплати 07.11.2012р., тобто нарахування пені слід було здійснювати або до дня фактичного передання товару, або до повернення позивачу суми попередньої оплати. Вказане також кореспондується по аналогії зі змістом п. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару, або повернення суми попередньої оплати.
Отже правомірним є нарахування пені: за контрактом №724Ф на суму 8 191 404,46 грн. (вартість недопоставленого товару, оскільки товар взагалі не поставлявся) за період з 02.11.2012 р. (перший день прострочки не поставленого товару) по 07.11.2012 р. (дата повернення суми попередньої оплати) в сумі 49148,43 грн.; за контрактом №725Ф на суму 7723692,00 грн. (вартість недопоставленого товару, оскільки товар взагалі не поставлявся) за період з 02.11.2012 р. (перший день прострочки не поставленого товару) по 07.11.2012 р. (дата повернення суми попередньої оплати) в сумі 46342,15 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
В решті позову в частині стягнення 1 225 462,43 грн. пені (в тому числі за контрактом №724Ф в сумі 630738,14 грн., за контрактом №725Ф - 594 724,29 грн.) відмовити.
При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу (за контрактом №724Ф - 573 398,31 грн., за контрактом №725Ф - 540658,44 грн.) на підставі п.7.5 контрактів в розмірі 7% від вартості недопоставленого товару за прострочення понад тридцять днів судом враховується, що останній заявлений безпідставно, оскільки відповідач хоча й не здійснив поставку товару в строк визначений контрактами (до 01.11.2012р.), однак повернув суму попередньої оплати 08.11.2012р., яка прийнята позивачем. За таких обставин, твердження позивача про прострочення поставки товару понад тридцять днів необґрунтоване, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Тобто, умовою застосування до боржника відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка зазначена у ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочка виконання такого грошового зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 27.06.2012р. у справі №42/364).
Проте, оскільки, як було встановлено судом боржник не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (обов'язок останнього поставка товару), тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 20.07.2012р. (дата отримання коштів) по 07.11.2012р. (дата повернення коштів), є безпідставними і в задоволенні яких суд відмовляє.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позов щодо відмови останнього від виконання обов'язку по поставці товару за форвардними біржовими контрактами №724Ф та №725Ф не заслуговують на увагу, а тому не можуть бути підставою для повної відмови у задоволенні позовних вимог. Так, дійсно позивач перерахував авансовані платежі в розмірі 50 % від суми контрактів з порушенням термінів передбачених пунктами 5.1 договорів. Однак перерахування коштів 20 липня 2012 р., пояснюється тим, що позивач є державною організацією, фінансування якого здійснюється з Державного бюджету України, та платіжні доручення датовані 02.07.2012 р., проте Держана казначейська служба України провела зарахування коштів на рахунок відповідача лише 20 липня 2012 р.
Згідно з матеріалами справи, отримавши авансований платіж в сумі 7957548,23 грн., відповідач, зважаючи на умови п. 5.2 контрактів, видав позивачу податкові накладні, при цьому авансовані платежі повернув лише 07.11.2012 р. Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" надіслало на адресу Аграрного Фонду повідомлення про відмову від виконання зобов'язань з посиланням на статтю 538 ЦК України та п. 6.7 договорів.
Вказані повідомлення не можуть свідчити про відмову відповідача від виконання обов'язку по поставці товару, оскільки останні направлені лише після виконання позивачем обов'язку щодо перерахунку авансованих платежів, а самі платежі не були повернуті протягом розумного строку.
Звертається увага, що норма статті 538 ЦК України та п. 6.7 контрактів, застосовується у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, проте в даному випадку позивач виконав обов'язок, щодо перерахування попередньої оплати, однак даний обов'язок виконаний лише з порушенням строків передбачених п. 5.1 контрактів, що не позбавляє відповідача права скористатися санкціями передбаченими п. 7.4 договорів, зокрема у разі порушення строків оплати нарахувати пеню. Також, у товариства не було жодних очевидних підстав вважати, що фонд не виконає подальші свої обов'язки у встановлений строк або виконає їх не в повному обсязі. Приймається до уваги, що надіслані на адресу позивача повідомлення стосувалися відмови від виконання по поставці товару, в зв'язку з "простроченням здійснення попередньої оплати", однак ані контрактами, ані статтею 538 ЦК України не передбачено прав сторін на відмову від виконання зобов'язання в зв'язку з вказаними вище умовами. Посилання відповідача на норми статті 706 ЦК України є безпідставними, з огляду на те, що остання стосується договору роздрібної купівлі-продажу, який в даному випадку не укладався.
Окрім того, непослідовною та суперечливою є позиція відповідача викладена у повідомленнях та з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів. Так, у наданих повідомленнях товариство відмовляється від прийняття виконання зобов'язання покупця по оплаті товару за контрактом, проте дані дії відбулися після прийняття авансованих платежів та платежі не були повернуті у розумні строки (повернуті лише 07.11.2012 р., тобто після збору урожаю). Вказані вище дії відповідача є спробою використання коштів виділених з Державного бюджету України на власні господарські цілі.
Доводи відповідача про те, що чинне законодавство України та умови контракту не передбачають письмового повідомлення, щодо відмови від виконання обов'язку, як і повернення самої попередньої оплати, не можуть підтверджувати позицію викладену у відзиві на позов, оскільки товариством не доведено будь-якими іншими належними та допустимими доказами наявності у відповідача дійсного наміру відмовитись від зобов'язання та повернення суми попередньої оплати.
Аналіз всіх дій відповідача та наявних доказів свідчить про те, що позивач правомірно, перерахувавши суми попередніх оплат, отримавши податкові накладні, очікував від товариства виконання останнім обов'язку щодо поставки товару, незважаючи на отримання вищевказаних повідомлень. Приймається до уваги, що розірвання контрактів в односторонньому порядку не допускається (п.10.1), що кореспондується з нормами ст. 651 ЦК України. Також, договір не розірваний в односторонньому порядку, як це передбачено п.10.2 договору (у зв'язку з недостатнім фінансуванням видатків). Окрім того, судом встановлено, що жодна із сторін не скористалася правом передбаченим п. 6.5 контрактів, стосовно повідомлення про неможливість виконання своїх зобов'язань. Звертається увага, що сам відповідач, повертаючи кошти 07.11.2012 р., посилався у платіжних дорученнях на форвардні біржові контракти.
Крім того, згідно письмових пояснень головного спеціаліста Хмельницького регіонального відділення Аграрного Фонду, остання неодноразово в 2012 р. нагадувала керівництву відповідача про виконання контрактів та наслідки відмови (останнього не спростовано).
Не заслуговують на увагу доводи відповідача з посиланням на податкові накладні від 30.11.2012 р. про коригування кількісних і вартісних показників, оскільки дані накладні складені після повернення суми попередньої оплати, а тому не підтверджують позицію стосовно односторонньої відмови від виконання обов'язку.
Поряд з вищевикладеним, відповідачем повернуті, а позивачем прийняті (без зауважень та заперечень) авансовані платежі 07.11.2012 р., тобто після спливу терміну передбаченого контрактами стосовно поставки товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про необґрунтованість вимог в частині стягнення пені після 07.11.2012 р. та стягнення штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання понад тридцять днів. Так, в даному випадку, дії обох сторін в сукупності свідчать про відмову останніх від зобов'язань передбачених форвардними біржовими контрактами від 24.05.2012 р. Окрім того, прийняття поверненої суми попередньої оплати позбавляє позивача права на нарахування санкцій передбачених п. 7.5 договору, оскільки з даного часу відсутнє прострочення щодо поставленого товару.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 278 509,87 грн., з яких 20% штрафу в сумі 3 183 019,29 грн. (за контрактом №724Ф - 1 638 280,89 грн., за контрактом №725Ф - 1544738,40 грн.), пені в сумі 95490,58 грн. (за контрактом №724Ф - 49148,43 грн., за контрактом №725Ф - 46342,15 грн.) є правомірними, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.
В решті частині щодо стягнення пені в сумі 1 225 462,43 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 630738,14 грн., за контрактом №725Ф - 594 724,29 грн.), 7% штрафу в розмірі 1 114 056,75 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 573398,31 грн., за контрактом №725Ф - 540658,44 грн.), а також 3% річних в сумі 71 944,96 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 37029,64 грн., за контрактом №725Ф - 34915,32 грн.) суд відмовляє, оскільки останні заявлені безпідставно.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (57,62%) та позивача (42,38 %).
При цьому враховується, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд - у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним позовним вимогам) (п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.).
Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави та державного органу, який її уособлює - Аграрного фонду м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" с. Сахнівці, Старокостянтинівський район, Хмельницька область про стягнення заборгованості в сумі 5689974,01 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13/1, код 37083810) на користь Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855) 20% штрафу за контрактом №724Ф в сумі 1 638 280,89 грн. (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят гривень 89 коп.), 20% штрафу за контрактом №725Ф в сумі 1544738,40 грн. (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі сімсот тридцять вісім гривень 40 коп.), пеню в сумі 49148,43 грн. (сорок дев'ять тисяч сто сорок вісім гривень 43 коп.) за контрактом №724Ф, пеню в сумі 46342,15 грн. (сорок шість тисяч триста сорок дві гривні 15 коп.) за контрактом №725Ф.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13/1, код 37083810) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в сумі 39654,08 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 08 коп.).
Видати наказ.
В решті частині позову щодо стягнення пені в сумі 1 225 462,43 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 630738,14 грн., за контрактом №725Ф - 594 724,29 грн.), 7% штрафу в розмірі 1 114 056,75 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 573398,31 грн., за контрактом №725Ф - 540658,44 грн.), а також 3% річних в сумі 71 944,96 грн. (за контрактом №724Ф в сумі 37029,64 грн., за контрактом №725Ф - 34915,32 грн.) відмовити.
Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в сумі 29165,92 грн. (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 92 коп.).
Видати наказ.
Повне рішення складено 29.04.2013р.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу, (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка,1),
3 - відповідачу, (31134, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13/1),
4 - прокуратурі, ( 29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3).