Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2013 р.Справа № 922/1246/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погореловой О.В
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства Дослідний завод ПАТ "Турбогаз", с. П'ятигірське
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків
про стягнення 80 560,57 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Купріянов Б.А.
відповідача - не з"явився,
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 80560,57 грн. з яких: 79691,29 грн. попередньої оплати, 550,20 грн. 3% річних, 319,08 грн. інфляційні, що були перераховані відповідачу на виконання домовленості між сторонами про поставку обладнання. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
25.04.2013 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.
Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.
25.04.2013 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява в якій він просить суд зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до слідчих органів.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї докази, долучає їх до матеріалів справи та зазначає наступне.
Пункт 2 частини 2 статті 79 ГПК України закріплює, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів. Виходячи зі змісту норм ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог. До того ж, застосування п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України можливе за умови виявлення господарським судом при вирішення господарського спору у діяльності працівників юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що для даної справи не існує обставин, що перешкоджають або унеможливлюють ії розгляд, і які зумовлюють зупинення провадження у справі, тому відмовляє позивачу в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.
Втім, суд зазначає, що перевірка органами прокуратури можлива за повідомленням господарського суду, яке надсилається до відповідних органів на підставі ч. 4 ст. 90 ГПК України та, дослідивши матеріали додані позивачем до заяви, вважає доцільним звернутись до органів прокуратури з повідомленням в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України, про що постановляє відповідну ухвалу.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31 жовтня 2012 р. ТОВ "Дом сварки", в якості Постачальника, та Дочірнє Підприємство "Дослідний завод ПАТ "Турбогаз", в якості Покупця, досягли угоди про постачання газозварювального обладнання та випрямляча до нього.
Керуючись загальним порядком укладання господарських договорів, який допускає укладення договорів у спрощений спосіб, ТОВ "Дом сварки" - Відповідач надіслав, а Дочірнє підприємство "Дослідний завод ПАТ "Турбгаз" - Позивач, отримав два рахунки на оплату по замовленню від 31.10.2012р. №№ Х/Д-0003135 та Х/Д-0003136 апарату для плазменої різки УППР 160S та зварювального випрямляча ВДМ 1202С. Отриманням рахунків, які наведені вище, Постачальником та Покупцем, в передбаченому Законом України порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, тобто - найменування та кількість обладнання, ціни на обладнання, та термін постачання обладнання - 10 банківських днів з моменту перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Тим самим, Позивач та Відповідач уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Укладаючи договір у спрощений спосіб Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити на користь Позивача замовлене та сплачене Позивачем обладнання на умовах попередньої сплати в повному обсязі в обумовлені терміни.
05.11.2012р. платіжними дорученнями Позивача №№ 1675 та 1676 на банківський рахунок Відповідача, з урахуванням ПДВ, було перераховано - 60010,93 грн. та 19680,36 грн. за апарат для плазменої різки УППР 160S та зварювального випрямляча ВДМ 1202С - відповідно.
Сплативши два рахунки у сумі 79691,29 грн. на користь Відповідача, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, що наведені вище, з позначками Відділення № 817 АТ "УкрСиббанк" про проведення платежів та листи Відповідача № № 01.12./12 р. від 14.12.2012 р. та без № від 15.03.2013 р. з печаткою Відповідача та особистим підписом керівника Відповідача.
Факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору постачання підтверджується листами Відповідача №№ 01.12./12 від 14.12.2012р. та без № від 15.03.2013р. з печаткою Відповідача та особистим підписом керівника Відповідача, а також не оскаржений Відповідачем лист Позивача № 08 від 14.12.2012р. з особистим підписом керівника Відповідача про його отримання.
Лист - вимога Позивача № 08 від 14.12.2012гр.про повернення грошових коштів у сумі 79691,29грн. залишена Відповідачем без реагування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, суд визнає Відповідача таким, що порушив свої зобов'язання щодо постачання устаткування.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 79691,29 грн. попередньої оплати, 550,20 грн. трьох відсотків річних, 319,08 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 40, код ЄДР 35243848, р/р 26007010060023 в ПАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767; р/р 26000060737707 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Дочірнього підприємства "Дослідний завод ПРАТ "Турбогаз" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигорське, вул. Наукова, 3, код ЄДР 05796417, р/р 26000010048200 в АКИБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 251005) - 79691,29 грн. попередньої оплати, 550,20 грн. трьох відсотків річних, 319,08 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30 квітня 2013 року.
Суддя Погорелова О.В.