33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"29" квітня 2013 р. Справа № 918/335/13-г
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - Рада), Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Підприємство) до Рівненської міської громадської організації "Житло" (далі - Організація) про стягнення заборгованості в сумі 36 896 грн. 93 коп.,
за участю представників:
Ради: не з'явився,
Підприємства: Колбун Н.П. за дов. від 11 січня 2013 року № 87/01-11,
Організації: Павельчук А.М. (голова),
Сергійчук Н.А. за дов. від 20 березня 2013 року № 15,
органу прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 20 жовтня 2012 року № 010595,
У березні 2013 року Рівненський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради та Підприємства про стягнення з Організації 36 896 грн. 93 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що на виконання умов договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію № 1003, укладеного між Підприємством та Організацією 1 березня 2007 року, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останньому протягом вересня 2012 року - лютого 2013 року були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню. Оскільки відповідач взятий на себе обов'язок щодо оплати наданих йому у вищезазначений період послуг виконав не в повному обсязі, заборгувавши Підприємству 33 587 грн. 45 коп., прокурор, посилаючись на статті 509, 526, 549-551, 610, 611, 624, 625, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 231-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", просив суд стягнути з Організації вищезазначену суму боргу, а також 3 309 грн. 48 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 березня 2013 року порушено провадження у справі № 918/335/13-г, розгляд якої було призначено на 20 березня 2013 року.
До початку судового засідання 20 березня 2013 року на адресу суду надійшов відзив Організації на позовну заяву від 20 березня 2013 року № 16 (а.с. 24), відповідно до якого остання просила відмовити у задоволенні даного позову в зв'язку з необґрунтованим збільшенням показників встановленого на об'єкті Організації лічильника з листопада 2011 року, вказаний прилад обліку був переданий до державного підприємства "Рівнестандартметрологія" для проведення державної повірки. 13 березня 2013 року за результатами проведеної перевірки дана установа підтвердила факт непридатності зазначеного засобу вимірювальної техніки для застосування. Зважаючи на викладене, заборгованість перед Підприємством у Організації, на думку відповідача, відсутня, а вимоги прокурора про стягнення спірної суми заборгованості та штрафних санкцій є безпідставними.
У судовому засіданні 20 березня 2013 року була оголошена перерва до 3 квітня 2013 року.
Ухвалою суду від 3 квітня 2013 року розгляд справи було відкладено на 24 квітня 2013 року.
У судовому засіданні 24 квітня 2013 року була оголошена перерва до 29 квітня 2013 року.
До початку судового засідання 29 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява Підприємства від 29 квітня 2013 року № 1426/01-11 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило суд стягнути з Організації 19 687 грн. 45 коп. основного боргу та 3 309 грн. 48 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 29 квітня 2013 року представники Підприємства та прокуратури позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви від 29 квітня 2013 року № 1426/01-11 про зменшення розміру позовних вимог), та наполягали на їх задоволенні.
Представники Організації проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20 березня 2013 року № 16 (з урахуванням додаткових заперечень на позов від 23 квітня 2013 року № 25 (а.с. 107), а також просили суд на підставі статті 233 ГК України зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Рада про дату, час і місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин щодо своєї явки на адресу суду не направила.
Водночас суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеної особи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Підприємства, Організації та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 березня 2007 року між Організацією та Підприємством був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію № 1003, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цього договору, останнє зобов'язалося надати відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, а Організація, у свою чергу, - своєчасно оплатити надані послуги (а.с. 9-10).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.1 даної угоди об'єми і характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються, наведені в дислокації об'єктів у додатку № 1 до цього договору.
Згідно дислокації об'єктів і розрахунків водопостачання та водовідведення, що є невід'ємною частиною договору № 1003 від 1 березня 2007 року, зазначені послуги надаються Організації за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 26 (а.с. 10).
Згідно з пунктом 3.3 даного договору кількість господарсько-побутових і виробничих стоків приймається рівною кількості спожитої води з комунального водопроводу та інших джерел разом взятих.
Розрахунки за воду, використану абонентом, та стоки здійснюються відповідно до глави 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 1 липня 1994 року, чинного законодавства України та встановлених тарифів (для населення 1,38 коп. - (водопостачання); 0,98 коп. (водовідведення); для інших споживачів - 4,13 грн. (водопостачання); 4,62 грн. (водовідведення). У разі їх зміни оплата наданих послуг здійснюється за новими тарифами без будь-яких узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення (пункт 3.5 договору).
У пункті 3.6 сторони погодили, що абонент проводить оплату за отримані послуги згідно даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, який вказаний у рахунку за послуги водопостачання та водовідведення, протягом 3 днів з дня його отримання. При цьому абонент самостійно отримує рахунок до 10 числа кожного наступного місяця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі наявності у абонента заборгованості більше як за 1 місяць, здійснена абонентом оплата рахується як погашення заборгованості за минулий період незалежно від дати, періоду оплати, зазначеному в платіжному дорученні чи касовому чеку.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору у період з вересня 2012 року по лютий 2013 року Організації було надано послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 276 208 грн. 70 коп. (у вересні 2012 року на суму 11 891 грн. 05 коп., у жовтні 2012 року на суму 8 680 грн. 32 коп., у листопаді 2012 року на суму 7 733 грн. 38 коп., у грудні 2012 року на суму 6 816 грн. 02 коп., у січні 2013 року на суму 4 872 грн. 82 коп.). У зв'язку з цим Підприємством згідно умов даного договору було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих послуг (а.с. 35-39).
Про належне виконання Підприємством своїх зобов'язань за даним договором щодо надання послуг по водопостачанню та водовідведенню також свідчить відсутність з боку Організації претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Однак всупереч умовам договору споживач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому у вищезазначений період послуг виконав не в повному обсязі та несвоєчасно проводив оплату їх вартості, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед Підприємством у розмірі 19 687 грн. 45 коп.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 1003 від 1 березня 2007 року, яка складає 19 687 грн. 45 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед Підприємством, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора про стягнення з Організації вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Твердження відповідача щодо необґрунтованості вимог прокурора у зв'язку з непридатністю для застосування засобу вимірювальної техніки, встановленого на об'єкті Організації, не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2012 року лічильник Організації типу ВСКМ 16/40, заводський номер 01950, проходив державну повірку, за результатами якої будь-яких дефектів в його роботі виявлено не було.
Водночас, як зазначалося вище, після проведення перевірки лічильника Організації державним підприємством "Рівнестандартметрологія" 13 березня 2013 року було встановлено факт його непридатності для застосування та встановлено похибку приладу - 50% (а.с. 26).
Проте така невідповідність роботи зазначеного засобу обліку не може бути взята судом до уваги, оскільки даний факт був встановлений лише 13 березня 2013 року, тобто за межами періоду, за який з Організації стягується спірна заборгованість (з вересня 2012 року по лютий 2013 року - основний борг, з квітня 2012 року по лютий 2013 року - пеня).
Крім того, з наданих позивачем належним чином завірених копій виписок з журналу для фіксування показників лічильника вбачається, що Організація не заперечувала проти показників вказаного засобу обліку (а.с. 76-79, 112-113). Дана обставина підтверджується проставленими підписами представника споживача у вказаному журналі. З січня 2013 року споживач надавав Підприємству щомісячні звіти про об'єми використаної води із зазначенням показників засобів обліку.
У додаткових запереченнях на позовну заяву від 23 квітня 2013 року № 25 (а.с. 107) відповідач зазначив, що нарахування позивачем спірної заборгованості є неправомірним, оскільки приписами пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила) встановлено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.
Проте дані твердження також оцінюються судом критично, оскільки вищезазначені Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги). Відносини ж, що виникли між сторонами, регулюються Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України ".
Крім того, пункт 16 даних Правил встановлює порядок перерахунку плати за споживання води у разі виявлення помилки у показаннях квартирних засобів обліку.
Водночас, можливість проведення такого перерахунку у зв'язку з виявленням помилок у роботі загальнобудинкового засобу обліку (який встановлений на об'єкті Організації) чинним законодавством не передбачена.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг за договором № 1003 від 1 березня 2007 року, прокурор просив суд стягнути з Організації 3 309 грн. 48 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків на відповідні суми основного боргу в період з квітня 2012 року по серпень 2012 року, а також за невиконання вказаного обов'язку з вересня 2012 року по лютий 2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2 укладеної між сторонами угоди передбачено, що у разі неоплати або часткової оплати послуг водоканалу у встановлені цим договором строки абоненту нараховується пеня за кожний календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який оплачується пеня.
Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним.
Водночас при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічна норма також міститься в частині 3 статті 551 ЦК України.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є громадською (неприбутковою) організацією та перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Проте, незважаючи на дані обставини, вказана особа систематично та в добровільному порядку проводить погашення існуючої заборгованості, яка є предметом даного спору.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих йому послуг, а також враховуючи той факт, що несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем не призвело до заподіяння Підприємству значних збитків, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з Організації, до 992 грн. 84 коп.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Рівненської міської громадської організації "Житло" (33024, місто Рівне, вулиця Млинівська, будинок 26, ідентифікаційний код: 26523103) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 2, ідентифікаційний код: 03361678) 19 687 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 45 коп. основного боргу, 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 84 коп. пені, а також 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30 квітня 2013 року
Суддя Є.В. Павленко