Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2321/13 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
24 квітня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів Денисенко Т.С.,
Коваленко А.І.,
при секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про захист прав споживачів, -
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист прав споживачів.
В позові зазначав, що 28 лютого 2012 року він уклав з відповідачем договір побутового підряду з установки електричного обладнання в усній формі з письмовим посвідченням - розпискою і надав йому 8500 грн. завдатку, що складає 100% вартості послуг. Відповідач роботу не виконав, на контакт з ним не виходе і отримані гроші не повертає. Крім того, у зв'язку з неправомірними діями відповідача він зазнав душевних страждань, що проявляються у нервовому стані, який спричинив сімейні розлади та проблеми на роботі. З цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь подвійну суму завдатку, що складає 100% вартості послуг, а саме: 17000 грн., на відшкодування моральної шкоди 500 грн., витрати за юридичні послуг 2500 грн., неустойку в розмірі 15810 грн.
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову суму за невиконання робіт за договором підряду в розмірі 8500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.
У ч. 2 ст. 570 ЦК України встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.
Як установлено судом, 28 лютого 2012 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_3 розписку про те, що отримав у останнього 8 500 грн. за проведення робіт з прокладки кабелю, зібрання та налагодження щитової, які зобов'язався виконати у строк до 20 квітня 2012 року. У разі невиконання - повернути гроші у зазначеній сумі (а.с. 4).
Позивач, посилаючись на ст. 865, 866 ЦК України, зазначав, що уклав з відповідачем договір побутового підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Між тим, у розписці не зазначено те, що відповідач є особою, що здійснює підприємницьку діяльність, і позивач суду не надав доказів цього.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов до правильного висновку про те, що сума коштів, одержані відповідачем від позивачем за зазначеною розпискою, є авансом, а не завдатком, про що свідчить текст власноруч написаної відповідачем розписки, тому підлягає поверненню в тому розмірі, в якому вони надавалися.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про безпідставну відмову у задоволенні решти його вимог необґрунтовані.
Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм процесуального права в частині відмови у компенсації витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
При цьому необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й пов'язана зі складанням позовної заяви, наданням усних консультацій, ознайомленням з матеріалами справи, проведенням необхідних розрахунків тощо. При обчисленні розміру компенсації необхідно врахувати всі витрати, які перебувають у причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі. Ці дії повинні бути необхідними для надання правової допомоги, а розрахована сума має бути справедливою.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч. 1 ст. 88 ЦПК України ).
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апелянта, про те, що понесені витрати на правову допомогу у сумі 2 500 грн. підтверджені квитанцією від 18 жовтня 2012 року, тому підлягали стягненню з відповідача є неприйнятними.
В матеріалах справи відсутні дані про виконання договору адвокатом ОСОБА_4 - про кількість годин, які затрачені для надання правової допомоги, та її обсяг.
З огляду на зазначене, суд відмовив у задоволенні таких вимог за недоведеністю.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: