м. Київ
26 квітня 2013 року 810/1678/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Пасічнюк С.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гопкало В.Н., Федоришин О.О.,
від відповідача - Мороз В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс»
доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.03.2013 було направлено на новий розгляд Київського окружного адміністративного суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Яготинський райагротехсервіс» (надалі - позивач) до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2007 № 1006632306 та № 1006642306.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 вказану справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 26.04.2013 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити вказавши, що рішення прийняті відповідачем є правомірними, а дії посадових осіб податкового органу законними.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з додатковою відповідальність «Яготинський райагротехсервіс», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Яготинський райагротехсервіс», згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Як слідує з матеріалів справи, 09.10.2007 працівниками ДПА у Київській області було проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: вул. Сільгосптехніки, 1, м. Яготин, та належить позивачу, про що складено акт №100023672306.
Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством не здійснено облік готівкових коштів у сумі 225 грн. в книзі обліку розрахункових операцій №1025000484/5 на підставі фіскального звітного чеку № 0650 за 8 жовтня 2007 року та відображено в акті перевірки відсутність, на час проведення перевірки, у книзі обліку розрахункових операцій №1025000484/5 фіскального звітного чеку №0650 за 8 жовтня 2007 року.
Зазначену перевірку було проведено у присутності продавця ОСОБА_4, яка акт перевірки підписала без зауважень та заперечень.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2007 року №1006642306 про застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції у сумі 1125 грн. (225 грн. х 5) за не оприбуткування у касі готівки (п'ятикратний розмір не оприбуткованої суми) та від 25 жовтня 2007 року №1006632306 про застосування штрафної фінансової) санкції у сумі 340 грн. (17 грн. х 20) за не зберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішення, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку правовідносинам які складають предмет позову, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі є Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР).
Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 1.2 глави 1 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», (надалі - Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 № 637), оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Пунктом 7.3 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.
Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у раціональній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування і неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок. Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюється Національним банком України, здійснюють, зокрема, органи державної податкової служби (статті 2, 3 Указу).
Із наведених норм законодавства слідує, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. У випадку коли готівка проведена через РРО, зроблений відповідний запис у касовій книзі у день надходження готівки, однак не проведена у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків, слідує, Національний банк України вважає, що такий випадок є неповним оприбуткуванням, а відповідно стаття 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено штрафну санкцію за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) суюєктами господарювання у касах готівки.
Крім того, суд звертає увагу, що у Постанові Верховного суду України від 11.12.2012 № 21-400а12, викладена правова позиція, відповідно до якої у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, відповідно до абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637. Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2007 № 1006632306 та № 1006642306 прийняті відповідачем правомірно, а відтак позовної вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2013 р.