Справа № 598/230/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 22-ц/789/596/13 Доповідач - Стефлюк О.Д.
Категорія - 27
23 квітня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Стефлюк О.Д.
суддів - Храпак Н. М., Парандюк Т. С.,
при секретарі - Цінькевич В.М.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Збаразького районного суду від 20 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2012 року ОСОБА_3 пред'явив зазначений вище позов. Вказав, що 7 червня 2011 року позичив відповідачу 50 000 грн. зі строком повернення 10 000 грн. - до 25 червня 2011 року, 20 000 грн. - до 25 липня 2011 року і 20 000 грн. - до 25 серпня 2011 року. Проте станом на 30 липня 2012 року відповідач борг не повернув. Тому просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в 50 000 грн., процентні платежі за користування позиченими коштами - 5 361 грн., 1 847 грн. - 3% річних від простроченої суми та 6 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Збаразького районного суду від 20 березня 2013 року в позові відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити повністю. Мотивує свої вимоги тим, що суд порушив норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника апелянта ОСОБА_1, який підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу відповідача ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач не представив належних доказів, які б свідчили про одержання відповідачем грошових коштів у позику. При цьому взято до уваги пояснення відповідача, що жодних зобов'язань перед позивачем у нього немає.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Відповідно до ч.1ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Процесуальне призначення доказів - встановлення наявності або відсутності обставин, що мають значення для справи.
В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 позичив у нього 50 000 грн., про що написав відповідну розписку. Копія цієї розписки була приєднана до позовних матеріалів.
Заперечуючи позов, відповідач пояснював суду, що жодних коштів у позивача не позичав, однак свій підпис на копії розписки не заперечував. Тому обставини, що стосувались написання і підписання відповідачем розписки про борг у 50 000 грн., підлягали з'ясуванню.
У засідання судової колегії представник позивача надав оригінал зазначеної розписки і відповідач не заперечував, що писав і підписував розписку він особисто. З приводу її написання пояснив, що очолюване позивачем ОСОБА_3 підприємство «Спецтехніка» ремонтувало екскаватор, який належить його дружині ОСОБА_4 За ремонт він перерахував 40 000 грн., а оплатити решту обумовлених коштів - відмовився, оскільки ремонт був зроблений неякісно. Тоді, після тривалих спорів, його змусили написати пред'явлену позивачем розписку, що він ніби-то позичив у ОСОБА_3 50 000 грн. Фактично грошей він від позивача не одержував. Це гроші, які він брав на себе зобов'язання сплатити, при умові якісно проведеного ремонту екскаватора, але не сплатив.
Частина 3 статті 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи відповідача щодо тиску на нього з боку позивача чи його підлеглих під час написання оспорюваної розписки, жодним доказом об'єктивно не підтверджені. У правоохоронні органи з цього приводу відповідач не звертався.
Частиною 1 ст.1053 ЦК України встановлено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Згідно з положеннями ч.1ст.12 ЦК особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Що сторонами і зроблено.
За вказаних обставин висновок суду про недоведеність позовних вимог є помилковим, тому рішення суду підлягає скасуванню.
3 матеріалів справи вбачається і сторонами не оспорюється, що 7 червня 2011 року відповідач ОСОБА_2 власноручно написав розписку про одержання ним у борг у позивача ОСОБА_3 50 000 грн. зі строком повернення 10 000 грн. - до 25 червня 2011 року, 20 000 грн. - до 25 липня 2011 року і ще 20 000 грн. - до 25 серпня 2011 року. Виплата будь-яких процентів - обумовлена не була. Дана розписка є доказом укладення сторонами договору позики.
Однак ні у передбачені договором строки, ні на час пред'явлення позову, відповідач своїх зобов'язань не виконав.
Відповідно до вимог ст.ст. 1046 і 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що в разі прострочки виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача суми боргу - 50 000 грн, процентних платежів (облікова ставка Нацбанку 7,5%) -5 361 грн. та 3%річних - 1 847 грн.
З приводу вимог позивача про відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає, що вони не грунтуються ні на законі, ні на матеріалах справи, тому до задоволення не підлягають. Ст.1167 ЦК передбачає, що моральна шкода відшкодовується внаслідок протиправних дій заподіювача, та не витікає із невиконання умов договору. Самим договором позики який підтверджується розпискою ОСОБА_2 не передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням позичальником свого зобов'язання. Пояснити в чому саме полягає моральна шкода, заподіяна позивачу, його представник в судовому засіданні пояснити не зміг.
Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1048, 1049, 1167 ЦК України, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Збаразького районного суду від 20 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов частково задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 000 грн. боргу, 5 361 грн. процентних платежів, 1 847 грн. - 3% річних, а всього суму 57 208 (п'ятдесят сім тисяч двісті вісім) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 286 грн. 04 коп. cудового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку, шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.
Головуюча - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Д. Стефлюк