печерський районний суд міста києва
Справа № 2-2469/12
Категорія 45
25 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю. ,
при секретарі: Марченко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про встановлення факту проживання однією сім'ю, визнання майна спільною власністю сторін та поділ майна,
У липні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що сторони даної справи почали сумісне проживання однією сім'ю з вересня 1997 року, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. 30 вересня 1999 року сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1. Не зважаючи на те, що право власності на придбане майно було оформлено на відповідача, основна частина коштів на придбання вказаної квартири була надана батьками позивачки. 04 червня 2003 року сторони уклали шлюб у встановленому законом порядку. Проте, у подальшому стосунки сторін погіршилися і сторони припинили спільне проживання. Посилаючись на вищевикладене, позивачка просила суд встановити факт проживання сторін однією сім'єю з 1997 року, визнати квартиру спільною частковою власністю сторін та провести поділ спірного об'єкта нерухомого майна, визначивши, що відповідно до частки участі позивачки у створенні спільної власності, їй належить 9/10 часток спірного житлового приміщення.
У судовому засіданні з ініціативи суду до участі у справі залучено ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» як третіх осіб.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив суду письмові пояснення та заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому відповідач заперечував проти задоволення пред'явлених вимог, проте фактичні обставини справи визнав.
Представники третіх осіб направили суду письмові заперечення проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явлених вимог.
Судом встановлено, що 30 вересня 1999 року між ОСОБА_6 та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1, сплативши продавцеві вартість вказаного об'єкта нерухомого майна у розмірі 162 000 грн.
04 червня 2003 року сторони уклали шлюб у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 серпня 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З метою виконання рішення суду органом державної виконавчої служби на спірну квартиру накладено арешт. На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», право вказаної вище вимоги до ОСОБА_2 перейшло до нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк».
Свідок ОСОБА_3, яка є матір'ю позивачки, пояснила суду, що сторони дійсно перебували у фактичних шлюбних відносинах з вересня 1997 року. Грошові кошти на придбання спірної квартири в розмірі 150 000 грн. були передані дідом позивачки як подарунок. Оскільки сторони мали укласти шлюб, члени родини позивачки не заперечували проти реєстрації права власності на придбане житло на відповідача.
Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надали суду аналогічні показання.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині встановлення факту проживання сторін спору однією сім'єю з 1997 року позивачка посилається на те, що вона та відповідач з цього часу і до офіційної реєстрації шлюбу проживали спільно, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
Разом з тим, Пунктом І розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3, до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки до 2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, який визнавав тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану, встановлення факту проживання однією сім'єю можливо лише з 1 січня 2004 року, тобто з моменту, коли сторони даної справи вже перебували у шлюбі, зареєстрованому у встановленому законом порядку.
Посилання представника позивачки на чинні в момент придбання квартири ст.17 Закону України «Про власність» та ст.430 ЦК УРСР 1963 року як на підставу виникнення спільної часткової власності сторін не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суду не надано доказів укладання сторонами угоди про спільну діяльність з метою придбання спірної квартири, а також того, що вказане житлове приміщення було придбане внаслідок спільної праці сторін.
Твердження представника позивачки про те, що сам по собі факт спільного проживання сторін однією сім'єю може бути кваліфікований як укладання ними договору про спільну діяльність суд вважає помилковими та такими, що суперечать юридичній природі договору про спільну діяльність як окремого виду цивільно-правового зобов'язання.
Таким чином, оскільки в ході розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що внаслідок купівлі спірної квартири позивачка набула статус співвласника даного об'єкта нерухомого майна, позовні вимоги в частині визнання квартири спільною частковою власністю та її поділ також задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.17 Закону України «Про власність», ст.430 ЦК УРСР 1963 року, п. І розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про встановлення факту проживання однією сім'ю, визнання майна спільною власністю сторін та поділ майна - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.