Справа № 1309/2-3871/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.
Провадження № 22-ц/783/673/13 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 51
18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Крайник Н.П.,
суддів: Каблака П.І., Курій Н.М.
при секретарі: Данилик І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Львівський керамічний завод» про зміну формулювання причини та дати звільнення, -
встановила :
У квітні 2011 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов»язати відповідача внести зміни в його рудову книжку щодо дати та причини звільнення з роботи з ЗАТ «Львівський керамічний завод». Просив визнати підставою його звільнення з роботи п.1 ст.36 КЗпП України, датою звільнення вважати день вирішення справи в суді.
Покликався на те, що згідно наказу № 46 від 10.02.2003 року по ВАТ «Львівський керамічний завод» був прийнятий на роботу в енергоцех на посаду майстра.
26.02.2003 року наказом № 46-к переведений у відділ нової техніки інженером-теплотехніком. Наказом № 124 від 24.06.2004 року призначений заступником начальника цеху санітарно-технічної кераміки. У червні 2004 року переведений розподілювачем робіт в енергоцех, у квітні 2007 року - призначений майстром сантехнічної дільниці енергоцеху, де працював до остаточної зупинки заводу, тобто до червня 2008 року.
14.04.2008 р. на підставі ст.40 п.7 КЗпП України звільнений з роботи за появу на роботі в нетверезому стані відповідно до наказу № 40-к від 14.04.2008 року/а.с.20-21/, про що внесено запис до його трудової книжки.
Вважає, що звільнення його з роботи відбулося із порушенням вимог трудового законодавства, а тому є всі підстави для внесення змін до його трудової книжки щодо причини та дати звільнення.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач.
Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Зокрема зазначає, що районний суд не врахував, що він був звільнений з роботи у вихідний день (суботу), а наказ про звільненя підписано керівником підприємства, який на день звільнення ще не обіймав цієї посади, що свідчить про те, що його звільнення відбулося заднім числом.
Суд не врахував надані ним докази того, що в травні та червні 2008 р. він продовжував працювати та йому відповідачем нараховувалася заробітна плата, що стверджується розрахунковими документами (ленточками).
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 ч.І ст.36 КЗпП України трудовий договір може бути припинений за угодою сторін.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з наступними змінами та доповненнями, припинення трудових відносин за п. 1 ч.І ст.36 КЗпП України може здійснюватись лише при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.
Судом встановлено, що позивача звільнено з роботи 14.04.2008 р. на підставі ст.40 п.7 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані згідно наказу № 40-к від 14.04.2008 року /а.с.20-21/, про що внесено запис до його трудової книжки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що матеріалами справи доведено підставність звільнення позивача із займаної посади на підставі п.7 ст.40 КЗпП України з 14 квітня 2008 р., що підтверджується актом №13-04-08-1 від 13 квітня 2008 року /а.с.103/ та показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4
Однак, як вбачається з розрахункових листів по заробітній платі позивача за квітень, травень, червень 2008 р., такому ЗАТ «Львівський керамічний завод» у квітні 2008 р. нараховано заробітну плату за 21 робочий день, у травні - за 15 робочих днів, у червні - за 21 робочий день.
У липні 2008 року заробітна плата позивачу не нараховувалася, кількість відпрацьованих днів згідно розрахункової картки становила нуль, заборгованість по заробітній платі станом на 01липня 2008 р. становила 926,90 грн.
Наведене доводить, що після винесення наказу № 40-к від 14.04.2008 р. про звільнення позивача з роботи, такий продовжував з відповідачем трудові стосунки, оскільки був допущений до роботи та йому нараховувалася заробітна плата.
Згідно ухвали господарського суду від 01.07.2019 р. за заявою УПФУ у Залізничному районі м. Львова відносно відповідача - ЗАТ «Львівський керамічний завод» порушено провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна ОСОБА_5
Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2011 р. затверджено реєстр кредиторів ЗАТ «Львівський керамічний завод». Заборгованість по заробітній платі, в т.ч., заборгованість перед ОСОБА_2 в сумі 926,90 грн. віднесено до другої черги кредиторських вимог.
В засіданні колегії встановлено, що останнім днем роботи позивача у червні 2008 р. є день - 26 червня 2008 р. Тому, датою звільнення позивача з роботи слід вважати 26 червня 2008 року.
Відповідно до положень п.4 ст.36 КЗпП України трудовий договір з ініціативи працівника може бути розірваний на підставі статей 38,39 КЗпП України.
Тому, враховуючи, що для звільнення працівника з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, як просив позивач, необхідна згода роботодавця, а такий заперечує звільнення позивача з цих підстав, підставою звільнення позивача з роботи слід вважати ст.38 КЗпП України - за власним бажанням.
З наведених мотивів рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ЗАТ «Львівський керамічний завод» про зміну формулювання причини та дати звільнення задоволити задоволити частково. Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з роботи з ЗАТ «Львівський керамічний завод» з 14 квітня 2008 року на 26 червня 2008 року та підставу звільнення - з п.7 ст.40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України.
Однак, враховуючи, що позивач з часу фактичного припинення роботи не мав труднощів у отриманні трудової книжки та періодично працював на інших роботах, у задоволенні його позовних вимог про зміну дати звільнення з ЗАТ «Львівський керамічний завод» з 14 квітня 2008 року на дату вирішення справи в суді слід відмовити за безпідставністю таких.
Керуючись ст. 309, 316,317,319 ЦПК України колегія суддів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 липня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ЗАТ «Львівський керамічний завод» про зміну формулювання причини та дати звільнення задоволити частково. Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з роботи з ЗАТ «Львівський керамічний завод» з 14 квітня 2008 року на 26 червня 2008 року та підставу звільнення - з п.7 ст.40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: