Номер провадження № 22-ц/785/3604/13
Головуючий у першій інстанції Парій І.О.
Доповідач Сегеда С. М.
23.04.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 травня 2012 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення майна набутого без достатньої правової підстави,
встановила:
08 липня 2011 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому ставила питання про стягнення з ОСОБА_3 на її користь 5600 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 43640 грн. в рахунок повернення сплачених нею коштів за автомобіль марки Ford Tranzit 2.5 DI.
Свої вимоги мотивувала тим, що 26 травня 2005 року позивачка домовилась з ОСОБА_3 про купівлю вищезазначеного автомобіля, який належав останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На підтвердження укладеної угоди позивачка ОСОБА_4 заплатила відповідачу ОСОБА_3 5 600 доларів CШA, про що ОСОБА_3 власноручно було складено розписку, в якій він підтверджує факт отримання грошей за зазначений автомобіль (а.с.7).
Вказаний автомобіль був переданий колишньому чоловіку позивачки ОСОБА_7, однак договір купівлі-продажу своєчасно не було оформлено у зв'язку з фінансовими труднощами.
11 листопада 2008 року позивачка розлучилась зі своїм чоловіком, який після розлучення зазначений автомобіль забрав, оскільки довіреність оформлена на його ім'я.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 є і надалі власником автомобіля, а вона в даному випадку залишилась без належних коштів та без автомобіля, просила її вимоги задовольнити.
Справа розглянута у відсутність відповідача ОСОБА_3 при заочному розгляді справи.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 08 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені та на її користь з відповідача ОСОБА_3 було стягнуто 5600 доларів США, що еквівалентно 44646 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2013 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
До суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 76 ЦПК України (а.с.66).
При цьому, другий представник ОСОБА_9, які діє на підставі ордера № 00022789 від 18.04.2013 року, саме цього дня ознайомилась з матеріалами справи і у зв'язку з цим була також повідомлена про час і місце судового засідання (а.с.67-70).
Оскільки жоден із представників відповідача ОСОБА_3 про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, судова колегія відхилила клопотання ОСОБА_3, викладене в телеграмі (а.с.71), про відкладення розгляду справи через неможливість його явки до суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що позивач ОСОБА_4, прізвище якої на той час було ОСОБА_7 (а.с.8), згідно розписки від 26 травня 2005 року передала відповідачу ОСОБА_3 в рахунок купівлі-продажу автомобіля 5600 доларів США.
Оскільки в подальшому договір купівлі-продажу не був укладений, а відповідач ОСОБА_3 продовжував володіти цим автомобілем, він повинен повернути ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти у зазначеному розмірі.
З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, з огляду на наступні обставини.
Обставини щодо передачі позивачкою ОСОБА_4 26 травня 2005 року відповідачу ОСОБА_3 в рахунок купівлі-продажу автомобіля 5600 доларів США підтверджуються його письмовою розпискою (а.с.7).
Крім того, вказані обставини визнані сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Спірним виникає питання стосовно того, чи було між сторонами укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля, в рахунок чого відповідачу були передані зазначені кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 26 травня 2005 року видав на ім'я колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_7 нотаріально завірену довіреність на право керування цим автомобілем з правом розпорядження, строком на п'ять років (а.с.9).
Разом з тим, договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами протягом зазначеного строку так і не було укладено, автомобіль продовжував перебувати у власності відповідача ОСОБА_3
Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно набув майно позивачки ОСОБА_4, яким є 5600 доларів США, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України зобов'язаний їх повернути позивачці.
Крім викладеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного 26 травня 2005 року між нею і відповідачем ОСОБА_3 (а.с.5-6).
Підставою для відмови в позові були ті обставини, що договір купівлі-продажу між сторонами не був укладеним, у зв'язку з чим автомобіль продовжував залишатись у власності відповідача ОСОБА_3
При цьому суд зазначив, що факт видачі ОСОБА_3 довіреності на ім'я ОСОБА_10 на право керування та розпорядження спірним автомобілем, не може свідчити про укладення між сторонами договору купівлі-продажу цього автомобіля.
З цих підстав судова колегія зазначає, що згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності до ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, судовим рішенням встановлено, що договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами укладено не було, він залишається у власності відповідача ОСОБА_3, а тому останній має повернути позивачці ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 5600 доларів США, що еквівалентно 44646 грн.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 з приводу того, що автомобілем значний час користувався колишній чоловік позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7, а тому вищевказані грошові кошти не підлягають поверненню, є безпідставними і необгрунтованими, оскільки право власника транспортного засобу на отримання грошових коштів від особи, якій було надано право користування цим автомобілем, не є предметом даного судового розгляду.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судова колегія зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги його не спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Л.Є. Виноградова
С.П. Гайворонський