Справа № 357/399/13-к Головуючий у І інстанції Протасов
Провадження № 11-кп/780/107/13 Доповідач у 2 інстанції Левчук О.Д.
Категорія 12 29.04.2013
Іменем України
29 квітня 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Орла А.І.,
суддів: Левчука О.Д., Нагорного А.М.,
при секретарі: Шуліпі О.,
з участю прокурора: Красківського В.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 та запереченнями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2013 року, щодо:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця,
м. Узин Білоцерківського району
Київської області , тимчасово не працює,
освіта середня спеціальна, розлучений,
має дітей 2002 та 2006 року народження,
проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджено за ч.1 ст. 164 КК України і призначено покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт.
Як вбачається з вироку суду, згідно з рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 19.08.2002 року ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частини свого заробітку щомісячно, починаючи з 27.02.2002 року і до повноліття сина.
Знаючи про відповідне рішення та будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ОСОБА_3 у період з лютого 2011 року по вересень 2012 року злісно ухилявся від сплати аліментів, що виразилось у тому, що він офіційно не працевлаштовувався , в центрі зайнятості на облік не ставав і, отримуючи мінливий заробіток в різних місцях, органу державної виконавчої служби про його отримання не повідомляв, внаслідок чого за вказаний період станом на 30.09.2012 року утворилась заборгованість на загальну суму 6357, 60 грн.
На вказаний вирок суду, потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій ставиться питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років.
Крім того, в заяві про відшкодування судових витрат просить винести ухвалу щодо розподілу процесуальних витрат і компенсацію судових витрат, пов'язаних з переїздом до м. Біла Церква і м. Харків у розмірі 333 грн. 38 коп.
В обґрунтування своїх вимог, потерпіла вказує на те, що призначене покарання ОСОБА_3 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та за своїм видом є явно несправедливим внаслідок мякості. Зазначає, що судом не було враховано ті обставини, що ОСОБА_3 практично на протязі усього часу, коли у нього виникли обов'язки сплачувати аліменти, він їх практично не сплачував, а також не приймав участь у вихованні дитини, не піклувався про стан здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток.
В запереченнях на апеляцію потерпілої, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення. Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію безпідставною.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який висловив свої заперечення проти апеляції потерпілої, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України при обставинах вказаних у вироку встановлена судом і підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляції. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляції.
Що стосується міри покарання, призначеної обвинуваченому ОСОБА_3, то апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції в повній мірі враховано особу обвинуваченого, його характеризуючі дані, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи.
Доводи потерпілої в тій частині, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, є безпідставними та необґрунтованими. Суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини справи і дав їм належну оцінку.
Так, судом було враховано обставини, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3, а саме визнання вини, щире каяття позитивну характеристику обвинуваченого та те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.
За таких обставин призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку суду, з мотивів викладених в апеляції потерпілої, колегія суддів не вбачає.
Не підлягає задоволенню і заява потерпілої про відшкодування судових витрат, оскільки вона підлягає розгляду в окремому порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2013 року, щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.
Головуючий:
Судді: