провадження № 2-а/415/96/13
04.04.2013 р. м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,
при секретарі Мішиній А.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача інспектора ДПС ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС Лисичанського взводу ДПС прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
22 березня 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, посилаючись на незаконність винесеної відповідачем постанови по справі про адміністративне правопорушення від 12 березня 2013 року серії ВМ1 № 135157 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, не маючи на те підстав, протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.4. Правил дорожнього руху, а саме, рухаючись на транспортному засобі у населеному пункті перевищив швидкість руху більш ніж 60 км/год.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, доповнивши їх тим, що співробітником ДПС було продемонстровано тільки час на приладі, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля неможливо, адже за таких умов різниця навіть у кілька секунд може означати, що насправді виміряна швидкість іншого транспортного засобу, а саме, тролейбуса або інших автомобілів, які рухалися по дорозі крім нього. Також, позивач вказував, що вимірювач швидкості Іскра1 №18741 та відеокамера «Самсунг», якою було зафіксоване скоєне ним порушення, не мають сертифікатів відповідності. Більш того, дане правопорушення не могло було зафіксовано відеокамерою, оскільки вона не є вимірювальною технікою.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та невідповідність доводів позивача фактичним обставинам, скоєного ним правопорушення, на підтвердження своїх пояснень надав суду відеозапис вчинення позивачем правопорушення.
Заслухавши пояснення сторін, встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, визначивши правові норми, які належить застосувати до спірних правовідносин, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 283 ч. 2 КУпАП України в протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові у справі про адміністративне правопорушення повинні зазначатися місце, час вчинення, суть адміністративного правопорушення та опис встановлених обставин. Згідно зі ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. На підставі ст. 258 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, є обов'язковим.
З наявної в матеріалах справи копії протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 872106 (а.с.3) вбачається, що 12 березня 2013 року відповідачем було складено цей протокол за фактом порушення вимог п. 12.4. Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В протоколі зазначено, що позивач о 15 год. 20 хв. 12 березня 2013 року, керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Промислова м. Сєвєродонецька зі швидкістю 84 км/год., перевищивши встановлену швидкість руху у населеному пункті на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом Іскра1, серійний номер №18741.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, вимірювання швидкісного режиму здійснювалося вимірювачем Іскра1, серійний номер №18741, який зафіксував швидкість руху автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 - 84 км/г, що підтверджується відеозаписом. Відповідно до постової відомості від 12.03.2013 р. інспекторам ДПС, зокрема, ОСОБА_2 був виданий технічний засіб - вимірювальний прилад «Іскра», який згідно Свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки визнаний придатним та допускається до застосування.
Наказом МВС №33 від 01.03.10р. «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» встановлений перелік технічних засобів для визначення швидкості руху. До даного переліку входить і вимірювач швидкості руху транспортних засобів радіолокаційний «Іскра1».
Суд вважає наданий диск з відеозаписом, зроблений відеокамерою «Самсунг» доказом, здобутим на законній підставі, оскільки згідно ст. 251 КУпАП доказами в адміністративній справі можуть бути будь-які фактичні данні, на основі яких встановлюється наявність адміністративного правопорушення, винність особи тощо. Зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису чи засобів відеозапису. Тому, посилання позивача на незаконність застосування вимірювального приладу «Іскра1» - серійний № 18741, та відеокамери «Самсунг», за допомогою якої вівся відеозапис використання вказаного вимірювача швидкості, є безпідставними.
З відеозапису вбачається, що вказаний вимірювальний прилад інспектором ДПС був направлений на автомобіль, під керуванням позивача, який з'явився в полі зору вимірювача швидкості, де швидкість руху спочатку було 0 км/год., а потім 84 км/год. Інших транспортних засобів відеокамерою не зафіксовано. Посилання позивача на те, що дане правопорушення не могло було зафіксовано відеокамерою «Самсунг», оскільки вона не є вимірювальною технікою є необґрунтованими, оскільки відеокамерою зафіксовано сам факт вимірювання швидкості цим приладом, а не швидкість, з якою рухався транспортний засіб.
Протокол складено, а постанова винесена уповноваженою відповідно до ч. 2 ст. 255, ст. 222 КУпАП особою зі спеціальним званням, що підтверджується службовим посвідченням відповідача. Розмір штрафу призначений у межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вище наведене, суд вважає доведеним порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-3, 9, 11, 159-163, ч. 2 167, ст. 171-2 КАС України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до інспектора ДПС Лисичанського взводу ДПС прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 березня 2013 року серії ВМ1 № 135157 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4. Правил дорожнього руху та накладення адміністративного штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 171-2, п. 13 ч. 1 ст. 3 КАС України постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 квітня 2013 року.
Суддя: С.В. Томчишен