18.03.13 Справа№ 914/34/13
За позовом: Прокурора Старосамбірського району Львівської області в інтересах держави Україна уповноваженого органу Державного агентства лісових ресурсів України в особі:
Позивач: Державне підприємство "Старосамбірське лісомисливське господарство" (82000, вул. Дрогобицька, 2, м. Старий Самбір, Львівська область; ідент. код 00992421),
до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-переробний комбінат" (80700 вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область; ідент. код 00278801),
про стягнення заборгованості у сумі 28165,07грн.,
Суддя Т.Фартушок
Секретар Х.Полюхович
Представники:
Прокурор: Телюк Г.В. - посвідчення № 005502;
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Прокурор Старосамбірського району Львівської області в інтересах держави Україна уповноваженого органу Державного агентства лісових ресурсів України в особі: Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-переробний комбінат» з вимогою стягнення суми боргу (27624,69грн.), що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору № 155 від 07.12.2011.
Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача сум 3% річних від простроченого платежу(540,38грн.).
08.01.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15 год. 00 хв. 24.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 24.01.2013р., 19.02.2013р., 01.03.2013, 11.03.2013 та 18.03.2013р.
Прокурору оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, в судовому засіданні надала пояснення по суті спору. 23.01.2013р. та 25.01.2013р. від Прокуратури Старосамбірського району надійшли листи № 2/741-12.
01.03.2013 Прокурором подано клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів, яке судом задоволено відповідно до вимог ст. 69 ГПКУ.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання призначене на 18.03.2013р. не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань. В попередні судові засідання представник Позивача з'являвся, позовні вимоги підтримував та надавав усні пояснення по суті спору.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку з ЄДРПОУ, повідомлення про відсутність обставин передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПКУ.
Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав. 24.01.2013р. від представника Відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Відповідачу за адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 205207. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення Відповідачу копії ухвали суду по даній справі про порушення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду наявні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи (клопотання прокурора).
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Згідно довідки органу статистики, Позивач є державним підприємством, підлеглим Державному агентству лісових ресурсів України, яке, згідно Указу Президента України №458/2011 від 13.04.2011р., відноситься до виконавчих органів влади.
Суд також зазначає, що Прокурором у позові та у поясненнях від 21.02.2013р. (вхідний №5328/13 від 26.02.2013р.) обґрунтовано під ставність подання позову в інтересах саме зазначеного Позивача, з чим суд погоджується.
З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що інтереси держави є оціночним поняттям, суд приходить до висновку, що Прокурор вірно зазначив Позивача, що узгоджується також з роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570.
07.12.2011 Сторонами укладено Договір № 155 (далі - Договір), згідно з умовами якого (п. 1.1.) за результатами проведеного спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі на 1 квартал 2012 року, Продавець передає у власність на умовах франко-верхній склад Продавця баланси хвойних порід та техсировина для ВПМ хвойних порід, лот № 1 (позиції №№ 172, 173, 174, 175), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.
Факт поставки товару підтверджують товарно-транспортні накладні серії ЛВ №№ 024890 від 28.03.2012, 025089 від 29.03.2012, 025302 від 30.03.2012 та 025262 від 30.03.2012.
Наведене також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, які, в силу п.187.5 та ст.201 Податкового кодексу України, є документом, який підтверджує поставку товару Продавцем (Позивачем), а відтак, виникнення у нього податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 1.3. Договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання.
Пунктом 4.1. Договору встановлено ціну на товар в гривнях за 1 куб.м на умовах франко-верхній склад Продавця згідно Аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону із продажу ресурсів 1 кварталу 2012 року необробленої деревини.
Згідно з п. 5.1. поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах франко-верхній склад Продавця.
Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 6.3. Договору).
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 діб з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Умовами п. 8.1. та 8.3. Договору є те, що Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати, а Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар після сплати рахунку-фактури на протязі 7-ми календарних днів.
Відповідно до п. 11.2. Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 12.1. Договору Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Даний Договір діє з моменту підписання його сторонами та по 31 березня 2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ст. 217 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 155 від 07.12.2011р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат.
Відповідно до здійсненого Позивачем розрахунку, після часткової оплати за поставлений товар, станом на 23.11.2012р. у Відповідача наявний борг у сумі 27624,69грн. За несвоєчасну оплату поставленого товару Позивачем нараховано 3% річних від простроченого платежу у сумі 540,38грн. Загальна сума боргу становить 28 165,07 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
02.11.2012 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу про оплату товару на суму 27624,69грн., відповіді на яку Відповідач не надав.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення п.п. 7.1, 7.2, 8.1. Договору (щодо здійснення передоплати за отриманий товар), суд зазначає, що Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за кожну партію товару отриману згідно Договору.
Всупереч зазначеному, Відповідач не здійснив оплату за поставлену (отриману) продукцію в повному обсязі, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Позивача.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору у матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не подані докази, які б спростовували позовні вимоги по суті, заперечували їх, в тому числі розрахунки, чи підтверджували б здійснення часткової чи повної сплати заборгованості, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
18.03.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.03.2013р.
З врахуванням вимог ст.49 ГПК України суд приходить до висновку про необхідність покладення судових витрат на Відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України; ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-переробний комбінат" (80700 вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801) на користь Державного підприємства "Старосамбірське лісомисливське господарство" (82000, вул. Дрогобицька, 2, м. Старий Самбір, Львівська область; ідентифікаційний код 00992421) суму основного боргу 27624,69грн. та 3% річних від простроченого платежу у сумі 540,38грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-переробний комбінат" (80700 вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область; ідентифікаційний код 00278801) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.