Справа № 2-527/13 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.
Провадження № 22-ц/780/2489/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 36 29.04.2013
Іменем України
25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Касьяненко Л.І.,
за участю секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вахівської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина за законом на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 стали ОСОБА_4 - дружина померлого та його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений законом строк вони не зверталися. Зазначав, що в грудні 2012 року він звернувся до державного нотаріуса Вишгородського району, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Вказував, що спадщину після смерті батька він прийняв шляхом проживання в спадковому будинку, догляду за ним та обробленням земельної ділянки, яка знаходиться біля будинку.
Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд встановити за ним факт прийняття спадщини на спадковий жилий будинок та визнати право власності на вищезазначений будинок.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ч.1. ст. 303 ЦПК України під час судового розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на житловий будинок (а.с. 6). Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вишгородської районної державної нотаріальної контори від 23.01.2013 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок (а.с.9).
Згідно фотокопії погосподарської книги житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 (а.с.16).
Відповідно до копії Технічного паспорта цей житловий будинок проінвентаризовано за ОСОБА_3 (а.с.12-15).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки Вахівської сільської ради Вишгородського району Київської області №5 від 16.01.2013 року на день смерті ОСОБА_3 проживав у спадковому будинку один ( а.с. 4 ).
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (надалі -ЦК України 1963р.), то до спірних правовідносин слід застосовувати норми вказаного Закону.
Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України 1963р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з ч.1 ст.529 ЦК України 1963р., при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963р., для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст.549 ЦК України 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак всупереч вищезазначеному, позивач не надав суду належних і допустимих доказів прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3 Разом з тим колегія суддів не може прийняти як доказ довідку виконкому Вахівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 16.01.2013 року за № 6 (а.с.12), оскільки з її змісту не вбачається, що дії, зазначені у вищезазначеній довідці вчинялися саме позивачем та саме в шестимісячний термін після смерті ОСОБА_3.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та зм іст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: