25.04.13р. Справа № 904/1647/13-г
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромлин", м. Дніпропетровськ
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
Про: стягнення 235 629,02 грн.
Суддя: Крижний О.М.
Представники:
Від позивача: Воробйова Н.Ф., довіреність від 04.02.2013 року, представник
Від відповідача: Рязанцева А.Ф., довіреність №14/9 від 14.09.2012 року, представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромлин" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням уточнень до позовної заяви (№438 від 09.04.2013р.) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" борг у розмірі 235 629,02 грн., з яких сума основного боргу - 176 218,89 грн., пеня - 1 684,91 грн., штраф у розмірі 30% від неоплаченого у строк товару - 56 495,67 грн. та 10% річних від простроченої суми - 1 229,55 грн.; судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №61/23 від 03.05.2012 року.
Відповідач заявлені позовні вимоги усно визнав. Однак заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що розмір штрафу є непомірно великим порівняно із сумою заборгованості. У зв'язку з чим просить зменшити розмір штрафу з 30% до 3%. Також відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення, у якому просить розстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців з дати винесення рішення суду. Клопотання відповідач мотивує скрутним фінансовим становищем та тим, що одночасне стягнення даної заборгованості може призвести до незворотних наслідків.
Розгляд справи був відкладений з 20.03.2013 року на 10.04.2013 року, у судовому засіданні 10.04.2013 року оголошувалась перерва до 15.04.2013 року, з 15.04.2013 року оголошувалась перерва до 24.04.2013 року, у судовому засіданні 24.04.2013 року оголошено перерву до 25.04.2013 року.
В судовому засіданні 25.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
03 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпромлин" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" (Покупець) було укладеного договір поставки №61/23, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.
Згідно з п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару, строк поставки та інше, що узгоджується Сторонами, зазначається у Специфікації та підтверджується товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною. Специфікація (Специфікації) є невід'ємною частиною договору, у разі її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.
Сторонами було погоджено та підписано Специфікації №1 від 03.05.2012 року, №2 від 03.05.2012 року, №3 від 13.07.2012 року, №4 від 19.07.2012 року, №5 від 03.08.2012 року до договору поставки №61 від 03.05.2012 року.
Датою поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками Сторін накладною на товар (товарно-транспортною накладною або видатковою накладною). Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі товару (п.п.1.4, 1.5 договору).
Відповідно до п.3.1 договору передача товару (адреса доставки (поставки)) за цим договором здійснюється на умовах та відповідно до термінології ІНКОТЕРМС 2000.
Оплата за товар здійснюється Покупцем у національній грошовій одиниці України з урахуванням ПДВ протягом 7 календарних днів з моменту передачі Постачальником Покупцю кожної окремої партії товару з дати поставки товару на умовах п.1.4 цього договору (п.5.4 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2012 року (п.п.9.1, 9.2 договору).
Додатковою угодою №1 від 31.12.2012 року до договору поставки №61 від 03.05.2012 року сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2013 року, але не раніше виконання усіх зобов'язань сторонами та/або пов'язане з виконанням умов даного договору.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромлин" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" товар за видатковими накладними на загальну суму 2127968,46 грн., з яких, станом на 13.03.2013 року, залишились неплаченими видаткові накладні: №ВН-000985 від 02.02.2013 року на суму 43 247,39 грн. (неоплачено - 4 461,25 грн.), №ВН-001235 від 08.02.2013 року на суму 42 192,58 грн., №ВН-001505 від 15.02.2013 року на суму 41 958,17 грн., №ВН-001766 від 23.02.2013 року на суму 42 954,38 грн., №ВН-001960 від 01.03.2013 року на суму 44 652,59 грн., а разом на суму 176 218,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" своєчасно не здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення п.5.4 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.
Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 176218,97 грн.
Дана заборгованість підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаному сторонами станом на 14.03.2013 року.
Між тим, матеріали справи містять платіжні доручення №1515 від 14.03.2013 на суму 20 000,00 грн., №1628 від 20.03.2013 року на суму 10 000,00 грн., №1663 від 21.03.2013 року на суму 10 000,00 грн., №1691 від 22.03.2013 року на суму 5 000,00 грн., №1699 від 26.03.2013 року на суму 10 000,00 грн., а разом на суму 55 000,00 грн. (а.с. 34-38 Т.2). Названі платіжні доручення не враховані у Акті звірки взаємних розрахунків від 14.03.2013 року, а тому сума основного боргу має бути зменшена на 55 000,00 грн., та в цій частині позову відмовити, у зв'язку з тим, що дана оплата відповідачем відбулася до подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог.
З цього приводу суд зазначає наступне.
При зверненні з позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача 49 041,26 грн. - основного боргу, який виник у зв'язку з неоплатою видаткової накладної №ВН-00713 від 25.01.2013 року у сумі 40 040,29 грн. та частини видаткової накладної №ВН-000474 від 18.01.2013 року на суму 40 432,29 грн., з якої неоплачено - 9 000,97 грн.
З розгорнутого Акту звірки взаємних розрахунків складеного сторонами станом на 14.03.2013 року (а.с.60-66 Т.1) вбачається, що дана заборгованість остаточно погашена відповідачем 26.02.2013 року (платіжне доручення №1185 від 26.02.2013р. на суму 20 000,00 грн.). Решту суми погашено платіжними дорученнями №1116 від 22.02.2013р. на суму 20 000,00 грн., №1096 від 21.02.2013р. на суму 15 000,00 грн., №1026 від 19.02.2013р. на суму 10 000,00 грн., №941 від 14.02.2013р. на суму 5 000,00 грн.
Таким чином, сума основного боргу, заявлена у позові, остаточно була погашена відповідачем у день звернення позивача з позовом до суду.
Між тим, 09.04.2013 року позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, згідно якої збільшив розмір основного боргу до 176218,89 грн. шляхом стягнення заборгованості по додатковим новим накладним: №ВН-000960 від 01.02.2013 року на суму 43 247,39 грн., №ВН-000985 від 02.02.2013 року на суму 43 247,39 грн., №ВН-001235 від 08.02.2013 року на суму 42 192,58 грн., №ВН-001505 від 15.02.2013 року на суму 41 958,17 грн., №ВН-001766 від 23.02.2013 року на суму 42 954,38 грн., №ВН-001960 від 01.03.2013 року на суму 44 652,59 грн., а всього на суму 258 252,50 грн., з яких неоплаченими станом на 13.03.2013 року залишились видаткові накладні на суму 176 218,97 грн.
Тобто, заявою про уточнення позовних вимог позивач зменшує розмір основного боргу на суму заявлену у позові у зв'язку з її оплатою, однак збільшує розмір основного боргу до суми 176 218,97 грн. у зв'язку із додаванням нових видаткових накладних.
Однак, як зазначено вище, матеріали справи містять платіжні доручення, які підтверджують оплату відповідачем до подання уточнень до позовної заяви на користь позивача заборгованості за борошно згідно договору №61 від 03.05.2012 року на загальну суму 55 000,00 грн., яка не врахована позивачем в уточненій позовній заяві. Отже, відповідачем погашено заборгованість у розмірі 55 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, однак до подання уточненої позовної заяви, яка саме і збільшує розмір заборгованості на видаткові накладні, які оплачені до подання уточнень, тому в цій частині позову слід відмовляти, а не припиняти провадження у справі, оскільки припинення провадження у справі можливе лише за наявності погашення заборгованості після заявлення таких позовних вимог.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №61 від 03.05.2012 року станом на дату звернення з заявою про уточнення позовних вимог (№438 від 09.04.2013р. (а.с.29-33 Т.1)) становила 121 218,97 грн. (176 218,97 грн. - 55 000,00 грн.).
Крім того, 25.04.2013 року відповідачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи платіжні доручення №2156 від 16.04.2013 року та №2261 від 24.04.2013 року, згідно яких здійснено оплату згідно договору №61 від 03.05.2012 року за борошно у розмірі 5 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданих відповідачем платіжних доручень №2156 від 16.04.2013 року на суму 5 000,00 грн. та №2261 від 24.04.2013 року на суму 10 000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" погасило частину заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду та подання уточнень до позовної заяви.
Таким чином, провадження щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 15 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів оплати поставленого товару в сумі 106 218,97 грн. (176 218,89 грн. - 55 000,00 грн. (відмовлено) - 15 000,00 грн. (припинено)) відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 106 218,97 грн.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.4 договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. При простроченні оплати поставленого товару на десять календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.
За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 02.02.2013 року по 14.03.2013 року (по кожній видатковій накладній окремо) у розмірі 1 684,91 грн. та штраф за період з 02.02.2013 року по 14.03.2013 року (по кожній видатковій накладній окремо) у розмірі 56 495,67 грн.
Пеня та штраф нараховані правомірно, відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу з 30% до 3%. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач є монополістом по виробництву борошна в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим відповідач був змушений підписати даний договір з кабальними умовами, зокрема викладених у п.6.4 договору щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару при простроченні оплати товару більше ніж на 10 календарних днів. Відповідач зазначає, що оплата товару ставиться в залежність від умов передачі рахунку відповідачу, однак позивач умисно або з необережності на протязі дії договору постійно порушував умови п.5.1 договору. Відповідач клопоче перед судом щодо зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача з 30 відсотків вартості поставленого та неоплаченого товару відповідно до п.6.4 договору до 3 відсотків.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафу прострочення оплати відповідачем відбулося від 11 до 33 днів, матеріали справи місять докази часткової оплати наступних накладних, тобто відповідачем постійно здійснюються оплата заборгованості з прострочкою, що не можна вважати значною.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
У зв'язку з тим, що розмір штрафу (56495,67 грн.) є значно великим порівняно із залишковою сумою основного боргу (106 218,97 грн.), зважаючи на не досить значну затримку оплати поставленої продукції та те, що відповідач незважаючи на скрутне матеріальне становище продовжує здійснювати оплату, з огляду на заінтересованість сторін у цьому договорі та тривалість їх відносин, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу на 50 % від розміру штрафу, заявленого позивачем, що буде становити: 28247,84 грн. (56495,67 грн. - 50%).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.6 договору покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
Тобто, сторони у п.6.6 договору передбачили інший розмір процентів.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 10% річних у розмірі 1 229,55 грн.
При перевірці правильності нарахування 10% річних було виявлено допущення позивачем помилки при нарахуванні по видатковій накладній №ВН-000985 від 02.02.2013 року за період з 05.03.2013 року по 14.03.2013 року на суму 4461,17 грн. У заявленому періоді за названою видатковою накладною 10% річних складають 12,22 грн. На підставі викладеного вимога про стягнення 10% річних підлягає задоволенню частково у розмірі 1 123,28 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.
За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 137 275,00 грн. (106 218,97 грн. - основний борг + 1 684,91 грн. - пеня + 28 247,84 грн. - штраф + 1 123,28 грн. - 10% річних).
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Однак, згідно п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що розмір боргу, що підлягає стягненню, є незначним у порівнянні з обсягом товарообігу між сторонами та фінансовими оборотами відповідача і відповідач не надав доказів наявності обставин щодо ускладнення погашення саме такого розміру заборгованості, що стягується за даним судовим рішенням.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
У той же час, відмова в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою на стадії виконання рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - у розмірі 3 610,46 грн. (в т.ч. 300 грн. судового збору, у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення 15 000,00 грн., оскільки спір виник внаслідок порушення умов договору відповідачем).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Припинити провадження у справі в частині стягнення частини заборгованості у розмірі 15000,00 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3" (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 66, оф. 68, ідентифікаційний код 34984708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромлин" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 33, кімн. 108) суму основного боргу в розмірі 106 218,97 грн., пеню в розмірі 1 684,91 грн., штраф в розмірі 28 247,84 грн., 10% річних у розмірі 1 123,28 грн., та судовий збір у розмірі 3 610,46 грн.
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 25.04.2013 року
Суддя О.М. Крижний