23.04.2013 Справа № 5008/607/2012
За позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХІПП Ужгород", с. Кибляри Ужгородський район
про стягнення 60 581,44 грн.,
Суддя господарського суду - Кривка В.П.
представники:
Прокурор - Кочеткова О.О., прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода;
Позивача - Мазуренко А.Є., довіреність від 11.02.2013 року №572/05;
Відповідача - Шевченко В.В., довіреність від 20.02.2013 року №01/2013,
Панков В.А., директор ТОВ.
СУТЬ СПОРУ: Закарпатським міжрайонним природоохоронним прокурором в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХІПП Ужгород", с. Кибляри Ужгородський район про стягнення 60 581,44 грн.
Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області (надалі - "Інспекція") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - "ТОВ") "ХІПП-Ужгород" про стягнення 60 581,44 грн. збитків за порушення законодавства про надра, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів. Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 19 Кодексу України про надра та положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389).
Дана справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача суму 7 722 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року зазначене рішення було частково скасовано та стягнуто з відповідача суму 9 330 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року зазначені рішення господарського суду Закарпатської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. На підставі повторного автоматичного розподілу дану справу передано на розгляд судді Кривка В.П.
У судових засіданнях 04.04.2013 року, 16.04.2013 року за клопотаннями уповноважених представників сторін в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувались перерви.
Уповноважений представник позивача та прокурор позов підтримали в повному обсязі, в т.ч. з підстав зазначених у додаткових письмових поясненнях (а.с. 121-124, 143-147, 153-158) та наполягали на вирішення спору по суті за наявними у справі матеріалами. Зокрема вказали, що Державної екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за результатами якої складено акт від 21.05.2012 року. Згідно акту під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ „ХІПП - Ужгород" здійснює користування надрами - видобування підземних вод із свердловини № 1 - Кибляри для випікання хлібобулочних виробів, охолодження обладнання по виготовленню ПЕТ - тари. Спеціальний дозвіл на користування надрами підприємством не оформлено, що являється порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ № 615 від 30.05.2011 року.
У ході судового розгляду уповноважений представник відповідача проти позову категорично заперечив, з підстав зазначених у додаткових письмових поясненнях по суті спору (а.с. 128-141, 149-151). Зокрема вказав, що відповідач здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР № 4310-А/ЗАК від 15.10.2010 р., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, з терміном дії до 15.10.2013 р., що є достатньою підставою для користування прісними підземними водами; у відповідності до ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вад надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів; ст.23 Кодексу України про надра, встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення
сторін та прокурора,
суд встановив:
Як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, на підставі якої було акт перевірки від 21.05.2012р. (а.с. 8-12). Під час проведення перевірки Інспекцією встановлено незаконне використання ТОВ „ХІПП Ужгород" підземних прісних вод при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) з артезіанської свердловини №1 за адресою: Ужгородський район, с. Кибляри, 85А., при цьому актом зафіксовано, що за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідачем фактично видобуто 1 013 м3, а за період з 01.01.2012 р. по 21.05.2012 р. - 909 м3.
Згідно з розрахунком проведеним позивачем (а.с. 17), сума завданих відповідачем збитків у результаті здійснення самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, визначена відповідно до п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та склала суму 60 581,44 грн.
Покликаючись на вказані обставини 21.06.2012 року Держана екологічна інспекція в Закарпатській області надіслала відповідачу вимогу №2627/12 (а.с. 29) щодо відшкодування збитків, внаслідок здійснення самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що забір підземних вод проводився на підставі Дозволу на спеціальне водокористування УКР № 4310-А/ЗАК, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 15.10.2010 р. з терміном дії до 15.10.2013 р. (а.с. 26-28). Умовами дозволу спец водокористування встановлений загальний ліміт забору води 9,552 тис. м3/рік, 36,74 м3/добу. Із загального ліміту водокористування встановлено на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби 0,939 тис. м3/рік, 3,61 м3/добу, на допоміжні потреби -0,531 тис. м3/рік. 2,04 м3/добу, на виробничі потреби 8,082 тис. м3/рік, 31,09 м3/добу.
Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
В силу п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Надра, відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Таким чином спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Відповідач здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР № 4310-А/ЗАК, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 15.10.2010 р. з терміном дії до 15.10.2013 р.
Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827 „Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", зокрема належать підземні води, які включають мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні.
Стаття 21 Кодексу України про надра встановлює, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.
Між тим, як встановлено у ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Отже, реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, при наявності права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
На зазначені правові позиції вказано і Вищим господарським судом України при розгляді даної справи, а також викладено і в ряді постанов вищого спеціалізованого суду, зокрема від 04.03.2013 року у справі №5008/593/2012, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами по справі, відповідачем здійснюється користування надрами - видобування підземних вод із свердловини № 1 - Кибляри на земельній ділянці, яка в установленому порядку перебуває в його користуванні на умовах оренди (договір оренди земельної ділянки від 22.08.2002 року, укладеного з Киблярською сільською радою) і обсяг видобування за спірний період не перевищував 300 м3 на добу (а.с. 8-18).
Видобування підземних вод відповідачем здійснюється на власні виробничі потреби, що не суперечить та не є ширшим від поняття „господарських потреб", які реалізуються відповідачем у процесі його господарської діяльності, у тому числі у сфері виробництва для випікання хлібобулочних виробів, охолодження обладнання по виготовленню ПЕТ - тари, на що вказує заявник.
Зважаючи на це, відповідачем доведено, наявність обставин, що виключать необхідність у даному випадку та при даних спірних обставинах отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, а відтак відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем положень ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра щодо відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
За таких обставин, у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача Держану екологічну інспекцію в Закарпатській області.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Держаної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Швабська, 14 (код ЄДРПОУ 38015668) в доход державного бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації суму 1 720 грн. (Одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
В зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 23.04.2012 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 29.04.2013 року.
Суддя В. Кривка