04 грудня 2006 р.
№ 12/497-05-11840
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Карабаня В.Я.
суддів :
Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Приватного підприємства "Баланс"
Ракова Н.В.
Державного підприємства "Одеська залізниця"
Слюсар М.М.
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Одеська залізниця"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006
у справі
№ 12/497-05-11840
господарського суду
Одеської області
за позовом
Приватного підприємства "Баланс"
до
Державного підприємства "Одеська залізниця"
про
стягнення 10 968, 20грн.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Юдова В.З.) від 24.01.06 у позові відмовлено.
Одеський апеляційний господарський суд (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) переглянув вказані рішення та постановою від 21.03.06 скасував його та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив.
Державне підприємство “Одеська залізниця» вважає, що постанова апеляційної інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати і прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство “Баланс» просить постанову залишити без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою, а касаційну скаргу -без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України
Приватним підприємством “Баланс» заявлено позов до Державного підприємства “Одеська залізниця» про стягнення 10 968, 20 грн. вартості недопоставленої продукції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що в березні-квітні 2005 року виставив відповідачу відповідні претензії, які відповідач визнав, але заборгованість не погасив.
Приймаючи рішення про відмову у позові, господарський суд Одеської області виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений як ст. 315 ГК України, так і ст. 136 Статуту залізниць України.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, апеляційна інстанція послалася на те, що в даному випадку слід застосовувати ст.ст. 258, 925 ЦК України.
При тому у постанові зазначено, що ч. 3 ст. 925 ЦК України передбачено, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Однак, не посилаючись на статті Статуту залізниць України, апеляційна інстанція дійшла такого висновку: “Приймаючи до уваги, що відповіді на претензії одержані позивачем 08.04.2005 (на претензію № 3-03-05 від 03.03.2005), 08.04.2005 (на претензію № 9-04-05 від 04.05.2005), а з позовом до суду позивач звернувся 21.12.2005, то строк позовної давності позивачем не пропущений".
Зміст такого рішення не відповідає приписам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 за № 11, згідно якої постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним та чітким і не дотримання вказаних вимог є підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зазначив, а місцевий та апеляційний господарські суди не встановили з якого часу починається строк позовної давності стосовно заявлених вимог.
Згідно п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниці можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту.
Частиною 1 п. 134 зазначеного Статуту встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Відповідно до ч. 2 п. 134 Статуту залізниць України цей термін обчислюється:
а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;
б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;
в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;
г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;
д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;
е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;
ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.
Із вказаного випливає, що для правильного вирішення спору суд повинен встановити згідно якого із перелічених підпунктів п. 134 зазначеного Статуту заявлена вимога позивачем і визначити з якого часу починає обчислюватися термін заявлення претензії, що не було зроблено ні місцевим ні апеляційним господарськими судами.
Слід зазначити, що позов заявлено про стягнення вартості недопоставленої продукції.
Місцевий господарський суд без відповідного обґрунтування визначив заявлені вимоги як збитки від недостачі вантажу, а апеляційна інстанція як вартість нестачі вугілля (в Статуті залізниць України такий термін як "нестача" не вживається).
За змістом пунктів 134, 136 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності починається із закінченням строку заявлення претензії.
Зазначене узгоджується і з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст.1119, ст. ст. 11110 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу державного підприємства “Одеська залізниця» задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.06 та рішення господарського суду Одеської області від 24.01.06 у справі № 12/497-05-11840 скасувати, а справу передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан