Справа № 473/873/13-ц
іменем України
"16" квітня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Некрасовій А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 135 863 грн. 78 коп. та компенсації моральної (немайнової) шкоди в розмірі 500 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ ЗЕФ «Вікон» з 23.04.2004 року по 18.05.2004 року, виконував роботи по облаштуванню покрівлі будівлі, що належить вказаному підприємству.
18.05.2004 року в процесі виконання обумовлених робіт, позивач був уражений електрострумом, внаслідок чого отримав електроопіки 3-го - 4-го ступеню 25 % тулубу, кінцівок, через що йому було ампутовано частини верхніх кінцівок та встановлена І група інвалідності по загальному захворюванню. Вказаний нещасний випадок, на думку позивача, стався внаслідок грубого порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою генеральним директором ТОВ ЗЕФ «Вікон» ОСОБА_4
Посилаючись на наведені обставини, а також на те, що діями відповідача позивачу завдано матеріальних збитків, пов'язаних з проходженням лікування отриманих тілесних ушкоджень, у розмірі 135 863 грн. 78 коп., а також моральну (немайнову) шкоду, компенсацію якої останній оцінив в 500 000 грн. 00 коп., ОСОБА_6 просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 15.04.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди підтримали в повному обсязі. При цьому зазначали, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.10.2012 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2013 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, що є підставою для відшкодування завданої останнім шкоди, зокрема, моральної.
В її обґрунтування позивач посилався на те, що він зазнав фізичного болю та страждання через отримані тілесні ушкодження, порушився звичайний ритм його життя через неможливість продовження активного суспільного життя, обмеження вибору трудової діяльності, що негативно відобразилося на його здатності утримувати та забезпечувати родину. Крім того, позивач на протязі багатьох років змушений був докладати зусилля для захисту своїх прав у судовому порядку.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали. Зазначали, що в даному випадку, відповідно до приписів ч.1 ст.1172 ЦК України, відповідач ОСОБА_4 не є належним відповідачем по даній справі, що повністю виключає можливість покладення на нього обов'язку по відшкодуванню позивачу будь - якої шкоди, зокрема, моральної.
Дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1407/1-104/2011 в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог, передбачених ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема, судом встановлено, що 18.04.2004 року під час виконання робіт по ремонту покрівлі автомайстерень на території ТОВ ЗЕФ «Вікон», ОСОБА_1, перебуваючи в трудових відносинах з вказаним підприємством, був уражений електрострумом та отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого йому було ампутовано верхні кінцівки та встановлена І група інвалідності по загальному захворюванню (рішення МСЕК від 13.08.2004 року).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.12.2010 року була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ ЗЕФ «Вікон» в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.
Також, з матеріалів справи, зокрема, вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.10.2012 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2013 року, вбачається, що ОСОБА_4, як генеральний директор ТОВ ЗЕФ «Вікон», неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, в зв'язку з чим останній був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України (службова недбалість).
Зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України.
Статею 1167 ЦК України передбачено загальне правило щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, одним із спеціальних деліктів є відповідальність за шкоду, завдану працівником юридичної або фізичної особи, що передбачено ст. 1172 ЦК України.
За приписами даної статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов'язків), в тому числі третім особам. При цьому, під виконанням трудових обов'язків слід розуміти виконання працівником роботи, обумовленої при прийнятті на роботу або дорученої йому адміністрацією, вищестоящим органом разово чи тимчасово, на території підприємства або поза ним протягом робочого часу. Працівник, здійснюючи свої трудові обов'язки, не виступає як окремий суб'єкт права - із дій працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов'язків складається діяльність організації як єдиного цілого.
Саме тому шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична або фізична особа, з якою він пов'язаний трудовими (службовими) зв'язками. Також законодавець визначив поняття фізичної особи, під якою останній має на увазі фізичну особу - підприємця, який наділений правом прийому працівників за трудовим договором (контрактом).
Так, як зазначалося вище відповідач ОСОБА_4 на час виникнення даних спірних відносин займав посаду генерального директора ТОВ ЗЕФ «Вікон», тому його дії, вчинені під час виконання своїх службових обов'язків, прирівнюються до дій юридичної особи, з якою він перебував у трудових відносинах, в зв'язку з чим у разі завдання шкоди він діє від імені та в інтересах зазначеного роботодавця, що в свою чергу виключає можливість покладення відповідальності за шкоду, заподіяну ОСОБА_1, безпосередньо на ОСОБА_4
Таким чином, враховуючи наведене, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди суд не вбачає.
В силу ст. 88 ЦПК України не підлягають поверненню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.10,11, 60,61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.В. Лузан