Провадження № 1/470/14/13
Справа № 1404/1362/2012
24 квітня 2013 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Міщенка Г.В., при секретарі Шелестюк І.С., за участю прокурора прокуратури Березнегуватського району Миколаївської області Махмутова О.А., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Калуга Березнегуватського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не військовозобов'язаного, не працюючого, такого, що в силу ст.89 КК України не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1
в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в тому, що судовим слідством
10 жовтня 2012 року, близько 14 год., ОСОБА_4, скориставшись відсутністю господаря, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 відчинивши вхідні двері, проник в житловий будинок, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1400 грн. Після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.
Підсудний ОСОБА_4 свою вину за ч.3 ст.185 КК України - визнав повністю, а проти стягнення з нього 5000 грн. - заперечував. Суду показав, що 10 жовтня 2012 року в обідню пору прийшов до сусіда по воду, де помітив відчинені двері, через які зайшов до будинку. На кухні в печі знайшов пластикову коробку, з якої викрав 1400 грн., частину з яких витратив наступного дня на свої потреби. Опісля повернув ОСОБА_2 ці кошти, але інші 5000 грн., про які стверджує потерпілий, не брав.
Вина підсудного ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, 22 жовтня 2012 року із двома письмовими заявами до начальника Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області звернувся ОСОБА_2, в яких повідомив про викрадення ОСОБА_4 із його житлового будинку 6400 грн. ( а. с. 3, 4 ).
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що проживає по сусідству з підсудним. В жовтні 2012 року він відлучався в район, а хата була зачинена на замок. Коли повернувся, то онук повідомив, що ОСОБА_4 витрачає гроші в барах, віддає борги та планує придбати мотоцикл. На кухні в плиті він зберігав 30000 грн., які відкладав з пенсії. Перерахувавши кошти, виявив в коробці тільки 23600 грн., тобто не вистачало 6400 грн. ОСОБА_4 зізнався в крадіжці та повернув 1400 грн., а на інші викрадені 5000 грн. написав розписку, але так і не повернув, що змусило його звернутися в міліцію.
Його покази узгоджуються із протоколом огляду будинку АДРЕСА_2 Миколаївської області від 22 жовтня 2012 року ( з фото таблицею до нього ), в ході якого працівниками міліції на кухні в печі виявлено пластикову коробку з грошима в сумі 23600 грн., купюрами номіналом по 100 та 200 грн. ( а. с. 5, 6-9 ).
В той же день за місцем проживання ОСОБА_2 слідчим були оглянуті повернуті ОСОБА_4 1100 грн., п'ять купюр з яких по 200 грн., а одна - 100 грн. ( а. с. 10-11 ).
Крім того, в судовому засіданні потерпілий залучив до справи розписку підсудного ОСОБА_4, зі змісту якої вбачається, що останній визнавав борг в сумі 5100 грн. та зобов'язався повернути кошти ( а. с. 104 ).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що підсудний приходиться їй сином. В жовтні 2012 року ОСОБА_2 повідомив їй про те, що син викрав 6400 грн. Опісля син повернув спочатку 1100 грн., а потім ще 300 грн. і сказав, що більше коштів не брав, але потерпілий вимагав повернути йому ще 5000 грн.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в жовтні минулого року він побачив у ОСОБА_4 кошти купюрами по 100 грн., які той витрачав в селі на продукти харчування та випивку, про що він повідомив свого діда, а той, перевіривши свої збереження, сповістив, що в нього пропали 6400 грн. такими ж купюрами.
Таким чином, вину підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд знаходить доведеною.
Дії підсудного ОСОБА_4 судом кваліфікуються за ч.3 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ), поєднана з проникненням у житло.
Частиною 1 ст. 275 КПК України 1960 року передбачено, що розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства, з чим погодився і прокурор, поставлено в вину підсудному викрадення у потерпілого грошових коштів в сумі 1400 грн.
Утім, потерпілий просить стягнути з підсудного 5000 грн., стверджуючи, що в нього було викрадено 6400 грн.
Прокурору було запропоновано змінити обвинувачення в суді, як це передбачено ст.277 КПК України 1960 року, але він своїм правом не скористався. А потерпілий клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування у відповідності із ст.281 КПК України 1960 року не заявляв.
Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.89 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» передбачено, що не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.
Оскільки 5000 грн., які просить стягнути з підсудного потерпілий, не випливають із пред'явленого обвинувачення і фактично є збільшенням його обсягу, що погіршує становище підсудного, то в задоволенні цивільного позову потерпілого слід відмовити.
Вивченням особи підсудного ОСОБА_4 встановлено, що він вважається таким, що не має судимості, на обліку в лікаря нарколога і психіатра не перебуває, ніде не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.
Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному судом визнається добровільне відшкодування завданого збитку.
А обставин, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити покарання підсудному ОСОБА_4 у виді мінімального строку позбавлення волі, що передбачений санкцією частини статті, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючисьст.ст.323, 324 КПК України 1960 року, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши йому покарання у виді 3 ( трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 ( два ) роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення з останнього 5000 грн. матеріальної шкоди - в і д м о в и т и.
Речові докази по справі, а саме 1100 грн. - залишити в потерпілого ОСОБА_2 як власника.
На вирок суду учасниками процесу на протязі 15 діб після його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Березнегуватський районний суд Миколаївської області, а засудженим в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Г. В. Міщенко