Справа № 1308/2-68/11 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/783/2061/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 20
15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді: Шеремети Н.О.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю:представників ОСОБА_10 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, її
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2012 року, -
16.10.2008 року ОСОБА_10 звернувся з позовом до ОСОБА_5, у якому просив стягнути на його користь 92 245,10 доларів США, що становить 494 511,28 гривень, 3% річних від простроченої суми в розмірі 14 805,34 гривень та судові витрати в розмірі 1730 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 лютого 2005 року між ним та відповідачем був укладений Контракт №002 від 12.02.2005 р. міжнародної купівлі-продажу товарів, на виконання якого він, в період з 24 лютого 2005 р. по 13 червня 2005 р. по рахунках № 0024 від 24.02.2005 р., № 0026 від 24.03.2005 р., № 0028 від 15.04.2005 р., № 0029 від 18.04.2005 р., № 0048 від 13.06.2005 р. поставив ОСОБА_5 тканини на загальну суму 92 245,10 доларів США. Дана продукція була отримана покупцем - відповідачем, поступила на склад, що підтверджується міжнародними транспортними накладними (CMR): б/н від 02.03.2005 р., б/н від 30.03.2005 р., б/н від 16.04.2005 р., б/н від 19.04.2005 р., № 0669 від 13.06.2005 р., митними деклараціями, листом-підтвердженням про отримання товару покупцем. Відповідно до п.6.2 даного Контракту покупець-відповідач зобов'язалась в 90-денний термін з дня отримання товару провести розрахунок за отриманий товар шляхом переказу коштів на рахунок продавця в банку, вказаному у Контракті, однак кошти за отриманий товар відповідачка на рахунок позивача не перерахувала.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_10 заборговнаість в сумі 92245,10 доларів США, що становить 762866,97 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 22886,01 грн. та вирішено питання судових витрат.
ОСОБА_5 оскаржила дане рішення в апеляційному порядку, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено, чи сторони Контракту при його підписанні досягли згоди щодо всіх істотних умов, оскільки сторонами не було погоджено предмет договору, що підтверджується відсутністю специфікації; ціну та строк дії договору; не було визначено номенклатуру, асортимент та кількість продукції, вимоги до її якості; сторонами не було погоджено предмет договору, і як наслідок, такий договір в розумінні приписів ст.ст. 180, 181 ГК України, ст.638 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», на думку апелянта не є укладеним, є таким, що не відбувся, таким, що не створив правових наслідків для сторін. Апелянт вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки такий не грунтується на Законі, таким способом захисту на її думку повинно бути звернення до суду з вимогами в порядку глави 83 ЦК України. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не встановлена обставина отримання товару, не взято до уваги той факт, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем товару, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки та отримання товару, який згідно договору повинен був поставлятися на склад покупцеві у м. Жовква. В матеріалах справи відсутня автотранспортна накладна, яка є належним доказом поставки товару. І оскільки відповідачка товар не отримувала, підтвердження про отримання нею товару відсутнє, відповідальність за поставку товару несе перевізник, і такий повинен бути належним відповідачем у справі. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив, ким фактично було отримано товар і в якому місці. Крім цього, апелянт вважає, що зобов»язання за договором припинилися у зв»язку з припиненням її підприємницької діяльності, зняття її з реєстрації, як фізичної особи - підприємця, оскільки вона не була суб»єктом господарювання. Апелянт вказує в апеляційній скарзі на допущення судом першої інстанції порушень процесуального законодавства, оскільки суд обмежив її право на участь в судовому засіданні 11.10.2012 р., провівши судове засідання у її відсутності та відсутності її представників; не повідомив їх належним чином про судовий розгляд справи; судом безпідставно було виключено з числа відповідачів ОСОБА_7 та залучено, як третю особу ПП «Брокс»; вказує на порушення судом принципу змагальності сторін, закріпленого у ст.10 ЦПК України. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6 в підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представників ОСОБА_10 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти товар і сплатити певну грошову суму після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів згідно умов договору.
Статтями 689, 691, 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов»язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі - продажу. Покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі- продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України. Покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошима.
Главою 51 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов»язання, відповідальність за порушення зобов»язання.
Відповідно до ст. ст. 610, 612,625 ЦК України порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2005 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 був підписаний Контракт (договір) №002, відповідно до якого позивач зобов»язаний був провести поставку товарів на у мовах СІР Жовква відповідно до специфікацій до Контракту, які є його невід»ємною частиною.
На виконання п.3.1. зазначеного Контракту в період з 24 лютого по 13 червня 2005 року по рахунках: № 0024 від 24.02.2005 р., №0026 від 24.03.2005 р., №0028 від 15.04.2005 р., №0029 від 18.04.2005 р., №0048 від 13.06.2005 р., позивачем була виконана поставка ОСОБА_5 тканини на загальну суму 922456,10 дол. США, що становить 465837, 76 грн.
Вказана продукція поступила на склад покупця - СПД -ФО ОСОБА_5, що підтверджується міжнародними транспортними накладними (СМR); договором про надання послуг по декларуванню товарів від 18.02.2005 р.; інформацією Львівської митниці Державної митної служби України про митне оформлення товарів ПП ОСОБА_5 згідно контрактів № 001,002 за період 2005 року, у яких зазначена розрахункова сума по кожній поставці (а.с.102-1030); листом за підписом відповідачки, у якому вона повідомляла позивача про отримання нею товару відповідно до контракту №002 від 12.02.2005 р. із зазначенням накладних і СМR, отримання вказаного товару на склад в м. Жовква, про те, що партія товару була поставлена згідно специфікацій, а також гарантувала цим листом оплату товару відповідно до умов контракту (а.с.61).
Наведеними доказами спростовуються доводи апелянта про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки позивачем товару та отримання такого відповідачкою.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що кошти за отриманий товар ОСОБА_5 позивачу не перерахувала, що свідчить про невиконання нею умов договору (контракту).
Відсутність оплати за поставлений товар відповідачка не заперечувала, належних доказів оплати за поставлений товар суду не надала, не заперечувала поставку позивачем товару, його отримання та вартість поставленого товару на суму 92245,10 доларів США.
Відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів на спростування факту отримання нею від відповідача товару, згідно умов контракту, не підтвердила його оплату в передбачені ним строки.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачкою майнових прав позивача на отримання ним оплати за поставлений їй товар в період з 24 лютого 2005 року по 13 червня 2005 року згідно з контрактом міжнародної купівлі - продажу товарів від 12.02.2005 року в сумі 92245,10 доларів США, що становить 762866,97 грн. та задоволення позовних вимог у зв»язку з невиконанням відповідачкою умов договору по оплаті отриманого нею товару.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші,тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов»язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов»язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З урахуванням вищенаведеного положення ст.625 ЦК України регулюють зобов»язальні правовідносини, тобто, поширюються на порушення грошового зобов»язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, у зв»язку з невиконанням відповідачкою умов договору по оплаті поставленого позивачем та отриманого відповідачкою товару, суд першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України правомірно стягнув з відповідачки 3% річних від простроченої суми заборгованості, що становить 22886,01 грн. за прострочення відповідачкою виконання грошового зобов»язання.
Доводи апелянта про те, що договір (Контракт міжнародної купівлі - продажу товарів від 12.02.2005 року) слід вважати неукладеним та таким що не відбувся, у зв»язку з тим, що сторонами при його підписанні не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а саме, не погоджено предмет договору, що підтверджується відсутністю специфікацій, не зазначення в умовах договору інших істотних умов договору, що на думку відповідачки свідчить про неукладеність договору і не породжує правових наслідків для сторін, не заслуговують на увагу, оскільки вважаючи контракт неукладеним та таким, що не відбувся, відповідачка не повернула поставлений товар позивачу, не відмовилася від його отримання і згідно умов цього контракту отримала товар, повідомивши позивача про його прийняття вона гарантувала його оплату відповідно до умов контракту.
Враховуючи зазначене, не заслуговують на увагу доводи апелянта про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, який на думку апелянта мав би здійснюватись шляхом звернення до суду з вимогами в порядку глави 83 ЦК України.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що контракт відповідачкою не оспорювався виконувався в частині отримання поставленого товару.
Згідно роз»ясень, які містяться в п.3.3. листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000 р. № 01-8/556, з моменту скасування державної реєстрації громадянина, як суб»єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов»язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції. Дані роз»яснення є чинними, оскільки не скасованими чи зміненими.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості, оскільки зазначені вище та інші подані в додаток до позовної заяви документи підтверджували, що відповідачка на момент укладення контракту, поставки товару була суб»єктом підприємницької діяльності, і це підтверджувалося свідоцтвом НОМЕР_1 про державну реєстрацію відповідачки, як ФОП - 28.01.2002 р., місце реєстрації - Жовківська районна державна адміністрація Львівської області.
Статтею 46 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що фізична особа позбавляється статусу з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності- фізичної особи - підприємця.
Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка серії АБ №484043, видана державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації, 18.10.2006 р. було вчинено в ЄДР запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за її рішенням.
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, з»ясованих судом обставин, з моменту скасування державної реєстрації ОСОБА_5, як суб»єкта підприємницької діяльності за її особистою заявою, спір за участю цієї фізичної особи, у тому числі пов»язаний із здійсненням нею раніше підприємницької діяльності, підвідомчий суду загальної юрисдикції.
Підтвердженням вищенаведеного є ухвала Господарського суду Львівської області від 30.09.2008 р., (а.с.10-13), якою із зазначених вище підстав провадження у справі за аналогічним позовом, було припинене. Ухвала суду ОСОБА_5 не оскаржувалася, є чинною.
А тому доводи апелянта про те, що даний спір підвідомчий господарському суду, є безпідставним та необґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо зазначених в апеляційній скарзі порушень процесуального законодавства, то відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування та зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки зазначені в апеляційній скарзі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду у зв»язку із зазначеними апелянтом порушеннями норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Зверхановська Л.Д.
Цяцяк Р.П.