Справа № 461/2316/13 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 33/783/199/13 Доповідач: Белена А. В.
Категорія: ст. 472 МК України
24 квітня 2013 року апеляційний суд Львівської області в складі:
судді - Белени А.В.,
з участю прокурора - Плекана В.В.,
представника митниці - Саєнка С.В.,
правопорушника - ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляцію правопорушника ОСОБА_2 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2013 року, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.472 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товару, що був предметом порушення митних правил - 20 771 грн. 93 коп.
Конфісковано в дохід держави 1950,00 євро (номіналом 50 євро №№ V42592064899, X53184550988, X07708793978, X44474849417, X18888284378, X50538768167, X65043606449, X60289544864, S36890746801; номіналом 100 євро: №№ S24499679884, S03306715468, S21130288459, S20253118309, S14471992591, H05050124524, S04637269285; номіналом 200 євро: №№ X01347258935, S00216068308, X00613470602, N00511376349) вилучені згідно протоколу № 0501/20909/13 від 17.02.2013 року.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 17.02.2013 року о 22.10. год., прямуючи з Україну в РП, в якості пасажира, через пункт пропуску "Шегині" митного посту "Мостиська" Львівської митниці автомобілем марки "Мерседес" р.н. НОМЕР_1, намагався перемістити через митний кордон України, шляхом недекларування, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, що підлягають обов'язковому декларуванню, а саме: 1 950, 00 євро, що еквівалентно 20 771, 93 грн.
В апеляції правопорушник ОСОБА_2 покликається на те, що не згідний з постановою суду, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи та просить скасувати постанову звільнивши його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення.
Звертає увагу, що йому працівниками митного посту з приводу перетину кордону з товарами безпідставно відмовлено в наданні консультації та не повідомлено про його права. В протоколі про порушення митних правил, всупереч ч.2 ст. 256 КУпАП, не зазначено прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є.
Апелянт наголошує, що своєї вини у вчинення правопорушення не визнав, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, у нього на утриманні перебувають малолітня дочка 2010 р.н., дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, та ще декілька осіб, для яких він є єдиним годувальником.
Вважає, що його дія є малозначною, а тому у відповідності ст. 22 КУпАП його можна звільнити від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Заслухавши апелянта, думку прокурора, який заперечив апеляцію та просив залишити постанову судді без зміни, пояснення представника митниці, який підтвердив правильність складення протоколу про порушення митних правил та просив постанову суду першої інстанції залишити в силі, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.489 МК України суд при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно з постанови судді першої інстанції, ці вимоги закону були виконані. Суддя, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, належним чином мотивував своє рішення з цього приводу із зазначенням доказів, якими підтверджується дане адміністративне правопорушення.
Зі змісту апеляції правопорушника ОСОБА_2 вбачається, що останній заперечує факт переміщення товару через митний контроль по смузі руху з проведенням спрощеного митного контролю, оскільки в ході проведення письмового декларування заявив про наявність у нього 10 000 євро, але випадково не задекларував 1 950 євро, які знаходилися в капюшоні його куртки виявленої на вішаку на задньому сидінні автомобіля, оскільки забув про них.
Як видно з матеріалів справи, протоколу про порушення митних правил № 0501/20909/13 від 17.02.2013 року, в автомобілі марки "Mersedes-Bens Vito" д.н.з. НОМЕР_1, який прямував з Україну в РП, в якості пасажира, їхав ОСОБА_2 через п/п "Шегині" м/п "Мостиська" Львівської митниці по смузі спрощеного митного контролю "зелений коридор", однак автомобіль було переведено на смугу "червоний коридор" та запропоновано його пасажирам заповнити митні декларації. У ході проведення письмового декларування ОСОБА_2 заявив про наявність у нього 10 000 (десять тисяч) євро, але не задекларував 1950 євро, які знаходилися в капюшоні його куртки виявленої на вішаку на задньому сидінні автомобіля.
Що ж до невказання інформації про свідків, то це спростовується протоколом про порушення митних правил (а.с.1), де вписані їх дані.
За змістом ст.472 МК України обов'язок по декларуванню точних та достовірних відомостей товару, тобто заявлення точних та достовірних відомостей про цей товар, покладається на особу незалежно від того, чи являється вона власником або перевізником товару при переміщенні через митний кордон України.
ОСОБА_2 хоча вперше притягується до адміністративної відповідальності, однак не розкаявся у вчиненому, не повідомив суд першої інстанції достовірних даних про місце праці, та те, що має на утриманні п'ятеро осіб, в тому числі і малолітню дитину 2010 р.н., не представивши жодних документів про це, лише додав до апеляційної скарги ксерокопію свідоцтва про народження дитини.
Доводи апелянта про те, що постанова прийнята з грубими порушеннями чинного законодавства, є надуманими та не приймаються до уваги.
За наведених підстав вважаю, що суддя першої інстанції дійшов до законного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.
З огляду на викладене, знаходячи постанову судді законною, не вбачаю підстав для її скасування, а відповідно, і для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, керуючись ст. 294 КУпАП України, ст.ст. 489, 530, 472 МК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбаченогост.472 МК України - залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Львівської області А.В. Белена