Справа № 468/513/13-ц
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
іменем У К Р А Ї Н И
22.04.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі - Гриненку М.В., розглянувши у судовому засі данні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Прокурора Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації та ОСОБА_2 Майрбека Абуйовича про визнання договору оренди водного об'єкту недійсним,
Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним укладеного між відповідачами 01.11.2010 року договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення - ставка №4.
На обґрунтування вимог прокурор зазначив, що 01.11.2010 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 Майрбеком Абуйовичем строком на 20 років був укладений договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка №4 загальною площею водного дзеркала 0,46 га, що розташований на території ОСОБА_1 міської ради за межами населеного пункту.
Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації про передачу в оренду даного об'єкту не приймалося.
Прокурор вважає, що при укладенні даного договору відповідач ОСОБА_1 райдержадміністрація перевищила власні повноваження, оскільки відповідно до ст.ст. 14, 51 Водного кодексу України, такі повноваження їй мав делегувати Кабінет Міністрів України. Тому прокурор просив визнати вказаний договір недійсним через недотримання при його укладенні вимог ч.1-2 ст. 203 ЦК України (оскільки відповідач ОСОБА_1 райдержадміністрація не мав необхідного об'єму цивільної дієздатності для укладення договору та зміст договору, у зв'язку з цим, суперечить актам цивільного законодавства) та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 звільнити переданий йому в оренду водний об'єкт.
В судовому засіданні представник прокуратури позов підтримав та просив його задовольнити.
Представники відповідача ОСОБА_1 райдержадміністрації та відповідач ОСОБА_2 позов не визнали, вказавши, що відсутні передбачені законом підстави для визнання вказаного договору оренди водного об'єкта недійсним, оскільки, при укладенні договору у ОСОБА_1 райдержадміністрації були повноваження щодо передачі даного водного об'єкта в оренду ОСОБА_2, який на той момент на підставі відповідного договору оренди орендував земельну ділянку, на якій вказаний водний об'єкт знаходився.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали (розпорядження ОСОБА_1 райдержадміністрації від 26.11.2008 року №574-р; інформацію щодо оренди водних об'єктів Баштанського району; договір №3 від 01.11.2010 року надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди; акт прийому-передачі водного об'єкта від 01.11.2010 року; акт технічного стану гідротехнічної споруди ставу №4 від 01.11.2010 року; водогосподарський паспорт на водний об'єкт; договір оренди землі від 13.03.2009 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.03.2009 року за №040900600149), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови в його задоволенні.
В судовому засіданні встановлено, що 13.03.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.03.2009 року за №040900600149, договір був укладений на підставі розпорядження ОСОБА_1 райдержадміністрації від 26.11.2008 року №574-р.
Крім того, вказаним вище розпорядженням було визначено - передати ОСОБА_2 в оренду для риборозведення земельну ділянку площею 2,02 га., з яких: 0,41 га. - під водою, 0,05 га. - гідротехнічні споруди.
01.11.2010 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) був укладений договір №3 надання водного об'єкта загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди.
За умовами вказаного правочину ОСОБА_1 райдержадміністрація передала ОСОБА_2 в оренду на двадцять років для риборозведення як водний об'єкт загальнодержавного значення ставок №4, розміщений за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 міської ради Баштанського району Миколаївської області. Вказаний об'єкт складається з земельної ділянки площею 2,02 га., в тому числі площа водного дзеркала - 0,46 га.
Даний договір був підписаний його сторонами та погоджений з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, Миколаївським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства та ОСОБА_1 міжрайонним управлінням водного господарства.
Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зі змісту ст. 51 Водного кодексу України слідує, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором.
Крім того, згідно зі ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
За ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для - ведення водного господарства.
Згідно з ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Прокурором підставами визнання укладеного між відповідачами 01.11.2010 року договору оренди водного об'єкту, вказується відсутність у відповідача ОСОБА_1 райдержадміністрації необхідного об'єму цивільної дієздатності для укладення такого договору без розмежування повноважень Кабінетом Міністрів України та те, що зміст укладеного правочину суперечить актам цивільного законодавства.
Наведене було перевірено та оцінено судом, та не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді.
Так за ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
При цьому, змістом правочину, як особливого виду цивільно-правових відносин, як і змістом правовідносин, є взаємні права та обов'язки учасників правочину. Іншими словами, вказану норму права можливо застосовувати лише в разі, коли визначені правочином права та обов'язки сторін, умови правочину та правовідносини, що створюються правочином, - суперечать нормативно-правовим актам (законам та підзаконним актам).
Наявність таких суперечностей змісту правочину від 01.11.2010 року чинним нормативним актам (суперечність закону прав та обов'язків чи правовідносин, визначених правочином) прокурором в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведена.
Не встановлено судом також і відсутності у ОСОБА_1 райдержадміністрації необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні оспореного прокурором договору, оскільки, по-перше, водний об'єкт, який є предметом даного договору, знаходиться в межах територіальної юрисдикції ОСОБА_1 райдержадміністрації та відповідно до паспорту водного об'єкту входить до басейну річки Інгул, яка знаходиться на території більш як однієї області, тому вказаний водний об'єкт відповідно до ст. 5 Водного кодексу України відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, крім того, даний водний об'єкт відсутній серед Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року №41. Тому, ОСОБА_1 райдержадміністрація визначена ст. 51 Водного кодексу України як орендодавець подібного водного об'єкту.
По-друге, комплексний аналіз процитованих вище положень ст. 51 Водного кодексу України та ст.ст. 59,122,124 Земельного кодексу України вказує на те, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація (як місцевий орган виконавчої влади) вказаними нормативними актами наділена повноваженнями по передачі вказаного ставка та земельної ділянки, на якій даний ставок розміщений в користування на умовах оренди.
Оскільки місцеві державні адміністрації прямо передбачені законом як орендодавці таких водних об'єктів, - то відсутні достатні підстави вважати, що укладений правочин від 01.11.2010 року, який є правомірним за своєю презумпцією, вчинений ОСОБА_1 районною державною адміністрацією без достатнього обсягу цивільної дієздатності, оскільки ст. 51 Водного кодексу України надає їй такі повноваження та відсутні інші нормативно-правові акти, які б таке право райдержадміністрації обмежили, оскільки, доки Кабінетом Міністрів України не розмежовано повноваження місцевих районних державних адміністрацій та власні повноваження щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду - має застосовуватись положення ч.5 ст. 51 Водного кодексу України, за яким місцева державна адміністрація в межах своєї територіальної юрисдикції може виступати орендодавцем водних об'єктів загальнодержавного значення.
Тому, обґрунтування позивача є припущеннями, на яких відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись, та вказані обґрунтування не спростовують визначеної в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, вчиненого відповідачами 01.11.2010 року.
У зв'язку з цим, в задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, ст. 51 Водного кодексу України, ст.ст. 122, 124 Земельного кодексу України, ст. 203 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Прокурора Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації та ОСОБА_2 Майрбека Абуйовича про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту від 01.11.2010 року №3, укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 Майрбеком Абуйовичем - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
суддя