Справа № 1304/9401/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/783/2009/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 24
22 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Березюку О.З.
з участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2012 року,
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2012 року задоволено частково позов Львівського комунального підприємства "Княже місто" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь Львівського комунального підприємства "Княже місто" 4198 (чотири тисячі сто дев'яносто вісім) гри. 70 коп. - заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі зазначають, що районним судом порушено норми Закону України "Про житлового комунальні послуги". Вказують, що судом не враховано факту не проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 з дня її купівлі через бездіяльність працівників ЛКП "Княже місто" і нехтування ними своїми посадовими обов'язками, хоча докази непроживання ними були подані.
Просять рішення суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що відповідачі, будучи зареєстрованими в АДРЕСА_1 в період з березня 2009 року по 22 лютого 2012 року не проживали в даній квартирі та не повідомляли позивача про це, не проводили оплати за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, в результаті чого утворилася заборгованість перед позивачем станом на квітень 2012 року у розмірі 4424,99 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він дійшов до нього з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно довідки з місця проживання та прописки №1178 від 12.04.2012 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Даний будинок належить до власності Львівської міської ради.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлено, що балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Оскільки квартира, в якій зареєстровані відповідачі, належить до приватної власності, то вони зобов'язані вносити плату за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
У склад послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій входить прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкових територій, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо ( п. 2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" cпоживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки із заявою про те, що вони не проживають у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 звернулась в ЛКП "Княже місто" лише 22.02.2012 року, то районний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4198,7 грн.
У порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України відповідачами не доведено, що вони до 22.02.2012 року звертались до позивача із заявами відповідно до положень п.6 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Акт №4 від 28.02.2012 року обстеження фактичного проживання відповідачі з 1991 року в АДРЕСА_2 таким доказом не може бути.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає цим вимогам.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: