Справа № 10-425/2011 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Доповідач: Белена А. В.
12 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів -Данка В.В., Макарова Ю.М.,
з участю прокурора -Гриніва В.М.,
захисників-адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію помічника прокурора м. Львова на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2011 року, -
встановила:
Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2011 року відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові Лещуха І.Я. про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
ОСОБА_4 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (за результатами перевірки ТзОВ „Технооп-торг", ТзОВ „Денвік", ТзОВ „Євроопт ЛТД", ТОВ „Спецкомплектобладання").
В апеляції помічник прокурора м. Львова Гринів В.М. покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеними у постанові, фактичним обставинам справи та просить скасувати постанову судді районного суду і направити подання на новий судовий розгляд в суд І інстанції в іншому складі суду.
Зазначає, що судом не враховано те, що ОСОБА_4 зареєстрований в с. Шатава Дунаєвецького району Хмельницької області, однак тривалий час відсутній по місцю реєстрації, оскільки всі його суб'єкти підприємницької діяльності знаходяться в різних містах України: м. Київ, м. Львів, м. Хмельницький, м. Жовква, м. Пустомити. Враховуючи те, що ОСОБА_4 по місці реєстрації відсутній, а також те, що він пересувається по різних містах України, у слідства є достатньо підстав вважати, що останній може скритись від слідства та суду, щоб ухилитися від кримінальної відповідальності.
Крім того апелянт вказує, що ОСОБА_4 являється єдиною службовою особою, володіє інформацією про місцезнаходження документів та інформацією, що буде перевірятись під час досудового слідства, у слідства є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 буде перешкодити збиранню доказів та встановленню істини у справі. Звертає увагу на те, що за вчинений ОСОБА_4 злочин, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років і вважає, що єдиним способом запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень є обрання останньому запобіжного заходу - взяття під варту.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, вислухавши виступ адвокатів про залишення постанови суду першої інстанції без змін, пояснення старшого слідчого Лещуха І.Я. по справі, розглянувши матеріали кримінальної та судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Як вбачається із постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" із відповідними змінами і доповненнями, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки, при цьому вказується на те, що взяття під варту на стадії дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
Згідно із ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України, враховуються також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують, що передбачено і п.10 згаданої постанови Пленуму Верховного суду України.
Колегія суддів вважає, що суддя районного суду з'ясував та правильно врахував, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - інваліда І групи з дитинства з діагнозом церебральний параліч, яка потребує постійного догляду та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, який усиновлений на підставі рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31.03.2006 р., а також матір, 1947 р.н. - пенсіонерку та батьків дружини - пенсіонерів, один з яких є інвалідом II групи; протягом 2011 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом гостра кровотеча з гемороїдального вузла, потребує оперативного втручання, яке на даний час не проведено; раніше до кримінальної відповідальності не притягався; виключно позитивно характеризується за місцем проживання; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебуває; має постійне місце проживання та на момент затримання працював.
Крім того, суддя в судовому засіданні встановив безпідставність покликання слідчого на те, що хоча ОСОБА_4 зареєстрований та постійно проживає в с. Шатава Дунаєвецького району Хмельницької області, однак тривалий час відсутній по місцю реєстрації, оскільки, останній також має постійне місце проживання за договором оренди за адресою: АДРЕСА_1. Також було встановлено, що по ідентичній кримінальній справі №143-0134, яка також перебуває в провадженні слідчого Лещуха І.Я., порушеній відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ст.212 ч.3 КК України за результатом перевірки ТзОВ ЛВП „Максан", ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11.04.2011року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді застави, якого ОСОБА_4 дотримався, не ухилявся від слідства, не перешкоджав встановленню істини по справі, не продовжував злочинної діяльності та належним чином виконував процесуальні рішення.
Отже, на думку колегії суддів, суддя районного суду, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_4, керувався вимогами ст.ст. 148, 150, 1652 КПК України і прийшов до вірного висновку, що покликання слідчого про те, що останній може ухилитись від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі є необґрунтованими.
Крім цього, прокурором в апеляції теж не наведено переконливих доводів та нових обставин на спростування висновків судді в оскаржуваній постанові, які б ставили їх під сумнів і давали б підставу для скасування такої.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 01 липня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора м. Львова -без задоволення.
Головуючий
Судді
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Львівської області А.В. Белена