Справа № 10-405/2011 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Доповідач: Белена А. В.
29 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Белени А.В.,
суддів: Данка В.В., Перетятька В.О.,
з участю прокурора Мельник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року, -
встановила:
Даною постановою скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області Александрової І.Ю. від 12 березня 2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 302 ч.2 КК України, залишено без задоволення.
Обґрунтовуючи свою постанову суддя першої інстанції зазначила, що оскаржувана постанова від 12.03.2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України була винесена з додержанням вимог чинного кримінально-процесуального закону, зокрема, при наявності приводів та достатніх підстав до порушення кримінальної справи, а також законності джерел отримання даних, які послужили підставою для її винесення.
На дану постанову судді подав апеляцію адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, в якій просить її скасувати та винести по справі ухвалу, якою постанову про порушення кримінальної справи від 12.03.2010 року скасувати, перевірити законність проведення оперативно-розшукових заходів та законність дій працівників внутрішніх справ.
Свої вимоги він мотивує тим, що вважає вказану постанову незаконною, покликаючись на те, що суд не звертав уваги на доводи скарги та на доводи письмового пояснення щодо відсутності ознак злочину та порушень вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»і КПК України щодо законності проведення огляду місця події та здобування інформації в ході здійснення оперативних заходів.
Так, оголошення в газеті «Ваш магазин»було такого змісту, що людина шукає роботу та вказано номер мобільного телефону.
Огляд місця події взагалі є незаконним та суперечить ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Органи дізнання не могли здійснювати огляду місця події.
ОСОБА_2 не створювала місця розпусти, оскільки, дана квартира (АДРЕСА_1) знаходиться у власності іншої жінки, яка здає її погодинно, відповідно ця жінка утримує квартиру у належному стані і вказану квартиру на протязі з кінця січня 2010 року до 12.03.2010 року знімало невизначене коло осіб. Хоча ОСОБА_2 в даній квартирі дійсно надавала сексуальні послуги, але вона не винаймала квартири на певний період часу та не укладала договорів оренди приміщення, дане місце не було пристосоване до зайняття розпустою.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 затримали за заняття проституцією і в той же час порушили кримінальну справу за утримання місць розпусти, немаючі жодного доказу і приводу вважати дану квартиру місцем розпусти, а її дії в даній квартирі розпусними. Вказує, що остання не займалась звідництвом для розпусти, раніше не була судимою, не вчиняла жодних дій для наживи, тобто не отримувала кошти за створення чи утримання місць розпусти, та не вчиняла дані дії в складі організованої групи.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції та просив постанову судді першої інстанції залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Суддя першої інстанції обґрунтовано відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівської області Александрової І.Ю. від 12 березня 2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 302 ч.2 КК України.
Постанова про порушення кримінальної справи може бути винесена тільки при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України на підставі детально перевірених даних про вчинення злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи приводом до її порушення було безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а також підстави для порушення кримінальної справи -отримано оголошення в газеті «Ваш магазин», проведено огляд місця події, при якому виявлено ряд речей для надання сексуальних послуг, відібрані пояснення у свідків події, проведені інші дії.
Таким чином, постанова від 12 березня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.302 КК України, винесена з дотриманням вимог ч.1 п.5, ч.2 ст.94 КПК України щодо приводів для її порушення і на момент винесення оскаржуваної постанови в розпорядження слідчого було достатньо даних, отриманих з законних джерел для її порушення.
Доводи апеляції, якими адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги потребують давати оцінку доказам, але відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.
При винесенні оскаржуваної постанови слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області були додержані вимоги КПК України, тому підстав для скасування постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року немає.
Що стосується вимоги в апеляції про скасування постанови про порушення кримінальної справи, то вирішення такого питання не входить в компетенцію апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2011 року залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом згідно :
Суддя : Белена А.В.