Справа № 1309/2-2951/10 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/783/210/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія: 57
18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Крайник Н.П., Каблака П.І.,
за секретаря Данилик І.І.,
з участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про стягнення безпідставно збережених коштів,
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2010 року вищезазначений позов задоволено, стягнуто з ТзОВ «Латориця» на користь позивача 39683 грн. 53 коп. безпідставно збережених коштів, 396 грн. 83 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.
В обґрунтування своєї скарги, апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вважає рішення незаконним у зв'язку із порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт стверджує, що до участі у справі, яка розглядалась Залізничними районним судом м. Львова залучена не була, хоча є співзасновником ТзОВ «Латориця» і рішення у справі порушує її права та інтереси, оскільки товариству нанесено матеріальних збитків на суму 40 200 грн. 36 коп. Крім цього, вважає, що позовні вимоги директора ТзОВ «Латориця» ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів не ґрунтуються на нормах закону та положеннях статуту товариства. Апелянт зазначає про порушення кримінальної справи за ст. 358 КК України по факту підроблення підписів на протоколі №6, яким ОСОБА_4 призначений директором ТзОВ «Латориця».
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, районний суд виходив з обставин, за яких представник відповідача ОСОБА_6, який прибув у судове засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі. Окрім цього, рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявністю боргу ТзОВ «Латориця» перед його директором ОСОБА_4, який виник в результаті оплати позивачем в період з вересня 2009 року по липень 2010 року орендної плати за землю, оплати за придбані товари, оплати за спожиту електроенергію та проведення інших платежів, які були необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності ТзОВ «Латориця». Судом зазначено, що розмір безпідставно набутих коштів підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, квитанціям та фіскальними чеками. На підставі актів звірки взаєморозрахунків, підписаних між сторонами ТзОВ «Латориця» заборгувало позивачу 39 683 грн. 53 коп.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду не узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону, ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п. 3.1. Статуту ТзОВ «Латориця» ОСОБА_4 є учасником товариства.
Позивач, перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Латориця», в період з 24 вересня по 08 липня 2010 року проводив від імені товариства оплату за оренду земельної ділянки ТзОВ «Латориця», погашав заборгованості перед юридичними особами за купівлю товарів, оплачував за спожиту електроенергію, та інше. На підтвердження витрачених коштів 17 березня 2010 року та 08 липня 2010 року складені акти звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Латориця» та засновником товариства ОСОБА_4 на загальну суму 39 683 грн. 53 коп.
На підставі довідки про обороти ТзОВ «Латориця» за період з 01 серпня 2009 року по 01 серпня 2010 року, виданої ЦФ ПАТ «Крадобанк», вбачається рух коштів по дебету 13 059 грн. 54 коп.
Поданим на стадії апеляційного розгляду рішенням господарського суду Львівської області від 02 серпня 2011 року, що залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ «Латориця» від 15 березня 2004 року, оформлене протоколом №6, відповідно до якого вирішувалось питання про призначення ОСОБА_4 директором ТзОВ «Латориця».
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З огляду на наведену норму, яка застосована судом першої інстанції як норма матеріального права, що покладена в основу обґрунтування ухваленого судом рішення вбачається дія, яка свідчить про набуття майна або збереження цього майна за рахунок коштів іншої особи, після чого у такої особи виникає зобов'язання повернути потерпілому набуте майно. З аналізу вищенаведеного та матеріалів справи, зокрема, вбачається, що ТзОВ «Латориця» не набувало у власність (користування) будь-якого майна та/або коштів від позивача. Крім цього, наведена норма наводить поняття потерпілого, яким не може бути позивач, оскільки останній свідомо та добровільно вчинив дії по сплаті коштів від імені юридичної особи. Своєю чергою, співставлення поняття кредитора та потерпілого, яке наведене у ст. 1212 ЦК України дає підстави вважати, що майно, набуте третьою особою у потерпілого відбулося за обставин, незалежних від волі самого потерпілого.
Стаття 80 ЦК України, визначає поняття юридичної особи. Так, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Частина 2 зазначеної норми передбачає, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
У відповідності з вимогами ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч. 2 ст. 92 ЦК України, у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Статтею 96 ЦК України визначено відповідальність юридичних осіб.
Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
У відповідності із положеннями ч. 2 ст. 97 ЦК України, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ЦК України).
Дії позивача фактично полягали у збільшені статутного фонду за рахунок додаткових внесків його учасника (п. 11.6. Статуту ТзОВ «Латориця»), що входить до компетенції зборів учасників товариства (п. 19.1.11 Статуту ТзОВ «Латориця»).
Крім наведеного, п. 21.2 Статуту ТзОВ «Латориця» визначений порядок скликання зборів учасників товариства, зокрема позачергові збори учасників товариства скликаються директором товариства при наявності обставин, зазначених у Статуті, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Латориця» не укладало будь-яких угод про надання матеріальної допомоги, не зверталося до третіх осіб з метою отримання кредитних коштів, не відбулося збільшення статутного фонду. Своєю чергою, дії директора юридичної особи не відповідали закону та вимогам статуту, яким передбачено порядок діяльності товариства, порядок прийняття рішень та інше. Крім цього, позивач по справі фактично виконував зобов'язання товариства з власної волі, що не може бути підставою їх повернення, опираючись на положення ст. 1212 ЦК України, оскільки юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, а учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду Львівської області бере до уваги той факт, що довіреність представника ТзОВ «Латориця» ОСОБА_7, який визнав позовні вимоги позивача, підписана тим же ОСОБА_4, та ураховує рішення господарського суду Львівської області від 02 серпня 2011 року, яке набрало законної сили.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Залізничного районного суду м. Львова залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позовних вимогах ОСОБА_4
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: