Справа № 1329/4681/12 Головуючий у 1 інстанції: Маліновська-Микич О.В.
Провадження № 22-ц/783/2238/13 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 27
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Альховській С.В.
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою генерального директора ТзОВ «Приватліспром» - Гагаєва М.М. на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ТзОВ «Приватліспром» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить постановити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 16.06.2011 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Свої вимоги мотивує тим, що він в червні 2011 року надав відповідачу кошти в сумі 1 500 000 гривень на термін до 16.06.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити винагороду за користування коштами в строки та в порядку встановленому договором позики. В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_2 та ТзОВ «Приватліспром" було укладено договір іпотеки нерухомого майна. Згідно договору іпотеки ТзОВ «Приватліспром» надав в іпотеку нерухоме майно - будівлю «головного корпусу гаражного господарства», інвентаризаційний №100106, який розташований за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_2 як позикодавець свої зобов'язання виконав та надав відповідачу кошти, однак відповідач своїх зобов'язань не виконав, а саме не сплачував щомісячної винагороди за користування коштами, а тому він змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року позв задоволено.
Дане рішення оскаржив генеральний директор ТзОВ «Приватліспром» - Гагаєв М.М., подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що вважає, що при прийнятті рішення суд неповно з'ясовав обставини, що мають значення для справи, суд вважає встановленими обставини, які мають значення для справи, що не є доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає що ТзОВ «Приватліспром» про слухання справи у суді першої інстанції належним чином повідомлений не був, що позбавило відповідача конституційного права на захист, а разом з тим позбавлено процесуальних прав. Крім того вказує, що позивачем не було долучено до матеріалів справи будь-яких доказів які б підтверджували, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 позику в розмірі 1 500 000,00 грн.
Просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи із наявних в матеріалах справи і досліджених у суді першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки доводи не підкріплені належними доказами, апеляційна скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду щодо задоволення позовних вимоків.
Згідно до вимог 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст.11, 35, 38 ЗУ «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.,у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Районним судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики 16.06.2011 року.
Окрім того з метою забезпечення договору позики між ОСОБА_2 та ТзОВ «Приватліспром» було укладено договір іпотеки, згідно якого ТзОВ «Приватліспром» надав в іпотеку нерухоме майно-будівлю «головного корпусу гаражного господарства», інвентаризаційний №100106, який розташований за адресою АДРЕСА_1 з оціночною вартістю предмета іпотеки 13023122 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з Витягу серія АА ¹550062 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 03.11.2009 року ТзОВ «Приватліспром» було зареєстровано в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно п.6.2 договору іпотеки у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем двічі надсилалися вимоги до «ТзОВ «Приватліспром» про усунення порушень згідно ст.35 ЗУ «Про іпотеку», а саме від 16.08.2012 року та 17.09.2012 року, котрі були отримані підприємством 16.08.2012 року та 17.09.2012 року.
Судом встановлено, що позикодавець ОСОБА_2 свої зобов'язання перед позичальником виконав і надав йому кошти в зазначеній в договорі сумі. Проте позичальник не виконував своїх обов'язків згідно договору позики, внаслідок чого станом на 18.09.2012 року в нього утворилася заборгованість перед позикодавцем в сумі 2194481 грн. 85 коп. Згідно договору позики позичальник зобов'язується перераховувати транзитний рахунок для поповнення карток НОМЕР_1, МФО 321767, ЗКПО 14359319, картка НОМЕР_2 суму в розмірі 39865 грн. в останні два банківські дні кожного місяця., однак з виписки по рахунку вбачається, що на даний рахунок позивача з 01.08.2011 року жодних коштів не поступало.
Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на майно відповідно до вимог договору іпотеки, оскільки відповідачем ОСОБА_3 порушено умови договору позики, а за договором іпотеки позивач мав право звернути стягнення на майно.
Висновки суду відповідають п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення»
Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що Яворівський районний суд Львівської області всебічно і повно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази правильно визначив характер спірних відносин, застосував закон, який регулює спірні відносини та ухвалив рішення з дотримання вимог ст. 212-214 ЦПК України.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 209, 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313 п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу генерального директора ТзОВ «Приватліспром» - Гагаєва М.М. відхилити
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Струс Л.Б.
Судді Шандра М.М.
Цяцяк Р.П.