Справа № 1326/5196/12 Головуючий у 1 інстанції: Дячишин В.Ф.
Провадження № 22-ц/783/1466/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 32
12 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Шеремети Н.О.,
при секретарі: Березюку О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 6 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову за його безпідставністю.
Рішення суду оскаржив позивач, ОСОБА_2, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким стягнути в його користь 25000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтоване, прийняте з порушенням норм права. Вказує на порушення його прав збоку відповідача, так як останній прийняв рішення «Про присвоєння поштового номера АДРЕСА_1», яке суперечить рішенню Львівської міської ради №174 від 09.07.2002 року. Новий поштовий номер присвоєний квартирі, а не будівлі чи будинку, яка, ще й до того, не перебувала у власності його сусіда. Вважає, що відповідач не сприяв прийняттю правового рішення для відновлення його порушеного права. Посилається на наявні в матеріалах справи документи про погіршення стану свого здоров'я.
В судове засідання з'явилися позивач, ОСОБА_2, та прокурор Франківського району м.Львова,
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та прокурора в підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проживає в АДРЕСА_1. ОСОБА_3 (сусід позивача) проживає у цьому ж будинку, йому належить квартира №2 та №3. Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.08.2003 року №1050 квартирам АДРЕСА_1 присвоєно окремий поштовий номер - « НОМЕР_1». Квартири 2 та 3 знаходяться в окремій частині будинку, яка виступає вперед, однак має спільну стіну з іншою частиною будинку. Дане розпорядження скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, окрім обов'язкового з'ясування при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди таких обставин, як: наявності такої шкоди; протиправності діяння її заподіювача; наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд повинен з'ясувати: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру; за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на недбалість Франківської районної адміністрації Львівської міської ради у вирішенні питання демонтажу самовільно встановленої огорожі на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, яка заважала виїзду його автомобіля з гаража.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що в діях відповідача відсутні необхідні елементи цивільно-правової відповідальності.
З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт належного реагування відповідача на звернення позивача щодо вжиття заходів з усунення незручностей від самовільно встановленої сусідом огорожі (а.с.7-9,13).
Окрім того, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради 29.10.2008 року видала розпорядження №1054 від 29.10.2008 року про демонтаж самовільно встановленої огорожі, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про демонтаж самовільно встановленої огорожі. З таким же позовом звертався до суду і ОСОБА_2, де Франківська районна адміністрація виступала на боці позивача. Відтак, дії відповідача не є протиправними щодо позивача.
Як вбачається з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 року, заступник прокурора м.Львова 02.09.2009 року звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1050 від 15.08.2003 року «Про присвоєння поштового номеру АДРЕСА_1» та рішення №1829 від 25.12.2003 року «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1». За результатами розгляду адміністративної справи в апеляційному суді дані рішення скасовані. Наведене спростовує доводи апелянта про вчинення відповідачем щодо нього негативних дій протягом 8 років.
Додатково слід зазначити, що наявні в матеріалах справи документи, а саме медичні заключення про стан здоров'я ОСОБА_2 (а.с.53-56) не вказують на причини захворювання, а тому правильно не були взяті судом до уваги для визначення причинного зв'язку між діями відповідача та станом здоров'я позивача.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м.Львова від 6 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Шеремета Н.О.