Справа № 10-310/2011 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Доповідач: Белена А. В.
18 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів -Данка В.В., Перетятька В.О.,
з участю прокурора -Бенцарука Р.А.,
захисників -адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 7 травня 2011 року, якою ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту -
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 7 травня 2011 року задоволено подання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України Нетужилова Є.В. про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3.
Останній, органами досудового слідства, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме в тому, що він будучи службовою особою - помічником начальника центру - начальника фінансово - економічного відділу 124 ЦЗП, вчинив умисні дії, спрямовані на безпідставне збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування», а саме, склав заявку в порушення вимог п.п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України за формою, яка не відповідає визначеній забезпечувальним фінансовим органом. У порушення цих же вимог ОСОБА_3 не направив виготовлену ним вищевказану заявку до виконавця програми «продовольче забезпечення»- Центрального управління продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки ЗСУ, а скерував її у Головне фінансово - економічне управління Збройних Сил України, вказавши у ній суму 2 780 460,00 грн., яка не була підтверджена будь -якими документами чи розрахунками, а визначена ним на власний розсуд.
14 липня 2009 року Головним фінансово - економічним управлінням Збройних Сил України на підставі розподілів № 170 та № 174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України та з врахуванням вищевказаної заявки командира 124 ЦЗП від 2 червня 2009 року по КЕКВ 1133 (продукти харчування) на розрахунковий рахунок центру перераховано грошові кошти у сумі 950 тис. грн. 31 липня 2009 року ОСОБА_3, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, отримав в приватному порядку від невстановленої слідством особи постанову суду № 2а -59/2009р. від 19.01.2009 року та виконавчий лист № 2а - 59/2009р. від 12.02.2009 року. Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, підозрюваний ОСОБА_3 подав зазначене рішення та виконавчий лист, які не приймались та не видавались у передбаченому законом порядку судовими органами на території України, в Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова разом з платіжним дорученням № 274 від 31 липня 2009 року, заявкою на видачу готівки, як обґрунтування підстави отримання коштів у сумі 950 тис. грн.
У цей же день ОСОБА_3 особисто склав видатковий касовий ордер та роздавальну відомість, чим списав гроші у сумі 950 тис. грн., як такі, що видані особам, які не проходили військову службу і не перебували на продовольчому забезпеченні у 124 ЦЗП, як належну їм грошову компенсацію вартості загальновійськового пайка на підставі неіснуючої постанови суду № 2а - 59/2009р. від 19.01.2009 року та відповідного виконавчого листа № 2а - 59/2009р. від 12.02.2009 року.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У доведеність своїх вимог покликається на те, що суд безпідставно обрав ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю обраного запобіжного заходу особі обвинуваченої.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував попередню бездоганну поведінку ОСОБА_3, позитивну характеристику з місця роботи, що він має постійне місце проживання, має сім'ю, на утриманні знаходиться дружина та двоє малолітніх дітей, не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Крім того, судом не враховано стан здоров'я ОСОБА_3, а саме -гіпертонічна хвороба 1 стадії, 1 ступеня; гіперплазія щитовидної залози 1 ступеня з явищами тиреотоксиозу легкого ступеня. Також судом не було взято до уваги протокол зборів офіцерського складу, яким трудовий колектив просить передати ОСОБА_3 на поруки.
Звертає увагу на те, що висновки суду про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі може ухилитись від слідства та суду нічим не підтверджені та необґрунтовані, оскільки, він постійно з'являвся по виклику слідчого.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи представленої слідчим, вислухавши виступ захисників на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без змін, пояснення слідчого по справі, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Як вбачається з постанови районного суду, приймаючи рішення про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд виходив із того, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Залишаючись на волі може ухилитися від суду і слідства, перешкоджати встановленню істини у справі. Крім того, обрання менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Вивчивши матеріали справи колегія суддів встановила, що хоча ОСОБА_3 характеризується позитивно по місцю роботи, не має судимості, працює та має на утриманні двох малолітніх дітей, проте він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України, що відноситься до особливо тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Відповідно до ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого злочину, колегія суддів вважає, що перебуваючи на волі останній може вчиняти активні дії спрямовані на перешкоджання встановленню істини у справі та ухилятися від слідства і суду, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність обрати щодо ОСОБА_3 саме запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Що стосується стану здоров'я ОСОБА_3 то наявні у нього хвороби не відносяться до тих, які перешкоджають обранню даного запобіжного заходу та утриманню особи в місцях тимчасового ув'язнення.
Щодо перебування на його утриманні дружини та малолітніх дітей, то ці обставини з огляду на викладене не є такими, які перешкоджають обранню даного запобіжного заходу.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано та правильно обрав ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту і підстав для задоволення апеляції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника -адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 7 травня 2011 року про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту без зміни.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Львівської області А.В. Белена