Справа № 11-1018/11 Головуючий у 1 інстанції: Піцикевич І.Й.
Провадження № 11/1390/5904/11 Доповідач: Белена А. В.
08 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів - Гончарук Л.Я., Яременка О.Д.,
з участю прокурора Нижника М.Т.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі - Дрогобицького міжрайонного прокурора Соболя О.М. на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2011 року,
встановила :
цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, несудимого, невійськовозобов'язаного, пенсіонера,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено без зміни - підписку про невиїзд.
Вирішено питання з речовими доказами.
Постановлено скасувати арешт на особисте майно ОСОБА_1 - земельні ділянки.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1, працюючи на посаді сільського голови с. Ріпчиці Дрогобицького району Львівської області, будучи службовою особою наділеною власно-розпорядчими функціями у невстановлений досудовим слідством час, але до 05 червня 2001 року, умисно в порушення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, який передбачає, що рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, в інтересах ОСОБА_2 використав владу та службове становище всупереч інтересів служби, видав завідомо неправдивий документ рішення IV сесії II скликання Ріпницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 20, "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" від 31 січня 1996 року, відповідно з яким ОСОБА_2 було безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1216 га для обслуговування житлового будинку та 0,0890 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Ріпчиці Дрогобицького району Львівської області, загальною вартістю 12 тис. 928 грн., хоча таке рішення сесією Ріпницької сільської ради Дрогобицького району не приймалось, на підставі якого Дрогобицьким земельно-кадастровим бюро було видано державний акт на право приватної власності на земельні ділянки серії ЛВ №2124 від 11 червня 2001 року на ОСОБА_2, чим було заподіяно тяжких наслідків громадським та державним інтересам.
Крім цього, ОСОБА_1, працюючи на посаді сільського голови села Ріпчиці Дрогобицького району Львівської області, будучи службовою особою наділеною власно-розпорядчими функціями у невстановлений досудовим слідством час, але до 05 червня 2001 року умисно в порушення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, який передбачає, що рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, в інтересах ОСОБА_2 використав владу та службове становище всупереч інтересів служби, підробив завідомо неправдивий документ рішення IV сесії II скликання Ріпницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 20, "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" від 31 січня 1996 року, поставивши на ньому свій підпис та гербову печатку, відповідно з яким ОСОБА_2 було безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1216 га для обслуговування житлового будинку та 0,0890 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Ріпчиці Дрогобицького району Львівської області, загальною вартістю 12 тис. 928 грн.. хоча таке рішення сесією Ріпницької сільської ради Дрогобицького району не приймалось, на підставі якого Дрогобицьким земельно-кадастровим бюро було видано державний акт на право приватної власності на земельні ділянки серії ЛВ № 2124 від 11 червня 2001 року на ОСОБА_2, чим було спричинено тяжкі наслідки громадським та державним інтересам.
На вирок суду прокурор у справі подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.
Свої вимоги він мотивує тим, що суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та на підставі п. 4 ч.1 ст. 49 КК України звільнив від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Але, відповідно до положень ст. 74 ч.5 КК України особа може бути звільнена покарання за вироком суду на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Вважає, що за таких обставин, ОСОБА_1 повинен бути звільнений від відбування призначеним судом покарання на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, а не від кримінальної відповідальності, оскільки тільки при закритті кримінальної справи особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Наголошує, що відповідно до ч.3 ст. 327 КПК України якщо підсудний визнається винним у вчинені злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Однак, не зважаючи на це, в оскарженому вироку не призначено покарання, передбачене ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора у справі, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечив апеляцію, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ст. 335 КК України, в резолютивній частині обвинувального вироку, окрім іншого, повинні бути зазначені: покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом.
Всупереч наведеному, суд І інстанції в резолютивній частині обвинувального вироку зазначив лише кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним.
Крім цього, як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.239), підсудний ОСОБА_1 заявив 07 червня 2011 року усне клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності.
Відповідно до вимог ст. 11-1 ч.2 КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком і звільняє підсудного від кримінальної відповідальності.
Проте суд, цього ж дня постановив обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 і ним же звільнив останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, при розгляді справи суд І інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, що відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 367 КПК України, є підставами для скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.
При розгляді справи суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити обставини справи, усунути зазначені недоліки та постановити по справі законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляцію прокурора у справі задовольнити.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2011 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Кримінальну справу повернути у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий:
Судді: