Справа № 1312/2-705/12 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/783/243/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 27
18 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Приколоти Т.І.
суддів: Богонюка М.Я., Савуляка Р.В.
при секретарі: Рванцовій О.О.
з участю : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» (далі ПАТ «Фольксбанк») до ОСОБА_2, з участю третьої особи МПП «ВКФ «Гелікон» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача в користь позивача 20621,98 доларів США (що відповідає 164429,35 грн.) боргу за кредитним договором від 25 лютого 2008 року. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення оскаржив ОСОБА_2 Апелянт вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з»ясованих обставинах справи. Вказує, що 26 лютого 2009 року в рахунок виконання зобов»язань за кредитним договором від 25 лютого 2008 року ним у власність позивача був переданий предмет застави-автомобіль марки «Мазда-3», що стверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 26 лютого 2009 року. Зазначає, що з 3 березня 2009 року нарахування відсотків за кредитним договором не здійснювалось. У разі повернення банком йому автомобіля він зобов»язується реалізувати такий, й за рахунок отриманих від продажу коштів погасити наявну заборгованість за кредитним договором. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Встановлено, що відповідно до кредитного договору від 25 лютого 2008 року відповідачу було надано кредит на придбання автомобіля марки «Мазда 3», 2008 року випуску, в сумі 21600 доларів США з процентною ставкою 11,5 % річних (у випадку прострочення заборгованості -14,5 % річних) з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2015 року та визначеним графіком погашення заборгованості за кредитом.
В забезпечення виконання зобов»язань за зазначеним кредитним договором між сторонами було укладено договір застави від 25 лютого 2008 року, відповідно до якого відповідач передав у заставу позивачу автомобіль марки «Мазда 3».
Встановлено, що взятих на себе зобов»язань, відповідач не виконав, у зв»язку з чим станом на 2 червня 2011 року існує заборгованість в розмірі 20621,98 доларів США, що складається із заборгованості в розмірі 19801 доларів США, 820,98 доларів США заборгованості за відсотками.
Зазначена заборгованість сформувалася станом на 3 березня 2009 року, коли було прийнято рішення про припинення кредитування та вчинено виконавчий напис на договорі застави, що стверджується листом ПАТ «Фольксбанк» від 27 травня 2010 року № 09-2/10359.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодазець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
З матеріалів справи вбачається, що сума заборгоніаності відповідача за кредитним договором в національній грошовій одиниці на дату постановлення оскаржуваного рішення складала 164726,31 грн.
Як вбачається із договору купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року між МПП ВКФ «Гелікон» та ОСОБА_2 був придбаний автомобіль марки «Мазда 3».
З метою погашення заборгованості за кредитним договором відповідач 26 лютого 2009 року передав позивачу транспортний засіб, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 26 лютого 2009 року.
Як вбачається із листа Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 25 жовтня 2011 року , за фактом вварки та знищення номерних агрегатів автомобіля «Мазда 3», Залізничним РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області 9 квітня 2009 року було порушено кримінальну справу, зазначений автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальній справі та перебуває на арештмайданчику УДАІ ГУМВСУ у Львівській області.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч.І ст.20 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до п. 2.1. договору застави від 25 лютого 2008 року заставодержатель має право (а не обов'язок) на звернення стягнення на предмет застави та одержання відшкодування у вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору або договору застави.
Зняття транспортного засобу з обліку в органах ВРЕР ДАІ згідно умов договору є прямим обов»язком відповідача та обов»язковою умовою звернення стягнення на предмет застави в рахунок виконання зобов»язання за кредитним договором. Відповідачем предмет застави (транспортний засіб) з обліку в органах ВРЕР ДАІ у встановленому порядку знятий не був, оскільки автомобіль був затриманий експертами НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області та в подальшому визнаний речовим доказом у кримінальній справі. А тому транспортний засіб, що є предметом застави, у встановленому порядку у власність позивача передано не було, власником автомобіля на даний час залишається відповідач.
З висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: