Справа № 11-637/11 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 11/310/11 Доповідач : Белена А. В.
19 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів - Данка В.В, Яременка О.Д.,
з участю прокурора -Нижника М.Т.,
засудженого - ОСОБА_2,
законного представника потерпілого -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора у справі Шолопи Р.В. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2011 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився у с. Рясне Яворівського району Львівської області, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, який зареєстрований по АДРЕСА_1, раніше судимого 18.12.2008 року вироком Галицького районного суду м. Львова за ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України на один рік обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на три роки,
засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України на 1 /один/ рік обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного даним вироком, приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 18.12.2008 року у виді 2 /двох/ місяців обмеження волі, визначивши остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 1 /одного/ року і 2 /двох/ місяців обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 - підписку про невиїзд постановлено скасувати після набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 07.03.2011 року близько 11 год. 30 хв. гр. перебував у приміщенні будівельно-господарського гіпермаркету «Епіцентр К», що знаходиться по вул. Городоцькій, 302 у м. Львові, маючи умисел на крадіжку чужого майна та керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, намагався таємно викрасти манікюрний набір вартістю 60 грн. 63 коп., 5 кранів за ціною 57 грн. 20 коп. за один кран, пульт універсальний вартістю 149 грн. 00 коп., пилку мінеральну для нігтів вартістю 37 грн. 35 коп., пилку для полірування нігтів вартістю 24 грн. 05 коп., щипці вартістю 39 грн. 93 коп., дерев'яну вішалку вартістю 7 грн. 36 коп., блок полірування вартістю 17 грн. 84 коп. на загальну вартість товарів, що становить 622 грн. 16 коп. Однак, гр. ОСОБА_2 не довів свого злочинного наміру до кінця із незалежних від його волі причин, оскільки на місці вчинення злочину він був затриманий працівниками служби безпеки будівельно-господарського гіпермаркету «Епіцентр К» та працівниками міліції.
На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ст. 185 ч.2 КК України та призначити покарання не пов'язане з обмеженням волі.
Свої вимоги він мотивує тим, що визнав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані збитки. Вчинив злочин під впливом тяжкого матеріального становища, а також вчинив злочин, що не містить ознак значної суспільної небезпеки, позитивно характеризуюся за місцем проживання. Фактично являється єдиним годувальником в сім'ї, всі зароблені кошти в повному обсязі витрачає на утримання сім'ї, оскільки, на утриманні у нього перебувають двоє малолітніх дітей, дружина в даний час перебуває в декретній відпустці, власного заробітку немає, а лише отримує соціальну допомогу по догляду за дитиною. На обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, в органах внутрішніх справ як особа, схильна до вчинення домашнього насильства не числиться. Сім'я не перебуває на обліку в органах опіки та піклування як неблагополучна, що також з позитивного боку характеризує його як чоловіка та батька малолітніх дітей.
Вирок суду оскаржив і прокурор у справі, який у своїй апеляції не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий вирок і призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначити 1 рік та 6 місяців обмеження волі, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину внаслідок його м'якості. Мотивуючи тим, що суд першої інстанції не врахував, що підсудний раніше судимий за умисний, корисливий злочин, на шлях виправлення не став, не зробив для себе жодних висновків. Даний злочин вчинено під час випробувального терміну.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляції та заперечення на апеляцію прокурора, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора, який брав участь у судовому засіданні першої інстанції та відхилення апеляції засудженого, законного представника потерпілого ОСОБА_3, який покладається на розгляд суду, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 185 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Щодо покарання, з яким засуджений та прокурор у справі не погоджуються, то воно призначено судом з дотриманням вимог ст.65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину /згідно з ч.3 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, є середньої тяжкості/; обране з врахуванням особи засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте під час іспитового строку знову вчинив злочин та з врахуванням пом'якшуючих обставин, зокрема і ті, на які покликається засуджений в апеляції - на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебував, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні двох малолітніх дітей, за час проживання на території ЛКП «Рясне-402» скарги від сусідів і мешканців будинку на нього не надходили, тому колегія суддів вважає, що признаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон і призначене засудженому покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженому.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в ч.4 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" ч. 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Колегія суддів з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та особи засудженого, не вбачає підстав для застосування до нього положень ст.ст. 69, 75 КК України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання у вигляді одного року двох місяців обмеження волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для пом'якшення або обрання більш суворого покарання засудженому немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та прокурора по справі Шолопи Р.В. залишити без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: