Справа № 466/2137/13-а
16 квітня 2013року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючої судді Білінської Г.Б.
при секретарі Галоян К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №18/2 від 13.03.2013 року про притягнення його до адміністративної відповідальності ст.ст.53-1, 53-3 КУпАП та накладення адміністративного штрафу.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 13 березня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області складений протокол про накладення адміністративного стягнення №18/2, яким було встановлено про те, що ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у зв'язку із порушенням вимог ст.ст.125, 126, 168, 211 Земельного Кодексу України, а саме: ПП «Оліяр» (заступник директора ОСОБА_1Є.) самовільно зайнято земельну ділянку (шляхом встановлення огорожі та доручення до власних земельних ділянок на яких проводяться будівельні роботи) площею 0,854га, на якій знято (знищено) верхній грунтовий покрив без спеціального дозволу на площі 0,854га, із земель сільського сподарського призначення - пасовище в с. Ставчани, Пустомитівського району. Землі запасу Савчанської сільської ради - землі загального користування.
Позивач посилаючись на норми ст.14 КУпАП зазначає про те, що не являється посадовою особою. Крім того, зазначає про те, що земельна ділянка зазначена у постанові пролягає між двома земельними ділянками які належать ПП «Оліяр», а тому, наміру самовільного приєднання до власних земельних ділянок у позивача не було, а відтак, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, в самі постанові не зазначений розмір штрафу, вважає дану постанову упередженою, винесену з порушенням норм чинного законодавства, без будь-якого дослідження усіх обставин справи, за відсутності об'єктивних доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного поступку.
У запереченні відповідача зазначені обставини викладені в постанові, також, зазначено про те, що твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки позивачем визнано факт обгородження земельної ділянки. В результаті обгородження вищезазначеної дана земельна ділянка використовується лише працівниками ПП «Оліяр». Доступ інших осіб до використання даної земельної ділянки відсутній.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав наведених у запереченні до позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13 березня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області складений протокол про накладення адміністративного стягнення №18/2, яким було встановлено про те, що ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у зв'язку із порушенням вимог ст.ст. 125, 126, 168 Земельного Кодексу України, а саме: ПП «Оліяр» (заступник директора ОСОБА_1Є.) самовільно зайнято земельну ділянку (шляхом встановлення огорожі та доручення до власних земельних ділянок на яких проводяться будівельні роботи) площею 0,854га, на якій знято (знищено) верхній грунтовий покрив без спеціального дозволу на площі 0,854га, із земель сільського сподарського призначення - пасовище в с. Ставчани, Пустомитівського району. Землі запасу Савчанської сільської ради - землі загального користування.
Згідно КУпПА склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст.53-1, 53-3 КУпАП кодексу, становлять дії, що полягають в самовільному зайнятті земельної ділянки та знятті та перенесенні ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як вбачається із схеми розташування земельних ділянок, земельна ділянка площею 0,854 га із земель водного фонду - канал пролягає та розділяє дві земельні ділянки які належать ПП «Оліяр». На відповідній території знаходять товарно-матеріальні цінності які позивач мав намір захистити від крадіжок та посягань сторонніх осіб шляхом огородження. Огородити вищезазначені земельні ділянки не обгородивши земель водного фонду, як вбачається з матеріалів справи - неможливо.
Самовільне зайняття земельних ділянок полягає у вчиненні будь-яких дій, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки (активна поведінка), а тому самовільне зайняття земельних ділянок не можуть вчинятися бездіяльністю. Ці дії можуть проявлятися у фактичному будівництві на цій земельній ділянці без будь - яких погоджень та інше.
Оглянувши матеріали справи судом не виявлені обставини, які б свідчили про фактичне використання саме позивачем земельної ділянки площею 0,854га із земель водного фонду - канал, тому суд приходить до висновку, що в намірах позивача не було мети займати земельну ділянку для будь-якого використання.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається копії постанови №18/2 від 13 березня 2013 року в резолютивній частині відсутній розмір штрафу, який би мав сплатити позивач, що унеможливлює виконання даної постанови.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Посадова особа - особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. Більш широко трактує поняття "посадової особи" кримінальне законодавство. В ст.164 чинного Кримінального Кодексу України зазначено: "Під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями".
На підставі цього можна виділити такі ознаки, які визначають учасника правовідносин як посадову особу: виконання функцій представника влади; виконання організаційно-розпорядчих функцій; виконання адміністративно-господарських обов'язків; виконання вище названих функцій та обов'язків за спеціальним адміністративним актом.
Аналізуючи ці ознаки, зазначимо, що до посадових осіб належать ті особи, які здійснюють у межах своєї компетенції державно-владні повноваження і правоспроможні вчиняти дії, які мають юридичне значення і встановлюють, змінюють чи припиняють права і обов'язки інших осіб.
Відтак, функції посадової особи може виконувати лише головний бухгалтер та директор, заступник директора не має адміністративно-розпорядчих функцій та не може бути посадовою особою.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Крім цього, згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Суб'єкт владних повноважень мав би, використовувати свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували порушення у сфері дотримання вимог земельного законодавства, але тих доказів які представлені суду не достатньо для доведеності вини позивача.
Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Тому, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що слід визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №18/2 від 13.03.2013р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.53-1, 53-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Керуючись ст.ст. 2, 17-19, 128, 160-163 КАС України, ст.ст. 9, 33, 53-1, 247, 251, 254, 258, 268, КУпАП суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Державної інспекції сільського господарства в Львівській області №18/2 від 13 березня 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст.53-1, 53-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2