Справа № 1328/2-178/10 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/783/1720/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 45
05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.
при секретарі: Березюку О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 червня 2010 року у справі за позовом Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Львівська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Управління Держкомзему у м.Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним правочину, -
оскаржуваним рішенням суду позов задоволено повністю. Поновлено строк позовної давності, визнано його пропущеним з поважних причин. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 342806, кадастровий номер НОМЕР_1 :06:002:0016 площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для дачного будівництва, виданий 26 жовтня 2005 р. на ім"я ОСОБА_2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 :06:002:0016 площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для дачного будівництва, укладений 28 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 7831. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила відповідач, ОСОБА_2, просить таке скасувати і відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Розгляд справи відбувся за відсутності апелянта, повісток така не отримувала. Суд першої інстанції не дослідив існування план-схеми розташування спірної земельної ділянки, послався на покази слідчого прокуратури, який проводив досудове слідство у кримінальній справі. Судом не взято до уваги й те, що Брюховицька селищна рада не є стороною оспорюваного договору, а тому повинен бути застосований інший спосіб захисту - витребування майна із чужого незаконного володіння.
В судове засідання з'явився прокурор, відповідач, ОСОБА_3, представник відповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_7, представник третьої особи, Управління Держкомзему у м.Львові, Бандирський Т.С.
Від представника Брюховицької селищної ради, селищного голови, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Брюховицької селищної ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечує проти апеляційної скарги, відповідача, ОСОБА_3, представника відповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_7, в підтримання вимог апеляційної скарги, представника третьої особи, Управління Держкомзему у м.Львові, Бандирського Т.С., перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2005 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий №4610166300:06:002:0016 площею 0,1 га для дачного будівництва серії ЯБ № 342862, в якому зазначено, що такий видано на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005р. № 514 (а.с.4). В подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3
Окрім того, судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області перебуває кримінальна справа, порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України 24 жовтня 2007 року.
Досудовим слідством по справі встановлено, що службові особи Брюховицької селищної ради, зловживаючи службовим становищем, видали державні акти на право власності на земельні ділянки, при тому, що питання про виділення земельних ділянок вказаним особам на розгляд сесії не виносилось, рішення з цього приводу не приймались, внаслідок чого незаконно відчужено 13 земельних ділянок площею 0,1000 га кожна. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на вересень 2005 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с.4), такий видано на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005р. № 514.
Дослідивши письмові пояснення представника Брюховицької селищної ради, заслухавши пояснення свідка - слідчого прокуратури, ОСОБА_8, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що за вказаним номером та датою є рішення з інших питань.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, зокрема: копії протоколу засідання Брюховицької селищної ради №48 від 29.09.2005 року (а.с.7-9), копії постанови про порушення кримінальної справи від 24.10.2007 року (а.с.44), постанови про проведення виїмки від 09.11.2007 року (а.с.51) вбачається, що суд прийшов до вірного висновку про невідповідність рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005 року № 514 фактичним обставинам.
Враховуючи відсутність відповідного рішення селищної ради, яким вирішувалось питання передачі ОСОБА_2 у власність оспорюваної земельної ділянки по АДРЕСА_1, відсутність інших доказів у підтвердження протилежного, суд вірно зазначив, що ОСОБА_2 не набула права власності на вищезгадану земельну ділянку.
Не набувши права власності на земельну ділянку, апелянт не могла її відчужити, оскільки право розпорядження річчю є похідним від права власності.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
А тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що правочин вчинено з порушенням вимог Земельного кодексу України, що, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання такого недійсним.
Необгрунтованим є посилання апелянта на незаконність розгляду справи судом першої інстанції за відсутності відповідача, ОСОБА_2 Колегія суддів вважає, що розгляд судом першої інстанції справи за відсутності відповідача, не впливає на законність рішення. Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відсутність гербової печатки селищної ради та відсутність підпису голови селищної ради на копії рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005 року № 514, долученої прокурором, на законність рішення суду першої інстанції не впливає з огляду на те, що апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження наявності у нього витягу з рішення Брюховицької селищної ради № 514 від 29.09.2005 року, в якому було би зазначено, що вищенаведеним рішенням передано у власність оспорювану земельну ділянку
З урахуванням принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не беруться до уваги обґрунтування апелянта в частині, що стосується небажання суду дослідити існування план-схеми розташування земельної ділянки з погодженням відповідних служб, оскільки така, не була надана ОСОБА_2 суду для ознайомлення.
Посилання апелянта на те, що суд не забажав отримати оригінал рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005 року № 514, є необгрунтованим, оскільки, згідно з показами свідка, ОСОБА_8, даними ним в суді першої інстанції, в ході досудового слідства по кримінальній справі вживались заходи для встановлення місця знаходження оригіналу вищезгаданого рішення чи витягів з даного рішення, на підставі якого було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 та видано державний акт про право власності на земельну ділянку. Слідством встановлено, що до Управління земельних ресурсів у м.Львові надійшов лише державний акт про право власності без технічної документації.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Брюховицька селищна рада, як заінтересована особа (власник земельних ділянок на території селищної ради ) мала право вимоги визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2005 року. Прокурором в інтересах держави в особі селищної ради правильно обрано спосіб захисту порушених прав - визнання договору купівлі-продажу недійсним.
У відповідності до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб,які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Таким чином, та обставина, що прокурор чи позивач не скористалися своїм правом заявлення вимог про витребування земельної ділянки у набувача-ОСОБА_2 (третьої особи), не випливає на законність оскаржуваного рішення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.