Справа № 1328/6247/12 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Провадження № 22-ц/783/1782/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 27
26 лютого 2013 року року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Рванцовій О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною, -
оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1057305 грн. 00 коп. основного боргу та 115422 грн. 47 коп. відсотків за користування коштами. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною - відмовлено.
Рішення суду оскаржили позивачі за зустрічним позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять таке скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначають, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги особистих пояснень відповідачів (апелянтів). Суд не врахував тих обставин, що боргова розписка на суму 126000 доларів США та 5000 євро була вчинена під психологічним тиском позивача за первісним позовом, ОСОБА_4 Остання вчиняла протиправні дії, погрожувала фізичною розправою. Крім того, дана розписка написана одним із подружжя-ОСОБА_2 без згоди дружини-ОСОБА_3 Вважають, що суд прийшов до помилкового висновку про стягнення процентів, так як договір позики майна (валютна цінність), з огляду на Парагаф 1 Главу 71 ЦК України, є безпроцентним. Між сторонами виникли правовідносини щодо здійснення валютної операції, на що потрібна відповідна (в даному випадку - індивідуальна) ліцензія НБ України, якої не було у ОСОБА_4
В судове засідання суду апеляційної інстанції апелянти не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, поважних причин неявки на підтвердили, тому справу, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, заслухано у їх відсутнього.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача за первісним позовом та його представника, які заперечують проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 січня 2011 року відповідач, ОСОБА_2, позичив у ОСОБА_4 гроші в сумі 126000 доларів США, та 5 000 євро, зобов'язувався повернути вказані кошти до 20 листопада 2011 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи розписки (а.с.46), така вчинена у письмовій формі та підписана сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач не повернув позивачу суму коштів за борговою розпискою, чим прострочив виконання свого грошового зобов'язання на суму 1057305 грн. 00 коп. основного боргу та 115422 грн. 47 коп. процентів.
Посилання апелянта на те, що боргова розписка була вчинена під психологічним тиском позивача за первісним позовом, ОСОБА_4, є необґрунтованим, так як не підтверджене матеріалами справи.
Безпідставними є посилання апелянтів на те, що між сторонами виникли правовідносини щодо здійснення валютної операції, на що потрібна відповідна (в даному випадку - індивідуальна) ліцензія НБ України, якої не було у ОСОБА_4
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відтак, суд першої інстанції правильно вирішив стягнути з відповідача в користь позивача за первісним позовом суму боргу в гривнях.
Щодо суми процентів за договором позики, який був визначений позивачем в розмірі 115422 грн. 47 коп., виходячи з положення ч.1 ст.1048 ЦК України, то суд прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення такого.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окрім того, сторони не надали суду належних та допустимих доказів того, що, відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики. В матеріалах справи наявна боргова розписка, підписана сторонами. В апеляційній скарзі та зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 підтвердив факт неодноразового отримання в борг коштів під проценти в ОСОБА_4, в цілому суми боргу не заперечив, зазначивши, що така складає всю суму заборгованості в розмірі 126000 доларів США, та 5 000 євро. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання розписки недійсною.
Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п.1 ч.1 ст. 312, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.