Справа № 1316/1656/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/783/1033/13 Доповідач в 2-й інстанції: Каблак П. І.
Категорія: 21
18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.,
суддів: Крайник Н.П., Курій Н.М.,
з участю секретаря Данилик І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 з участю третьої особи Пустомитівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування в частині інших господарських споруд,
В квітні 2012 року позивачі звернулися в суд з даним позовом згідно якого просили визнати недійсним договір дарування від 17.04.1992 року, укладений між відповідачами, посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської держнотконтори в частині дарування інших господарських будівель, посилаючись на те, що предметом договору не можуть бути такі споруди як стайня та пивниця, оскільки такі згідно заповіту та договору дарування належать позивачам.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.381 ЦК України, адже відчужувалася не вся садиба, а лише її частина, а приналежними господарськими будівлями власник не володів. Господарські споруди такі як стайня, вбиральня, огорожа, хвіртка та колодязь на теперішній час належать позивачу, що зазначено в Технічному паспорті на будинок.
Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з»явилися, хоча належним чином про таке були повідомлені, що підтверджується поштовими розписками, будь-яких клопотань ними не подано, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та не обмежений такими, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч.1,3 ст.303 ЦПК України).
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, до якого відносились такі господарські споруди як хлів-стайня, вбиральня, криниця, дві хвіртки, огорожа, належав ОСОБА_5, після смерті якого згідно заповіту співвласниками стали: 1) ОСОБА_6 - 37,15 частин в які входять кімната і кухня на другому поверсі зі східної сторони та стайня (в подальшому ОСОБА_6 подаровано позивачу ОСОБА_3); 2) ОСОБА_2 - 35,55 частин в які входять кімната і кухня на другому поверсі із західної сторони; сіньми, ганком на другому поверсі та пивницею зазначені особи користуються спільно; 3) ОСОБА_4 - 27,3 частин в які входять кімната і кухня на першому поверсі. Остання згідно оспорюваного договору свою частку подарувала відповідачці ОСОБА_7
Проте, в оспорюваному договорі зазначено, що відчужується 27,3 частин будинку та інші будівлі, а в характеристиці будинковолодіння зазначені всі будівлі, що відносяться до будинку, в тому числі і хлів та пивниця, які є власністю позивачів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідно до ст.381 ЦК України при відчуженні жилого будинку, в тому числі в порядку спадкування, до нового власника переходять і господарські будівлі, які складають одне ціле з будинком, а те, що ОСОБА_6 була одноосібним власником хліву не знайшло свого підтвердження в наявних матеріалах справи.
Однак, з таким висновком суду не повністю можна погодитися.
Оскільки оспорюваний договір укладено в 1992 році, то суд помилково застосував до даних спірних правовідносин ст.381 ЦК України, який вступив в дію з 01.01.2004 року.
Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року, який діяв до 01.01.2004 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам.
В матеріалах справи наявні докази (документи: заповіт, свідоцтва про право на спадщину сторін, згідно якого конкретну частину будинку, стайню (хлів) та половину пивниці спадкодавець заповів ОСОБА_6, конкретну частину будинку та половину пивниці - ОСОБА_2, договір дарування ОСОБА_6 своєї частки ОСОБА_8,) які описував суд в оскаржуваному рішенні з чого вбачається, що хлів (стайня) та пивниця не належали ОСОБА_4, відповідно вона не могла їх подарувати ОСОБА_7 Даний заповіт, свідоцтва про право на спадщину та договір дарування не оспорювались та не визнавалися недійсними в будь-якій частині, тому оспорюваний договір в частині дарування зазначених господарських будівель є недійсним у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, оскільки інші господарські будівлі: криниця, хвіртки, огорожа, вбиральня спадкодавцем не заповідалися будь-кому конкретно, тому є у спільній власності відповідно до встановлених часток співвласників.
Доводи апелянтів про те, що згідно Технічного паспорта всі господарські приміщення належать позивачу не заслуговують на увагу, оскільки даний запис на аркуші характеристики будинковолодіння не підтверджений документами, що породжують таке право, зокрема, на вбиральню, огорожу, хвіртки та криницю, тому позов підлягає до задоволення частково, тобто, визнати недійсним договір дарування в частині господарських будівель слід тільки в частині хліва (стайня) та пивниці.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2012 року скасувати з ухваленням нового, яким позов задоволити частково.
Визнати договір дарування від 17 квітня 1992 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори в частині дарування серед інших господарських будівель стайні та пивниці - недійсним.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Каблак П.І.
Судді: Крайник Н.П.
Курій Н.М.