Справа № 466/2024/13-к
24 квітня 2013 року м. Львів
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Єзерський Р.Б., при секретарі Матейко Ю.М., за участю прокурора Дудко Д.О., скаржника ОСОБА_1, представника скаржника ОСОБА_2 розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 від 19 грудня 2012 року про закриття кримінального провадження № 42012150400000004,-
20 березня 2013 року в провадження суду поступила скарга ОСОБА_1, в якій останній просить слідчого суддю поновити строк на подання скарги; скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 від 19 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 р. щодо протиправного збирання, зберігання, використання гр. ОСОБА_4, службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України конфіденційної інформації про ОСОБА_1; а також розглянути, задовольнити заявлений ним відвід прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та призначити іншого слідчого.
В обґрунтування вимог скарги зазначив, що 19 грудня 2012 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 р. щодо протиправного збирання 18 травня 2010 року на території м. Стрий Львівської області, зберігання, використання службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України конфіденційної інформації про адресу його реєстрації. Разом із тим події на території м. Стрий Львівської області, які мали місце 18 травня 2010 року та стали підставою для заяви ОСОБА_1, предметом перевірки органом досудового слідства не були. Під час вказаної перевірки слідчий не витребував матеріалів № 6/68-11 за зверненням гр. ОСОБА_4 щодо правомірності дій п/осіб БУ-1 Самбірської КЕЧ р-ну при реєстрації сім'ї ОСОБА_1 у квартиру за адресою: м. Стрий, в. ОСОБА_5, 44/37 та не з'ясував наявність в цих матеріалах постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 року. Адже номер матеріалів за зверненням гр. ОСОБА_4, у яких була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 р. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та ч. 2 ст. 11 КК України, складається з цифр „6/68-11”, що суперечить п. 4.5.6 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, відтак не зареєстрована в порядку ст. 97 КПК України скарга гр. ОСОБА_4 виключала можливість вчинення посадовими особами військової прокуратури оперативно-розшукових дій відносно ОСОБА_1 та винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та ч. 2 ст. 11 КК України. У зв'язку з цим не може бути джерелом доказів скарга гр. ОСОБА_4, яка не була зареєстрована в порядку ст. 97 КПК України, оскільки вказана скарга не перевірялась на відповідність вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, а тому не має правових підстав для висновку про дотримання військовою прокуратурою приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України при постановленні процесуальних рішень кримінального характеру. Крім цього висновок слідчого про можливість проведення оперативно-розшукових дій в порядку Закону України „Про звернення громадян” суперечить позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 16.06.2011 р. щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора. За таких обставин, висновок про законність дій посадових осіб військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України слідчий зробив з порушенням ст. 97 КПК України та ст. 12 Закону України „Про звернення громадян”. У зв'язку із наведеним скаржник вважає оскаржувану постанову такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Крім цього ОСОБА_1 вважає, що участь прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в апеляційному суді Львівської області в цивільній справі № 1323/2-1864/2011 провадження № 22-ц/1390/7179/12 як цивільного відповідача у справі його позовом до будинкоуправління № 1 Самбірської КЕЧ району, військової прокуратури Західного регіону України про визнання інформації недостовірною та її знищення, виключає можливість здійснення цією прокуратурою кримінального провадження за його заявою щодо незаконного збирання інформації службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України. Відтак прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягає відводу у розслідуванні кримінального провадження за вищевказаною його заявою. Скаржник зазначив, що копію оскаржуваної постанови від 19 грудня 2012 року одержав 25 грудня 2012 року і в цей же день подав на постанову скаргу до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. 25.12.2012 р. слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ухвалою повернув вказану скаргу, після чого 20.02.2013 р. апеляційний суд Львівської області у справі скасував ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області та направив скаргу в Стрийський міськрайонний суд Львівської області для розгляду. Ухвалою від 11.03.2013 р. слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області скаргу було знову повернуто скаржнику. А ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19.03.2013 р. ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2013 р. залишено без змін та визначено підсудність скарги Шевченківському районному суду м. Львова. Вказане свідчить про наявність поважних причин пропуску строку для звернення до суду. У зв'язку із наведеним скаржник змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник за довіреністю, копія якої міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2, вимоги скарги підтримали, зсилаючись на викладені у ній обставини. Просили скаргу задоволити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним у запереченнях на скаргу, що містяться у матеріалах справи. Просив оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ознайомившись із матеріалами скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вважаю , що скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено наявність поважних причин в скаржника, що зумовили пропущення останнім строків звернення до суду зі скаргою, а саме перебування його скарги на судовому розгляді Стрийським міськрайонним судом Львівської області та Апеляційним судом Львівської області, відтак вважаю за необхідне поновити ОСОБА_1 строки пропущені для звернення до суду зі скаргою.
Як вбачається із матеріалів справи, 19 грудня 2012 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України,тобто за відсутністю діях гр. ОСОБА_4, службових осіб військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України події кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні було встановлено, що 11.12.2012 року в прокуратуру Західного регіону України з нагляду з додержанням законів у воєнній сфері із Генеральної прокуратури надійшла для розгляду заява ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 26.11.2012 року щодо протиправного збирання службовими особами військової прокуратури Західного регіону України інформації про особу заявника в ході розгляду звернень гр. ОСОБА_4 12 грудня 2012 року вказана заява про кримінальне правопорушення зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний номер № 42012150400000004 і цього ж дня розпочато досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В судовому засіданні було встановлено, що під час проведення досудового розслідування за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, реєстраційний номер № 42012150400000004, органом досудового розслідування не витребовувались матеріали № 6/68-11 за зверненням гр. ОСОБА_4 щодо правомірності дій п/осіб БУ-1 Самбірської КЕЧ р-ну при реєстрації сім'ї ОСОБА_1 у квартиру за адресою: м. Стрий, в. ОСОБА_5, 44/37 та не з'ясувавався факт наявності в цих матеріалах постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 року.
Пунктом 4.5.6 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою Наказом в.о. Генерального прокурора України від 01.04.2010 р. № 18 передбачено, що номер матеріалів, рішення по яких приймається в порядку ст. 97 КПК України, складається із порядкового номера книги обліку заяв і повідомлень про злочини, літер "пр" та двох останніх цифр року.
Однак номер матеріалів за зверненням гр. ОСОБА_4, у яких була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 р. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та ч. 2 ст. 11 КК України, складається з цифр „6/68-11”, що суперечить п. 4.5.6 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України. Зважаючи на те, що скарга гр. ОСОБА_4І не зареєстрована у вищевказаному порядку, остання не могла бути підставою для вчинення посадовими особами військової прокуратури оперативно-розшукових дій відносно скаржника та винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2010 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та ч. 2 ст. 11 КК України.
Крім цього висновок слідчого про можливість проведення оперативно-розшукових дій стосовно скаржника ОСОБА_1 в порядку Закону України „Про звернення громадян” суперечить позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 16.06.2011 р. щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора, згідно якого провадження в кримінальних справах на території України згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. А тому необґрунтованими є посилання органів дізнання, досудового слідства та прокуратури про можливість розгляду заяв і повідомлень про злочини у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", оскільки відповідно до ст. 12 цього Закону його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції. Крім того, порядок розгляду заяв та повідомлень про злочини, встановлений ст. 97 КПК України, виключає можливість застосування Закону України "Про звернення громадян" .
Конституційний Суд України в рішенні від 20.10.2011 р. у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України справа N 1-31/2011 (N 12-рп/2011) роз'яснив, що в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності..
За таких обставин, висновок слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 про законність дій посадових осіб військової прокуратури Львівського гарнізону та військової прокуратури Західного регіону України не відповідає положенням чинного законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення). При цьому обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті у відповідності до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом
Згідно ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Разом із тим, в судовому засіданні було встановлено, що слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 не вжито всіх необхідних заходів для перевірки заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 року, передбачених ст. 93 КПК України, постанову від 19 грудня 2012 року про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України було винесено передчасно, не оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору належності, допустимості, достатності, та їх взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відтак вважаю підставними вимоги скаржника в частині скасування постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 від 19 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 року.
Разом із тим статтею 77 КПК України передбачені підстави для відводу прокурора чи слідчого, з яких останні не мають права брати участь у кримінальному провадженні. Згідно ст. 81 КПК України відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження- суд, який його здійснює. У зв'язку із наведеним вважаю безпідставними вимоги скаржника в частині задоволення заявленого ОСОБА_1 відводу прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та призначення іншого слідчого у кримінальному провадженні, оскільки чинним законодавством України не передбачено права скаржника заявляти відвід органу прокуратури, а питання щодо відводу слідчого під час досудового розслідування не входить до предмету розгляду справи за скаргою на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Виходячи із наведеного вважаю, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 77, 81, 91,92,93,94, 214, 284, 303,306,307 КПК України, слідчий суддя ,-
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 від 19 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження № 42012150400000004 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 26.11.2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Єзерський Р. Б.