м. Київ, МСП, вул. Солом'янська ,2-А
Справа № 22-ц/796/5680/-2013 Головуючий у 1 інстанції- Андрейчук Т.В.
Доповідач- Прокопчук Н.О.
24 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Прокопчук Н.О.
суддів : Росік Т.В., Мазурик О.Ф.
при секретарі- Мурга М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі ,гідності та спростування недостовірної інформації,-
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення заявлених ним вимог. Посилається на те, що, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи,висновки суду є помилковими. Судом безпідставно не ураховано , що відповідач визнав ,що раніше був знайомий з ОСОБА_4, а отже частково визнав позов. Відповідачем не доведено,що розповсюджена ним інформація є достовірною.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_3- ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом у серпні 2011 року Київською транспортною прокуратурою проводилась перевірка за фактом вчинення ОСОБА_2 опору працівникам міліції при виконанні ними своїх службових обов'язків.
За результатами здійсненої перевірки слідчим Київської транспортної прокуратури винесено постанову від 12.08.2011 року, якою відмовлено в порушенні щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ч.2 ст.342 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.172-174).
В межах цієї перевірки від ОСОБА_7 були відібрані пояснення. В своїх поясненнях від 11.08.2011 року та від12.09.2011 року він зазначав : «…через деякий час, а саме приблизно 5-10 хвилин, я побачив вказаного працівника міліції, який підійшов ще з одним чоловіком одягнутим у цивільне, як мені стало відомо в подальшому теж співробітником міліції на прізвище "ОСОБА_4"…» та на запитання старшого помічника Київського транспортного прокурора Ільницького В.В.: "Чи Ви були знайомі з вищевказаними працівниками міліції до вказаних подій?" - "Ні, з вказаними особами я знайомий не був".
Обгрунтовуючи свої остаточні позовні вимоги ОСОБА_2 зазначав ,що поширена ОСОБА_3 інформація про те ,що він раніше не був знайомим із співробітником міліції на прізвище «ОСОБА_4» є недостовірною, ображає його честь і гідність,завдяки її поширенню він зазнав значних переживань через те,що його було допитано прокуратурою та через страх що проти нього порушать кримінальну справу.
Згідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Диспозиція згаданої норми права передбачає, крім такої кваліфікуючої ознаки як недостовірність інформації, якою порушуються особисті немайнові права особи, ще й ознаку поширення інформації.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Окільки вказані пояснення надавалися відповідачем до органів, до компетенції яких входить перевірка викладених в них відомостей та прийняття з цього приводу в межах наданих повноважень рішень, то такі дії відповідача, виходячи з положень зазначеної вище статті та роз'яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" не можуть вважатись поширенням недостовірної інформації та тягти за собою відповідальність на визначених цією статтею умовах.
При відсутності ознак поширення інформації, нема підстав для її спростування.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявленого позову та відмовив в його задоволенні.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи безпідставні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оспорюване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити..
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: