ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3621/13 25.04.13
За позовом Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-М»
про стягнення суми заборгованості у розмірі 288 122,67 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача:Адаменко І.І. (дов. № 181 від 01.03.2013)
від відповідача: не з'явився,
На розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація- 112 Голосіївського району» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон - М» про стягнення 288 122,67 грн. заборгованості за Договором № 177 на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 13.11.2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за вказаним договором щодо оплати наданих послуг з технічного обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, витрат на утримання будинку та прибудинкової території, а гарячим водопостачанням за період з квітня 2010 по грудень 2012 року включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.03.2013 року.
Представник позивача з'явився в призначене судове засідання та на виконання вимог ухвали суду надав документи по справі.
Проте від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 18.04.2013 року.
18.04.2013 позивачем в судовому засіданні надані додаткові докази по справі та клопотання в порядку ч.5 ст. 49 ГПК України про покладення на відповідача суму грошових коштів в розмірі 31 грн. 13 коп., витрачених позивачем для отримання витягу з ЄДРПОУ від 03.04.2012 № 12-767 .
Відповідач до судового засідання не з'явився, через відділ документообігу та діловодства суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 25.04.2013 та зобов'язано сторін надати суду розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків між сторонами щодо грошової суми, яка підлягає стягненню.
Представник позивача під час судового засідання 25.04.2013 надав додаткові докази у справі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація 112 Голосіївського району» - позивач по справі, зареєстровано як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 35509645, про що свідчать надані до справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 683476 (а. с. 20).
Як вбачається із матеріалів справи, 13.11.2007 між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» («ЖЕО») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олів» («Користувач») укладений Договір № 177 на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, та участь у витратах на утримання прибудинкової території.
Пунктом 1.1. зазначеного договору № 177 визначено, що укладено з метою технічного обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання посередницьких послуг по забезпеченню Користувача гарячим водопостачанням (ГВП).
ЖЕО є посередником між Користувачем та постачальниками, що забезпечують потреби Користувача в гарячому водопостачанні (ГВП), як зазначено у п. 2.1.1 Договору № 177.
Відповідно до п. 2.1.2 позивач зобов'язаний щомісяця надавати відповідачу рахунки по сплаті експлуатаційних та комунальних послуг, згідно розрахунків витрат пропорційно займаній площі по відношенню до всієї (житлової чи нежитлової) площі будинку.
Пункт 2.1.3. Договору № 177 містить перелік робіт, передбачених договором, а саме: ремонт інженерних мереж будинку в тому числі електричних мереж; прибирання прилеглих територій; диретизація; вивіз побутового сміття та інші жроботи за домовленістю Сторін.
Відповідач у свою чергу зобов'язався у відповідності до умов Договору № 177 (п. 2.2.1 - 2.2.2 щомісяця звертатися в ЖЕО для отримання рахунку по сплаті експлуатаційних та комунальних послуг та сплачувати фактучну вартість отриманих послуг (ГВП).
Оплата за надані послуги складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок ЖЕО до числа наступного за звітним місяця на підставі рахунку наданого ЖЕО, як зазначено у п. 3.1. Договору № 177.
За несвоєчасну сплату платежів, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% від суми оплати (п.3.2 Договору № 177).
Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві за вих. № 12-767 від 03.04.2013, яка міститься у матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон М» (відповідач у справі) в базі даних ЄДРПОУ по м. Києву до 20.05.2009 значилось за назвою Товариство з обмеженою відповідальністю «Олів» (ідентифікаційний код 23712012) (а. с. 93).
Згідно Свідоцтва про право власності (належним чином завірена копія якого додана до матеріалів справи), виданого 05.05.2006 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю «Олів» (код ЄДРПОУ 23712016) належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 1124).
Відповідно до п. 6.4. Договору № 177, реорганізація ЖЕО чи Користувача, або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення та будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством.
Проаналізувавши вищезазначені та інші докази, наявні у матеріалах справи, а також положення Договору № 177, суд дійшов висновку, що за Договором № 177 на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, та участь у витрат на утримання будинку та прибудинкової території, Користувачем, який зобов'язаний здійснювати оплату експлуатаційних та комунальних послуг є Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон М».
Позивач виконував свої обов'язки, щодо забезпечення потреб відповідача в гарячому водопостачанні на підставі Договору № 530060 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2007, укладеного між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Комунальним підприємством «ЖЕО-112» (а. с. 96-99).
Наявними у матеріалах справи доказами, а саме Актом № 503-1029 від 26.03.2010 (а. с. 113) та Актом № 503-1034 (а. с. 114) підтверджується факт відсутності у ТОВ «Оліва» централізованого опалення у приміщенні та фактичного виявлення приладів водовідбору централізованого гарячого водопостачання.
З огляду на зазначене вище, відповідачу виставлялися рахунки за комунальні послуги, відповідно до умов договору № 177, що підтверджується рахунками-фактурами за період з квітня 2010 по грудень 2012 року, які містяться у матеріалах справи (а. с. 43-92).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон М» свої обов'язки щодо оплати послуг належним чином не виконував, у зв'язку із чим у нього за період квітень 2010-грудень 2012 виникла заборгованість у розмірі 275127,39 грн.
З метою досудового врегулювання спору, щодо заборгованості за спожиті послуги, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01 від 27.12.2012 (а. с. 12), проте відповіді, або грошових коштів в рахунок погашення заборгованості від Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон М» не надійшло, у зв'язку із чим Комунальне підприємство «ЖЕО-112 Голосіївського району» звернулось із позовом до суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 177 від 13.11.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875 -VI.
Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.
Через те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон М» не здійснило оплату за надані комунальні послуги за період з квітня 2010 по грудень 2012, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 275127,39 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 275127,39 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).
Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, здійснивши арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 9627,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 273,97 грн. такою, що підлягає задоволенню.
Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається, пунктом 3.2. Договору № 177, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати платежів за комунальні послуги, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 1% від суми оплати заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати). Але не більше 100% від суми оплати.
Скориставшись своїм правом позивач здійснив розрахунок пені за весь період, тобто з квітня 2010 по грудень 2012, розмір якої становить 3094,05 грн. (а. с. 6-7).
Суд надав належну оцінку наявному у матеріалах справи розрахунку пені, проте дійшов висновку. щодо помилкового здійснення розрахунку, з огляду на нижчевикладене.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, відповідно у ч. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача (а. с. 6-7), періодом нарахування пені КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» визначено весь період нарахування заборгованості, тобто квітень 2010 - грудень 2012, що суперечить вимогам вищенаведених норм законодавства.
За таких обставин, здійснивши арифметичний розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, лише у частині 600,41 грн. - суми пені, яка нараховувалась за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду, тобто за червень-грудень 2012 року.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Положеннями статті 44 ГПК України визначений склад судових витрат, до яких входять, зокрема, інші витрати пов'язані з розглядом справи.
За таких обставин, надавши оцінку доказам - платіжне доручення № 338 від 29.03.2013 (а. с. 41), якими підтверджуються витрати позивача, щодо оплати послуг органів Державної статистики з надання Витягу з ЄДРПОУ, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимоги КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» про стягнення 31,13 грн. з відповідача на свою користь.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Комунального підприємства «ЖЕО-112 Голосіївського району» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон М» про стягнення 288 122,67 грн. заборгованості за Договором № 177 на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 13.11.2007 року - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон М» (03150, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 88 літера А; код ЄДРПОУ 23712016) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» (03150, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 170/172; код ЄДРПОУ 35509645) 275127 (двісті сімдесят п'ять тисяч сто двадцять сім) гривень 39 копійок основного боргу, 273 (двісті сімдесят три) гривні 97 копійок інфляційних втрат, 9627 (дев'ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 27 копійок 3% річних, 600 (шістсот) гривень 41 копійку пені, 5712 (п'ять тисяч сімсот дванадцять) гривень 59 копійок судового збору та 31 (тридцять одну) гривню 13 копійок інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 25.04.2013 року.
Повний текст рішення складено - 26.04.2013 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова