ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3662/13 18.04.13
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Провіта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд - 1»
про відшкодування шкоди у порядку регресу 12 109,18 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники :
від позивача: Махиня Н.М. (дов. № 01-02/1 від 02.01.2013 р.)
від відповідача: Мазур О.В. (дов. № 18/03/13 від 18.03.2013 р.)
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд - 1" про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12 109,18 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при настанні страхового випадку суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є відповідач.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2013 порушено провадження у справі №910/3662/13 та призначено її до розгляду на 28.03.2013 року.
18.03.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.
26.03.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.
У судове засідання 28.03.2013 представники сторін з'явились.
Представником позивача під час судового засідання заявлено усне клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Горбача Ю.А.
Представник відповідача розгляд вказаного клопотання залишив на розсуд суду.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Таким чином, заява про залучення до участі у справі третьої особи повинна подаватись у письмовій формі із зазначенням у ній прізвища, ім'я, по батькові або назви такої особи, адреси її місцезнаходження, інформації, на стороні позивача або відповідача така особа повинна бути залучена у справі, а також підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.
Заслухавши усне клопотання та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо його відхилення, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 27 ГПК України.
Представник відповідача підтримав подану заяву про припинення провадження у даній справі та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача проти вказаної заяви заперечував.
Дослідивши заяву відповідача про припинення провадження у справі та заслухавши пояснення сторін суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушує чи оспорює права позивача.
Як зазначено у ст. 1 ГПК України, підприємства, установи організації тощо мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до пп. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
Як вбачається, сторонами у даній справі є юридичні особи - суб'єкти господарювання. Предметом даного спору є господарські відносини, які регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», та полягають в праві позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, звернутися до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу, як до особи, яка на думку позивача несе відповідальність за завданий збиток.
Таким чином, заява відповідача про припинення провадження у справі є такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню.
За результатами судового засідання 28.03.2013 судом оголошено перерву до 18.04.2013 року.
У судове засідання 18.04.2013 представники сторін з'явились. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
08.09.2011 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (Страховик) та Горбач Ю.А. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 09/50/5800058 (а. с. 21-23), за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО.
Підпунктом 6.4.1 вказаного договору визначено, що страхуванню підлягають пошкодження транспортного засобу, зокрема, внаслідок падіння дерев та інших предметів, нападу тварин.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2012 в м. Києві по вул. Кудрявський спуск, 3-б близько 13 год. 30 хв. Горбачем Ю.А. виявлено пошкодження автомобіля «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО внаслідок падіння на дах автомобіля льодяної криги з даху будинку, що знаходиться за цією адресою.
У зв'язку з цим Горбач Ю.А. звернувся із заявою до Шевченківського РУ ГУМВС України, за наслідками розгляду якої заявнику відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину (а.с. 19).
10.02.2012 страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку, причиною якого стало падіння снігу з льодом (а.с. 17).
01.03.2012 до позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок падіння льодяної криги, що є страховим випадком відповідно до договору № 09/50/5800058 (а.с. 18).
Позивачем на підставі зібраних документів з врахуванням звіту № 706-У з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 20.02.2012, калькуляції № 706-У від 20.02.2012, складено Страховий акт № 50-10562/1 відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 12 109,18 грн. (а. с. 14).
Вказана сума страхового відшкодування виплачена позивачем страхувальнику у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 427 від 03.04.2012 року. (а.с. 15).
Звертаючись із позовною заявою до суду позивач посилається на настання страхового випадку - падіння льодяної криги на дах автомобіля «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО з даху будинку, що знаходиться в м. Києві по вул. Кудрявський спуск, 3-б та належить відповідачу.
Отже, на думку позивача він має право на отримання від відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, тому 25.11.2012 та 21.12.2012 звертався до відповідача з відповідними претензіями № 919/50-10562 та № 1072/50-10562 однак отримав відповідь відповідача про відмову у виплаті коштів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається, позивач виплатив Горбачу Ю.А. страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 09/50/5800058 у сумі 12 109,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 427 від 03.04.2012 року. (а.с. 15).
Отже, на думку позивача, він має право на отримання від відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, як від особи, яка є відповідальною за заподіяну шкоду.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2) Наявність шкоди.
3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4) Вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, претензій, які надсилались на адресу відповідача та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, виплату страхового відшкодування власнику застрахованого транспортного засобу марки «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО, позивач пов'язує із настанням страхового випадку, передбаченого ч. 4 підпункту 6.4.1 договору № 09/50/5800058, а саме - пошкодження транспортного засобу, внаслідок падіння дерев та інших предметів, нападу тварин.
Відповідно до пп. 11.1.4 договору, при пошкодженні або знищенні транспортного засобу внаслідок падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, документами, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків є:
- оригінал цього договору, квитанції (платіжного доручення) про сплату страхового платежу;
- посвідчення водія відповідної категорії з талоном правопорушень до нього, технічний паспорт чи свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу тощо;
- довідка встановленої форми з Державної служби пожежної охорони, сейсмологічної або іншої компетентної організації в залежності від характеру страхового випадку.
Отже, оскільки позивач пов'язує настання страхового випадку із падінням льодяної криги з даху будинку, що знаходиться на обслуговуванні відповідача, належним доказом підтвердження факту настання страхового випадку, у відповідності з пп. 11.1.4 договору, повинна бути довідка з компетентної організації, яка обслуговує даний будинок, тобто відповідача.
Натомість, у підтвердження факту настання страхового випадку позивач надає постанову Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 13.02.2013 про відмову в порушенні кримінальної справи, яка є документом, що може підтверджувати факт настання страхового випадку та розмір збитків у зв'язку з пошкодженням або знищенням транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб (ч. 5 пп.6.4.1, пп. 11.1.5 договору).
Крім того, у вказаній постанові не встановлена вина відповідача за пошкодження автомобіля внаслідок падіння льодяної криги, а лише зазначено це як пояснення Горбача Ю.А.
У вказаній постанові зазначено, що будинок № 3 по Кудрявському спуску належить відповідачу, директором якого є Палковська Т.О., опитати яку не виявилось можливим у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Однак факт перебування Палковської Т.О. на лікарняному спростовується наданою відповідачем довідкою заступника директора ТОВ «Житлобуд-1», у якій зазначено, що директор Т.О. Палковська протягом лютого місяця 2012 року на лікарняному не перебувала (а.с. 102).
Таким чином, постанова Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 13.02.2013 про відмову в порушенні кримінальної справи не може бути належним доказом підтвердження факту настання страхового випадку у відповідності пп. 11.1.4 договору та не встановлює вину відповідача за пошкодження транспортного засобу «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО.
Одночасно судом встановлено, що в якості підстави звернення з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд - 1», позивач посилається на неналежне надання відповідачем комунальних послуг зі своєчасного та негайного очищення даху будинку від снігу та бурульок на виконання рішення Київської міської ради «Про правила багатоустрою міста Києва» від 25.12.2008 №1051/1051, що, на думку позивача, і призвело до падіння льодяної криги.
Однак, відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» єдиним документом, який засвідчує факт неналежного надання виконавцем житлово-комунальних послуг є акт-претензія.
Як вбачається з наданої відповідачем книги обміну заявами у період з 26.10.2011 по 30.07.2012 та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, ані позивач, ані власник пошкодженого транспортного засобу не зверталися до відповідача з метою складання акту-претензії з приводу падіння з даху будинку льодяної криги (а.с. 103-112).
Таким чином судом встановлено, що акт-претензія з приводу пошкодження транспортного засобу «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО внаслідок падіння льодяної криги з даху будинку № 3 по Кудрявському спуску не складався.
Отже, твердження позивача про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного та негайного очищення даху будинку від снігу та бурульок не підтверджуються належними та допустимими доказами, тому суд вважає його хибним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вину відповідача за завдану шкоду власнику автомобіля «Honda Civic», державний номер АІ6304ВО, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу у сумі 12 109,18 грн.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд - 1» про відшкодування шкоди у порядку регресу 12 109,18 грн., - відмовити повністю.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.04.2013 року.
Повний текст рішення складено - 23.04.2013 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова