Провадження №2/263/1215/2013
26 квітня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Лапоног Т.Г., з участю адвокатів ОСОБА_1 та каменюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що вони з 07.09.2007 року перебувають у шлюбі, за час якого мешкали у квартирі батьків чоловіка, куди придбали певне побутову техніку, меблі та зробили ремонт, а також купили автомобіль, всього на загальну суму 100879 грн. З червня 2012 року їх сім'я розпалася, вона пішла мешкати до своїх батьків, тому просить поділити спільно нажите майно, виділивши відповідачу в натурі все майно, а на її користь стягнути грошову компенсацію в розмірі 50439,50 грн.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що після фактичного припинення шлюбних стосунків з відповідачем у них була домовленість про те, що він сплатить їй компенсацію у розмірі 40000 грн., оскільки меблі та техніку їй нікуди перевозити, але потім він відмовився ділити майно у добровільному порядку.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, оскільки за час шлюбу було придбане не все майно, яке вказує позивачка, а лише музичний центр, пральня машина, плита газова, телевізор, мікрохвильова піч, холодильник, кондиціонер, пилосос, меблевий гарнітур, м'який кут, кухонний комплект, настінна шафа для ванної кімнати та автомобіль, який він за узгодженням з дружиною продав пізніше за 44000 грн. З вказаними позивачкою цінами він згоден. Тому він не заперечує проти передання позивачці музичного центру, мікрохвильової печі, холодильника, пилососа, меблевого гарнітуру, м'якого куту, кухонного комплекту, а також сплатити компенсацію в розмірі 17709 грн. Щодо ремонту в квартирі, то він був зроблений ще до весілля за гроші його батьків, які також встановлювали новий балкон.
Вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Сторони 07.09.2007 р. уклали шлюб між собою, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
За цей час ними було придбане: музичний центр «LG», пральню машину «Samsung», телевізор «Sharp», мікрохвильову піч «Gorenje», холодильник «LG», пилосос «Samsung», м'який кут «Монте-Карло», газову плиту «Ardo», меблевий гарнітур «Олива», кухонний комплект «Марта», 4 електроосвітлювальних прибори, кондиціонер «Gico», вішак «Ольха», шафу настінну для ванної кімнати та автомобіль «Hyundai-Accent». Даний факт підтверджується як копіями товарних та касових чеків, що маються в матеріалах справи, так й частково визнано самими сторонами, що згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України не потребує додаткового доказування.
Згідно із ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 70 та 71 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Таким чином, суд вважає необхідним не залишати все майно відповідачу в натурі, а розділити його між сторонами, виходячи з принципів рівності та справедливості: виділити ОСОБА_2 у власність музичний центр «LG», пральню машину «Samsung», телевізор «Sharp», мікрохвильову піч «Gorenje», холодильник «LG», пилосос «Samsung» на загальну вартість 12743 грн.; виділити ОСОБА_3 у власність м'який кут «Монте-Карло», газову плиту «Ardo», меблевий гарнітур «Олива», кухонний комплект «Марта», 4 електроосвітлювальних прибори, кондиціонер «Gico», вішак «Ольха», шафу настінну для ванної кімнати на загальну вартість 13210 грн.; стягнути з відповідача на користь позивачки 233,50 грн. для зрівняння часток поділеного майна.
Разом з тим, суд не може задовольнити вимогу позивачки про поділ металопластикового балкону вартістю 6980 грн., який згідно із договором від 22.05.2011 р. був замовлений ОСОБА_3 для встановлення в квартирі АДРЕСА_1, оскільки у даному випадку мова йдеться не про якесь рухоме майно, а про вкладені гроші у ремонт належної батькові відповідача квартири, що підтвердили у суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У зв'язку з цим ці правовідносини між сторонами не підпадають під врегулювання главою 8 розділу ІІ Сімейного кодексу України.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо поділу металопластикового балконного блоку, металопластикового вікна, кутової шафи «Ольха», шафи-купе «Ольха», кухонного гарнітуру «Юля», оскільки згідно з наданими чеками дане майно було придбане до укладення сторонами шлюбу, а тому відповідно до вимог ст.57 СК України є особистою приватною власністю.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.30 постанови №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження, його вартість враховується при поділі.
Таким чином, оскільки відповідач продав автомобіль «Hyundai-Accent» 16.02.2013 р. за 44000 грн., то з нього належить стягнути компенсацію на користь позивачки в розмірі 22000 грн.
Згідно із ст.ст.10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, то згідно із ст.88 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати зі сплату судового збору в розмірі 349,77 грн.
Проте суд не враховує судові витрати позивачки на правову допомогу, тому що вони не підтверджені належним чином: договір на надання юридичної допомоги вона уклала із адвокатом ОСОБА_6 міської колегії адвокатів на суму 1500 грн., а за представництво у суді по цивільній справі вона сплатила 1170 грн. на користь ТОВ «Межрегіональний юридичний центр».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Поділити спільне майно подружжя, а саме:
- виділити ОСОБА_2 у власність музичний центр «LG», пральню машину «Samsung», телевізор «Sharp», мікрохвильову піч «Gorenje», холодильник «LG», пилосос «Samsung» на загальну вартість 12743 грн.;
- виділити ОСОБА_3 у власність м'який кут «Монте-Карло», газову плиту «Ardo», меблевий гарнітур «Олива», кухонний комплект «Марта», 4 електроосвітлювальних прибори, кондиціонер «Gico», вішак «Ольха», шафу настінну для ванної кімнати на загальну вартість 13210 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію проданого автомобіля «Hyundai-Accent» в розмірі 22233,50 грн. з урахуванням зрівняння часток поділеного майна.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 349,77 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Турченко