Справа № 435/9769/12
2/214/432/13
Іменем України
26 квітня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Бондар Я.М.,
при секретарі - Джемерчук О.В.,
за участі позивача за первісним позовом ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 Володимиірвни, відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання двох дітей, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ОСОБА_8 ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей,
09 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся із первісним позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від всіх видів її заробітку.
Відповідачка ОСОБА_4 звернулася із зустрічною позовною заявою, у якій просила визначити місце проживання дітей із нею.
В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, пояснив, що в липні 2012 року відповідачка ОСОБА_4 таємно, без жодних пояснень зібрала речі та зникла з квартири на АДРЕСА_1, де вони разом із дітьми постійно проживали. Він розшукував її декілька днів, звертався до міліції, до матері відповідачки, записку відповідачки, де вона пояснила, що уходить від нього знайшов не одразу. Дочки в цей час перебували з його батьками в селі. Відповідачка не давала про себе знати два місяці, і він і дочки дуже переживали з цього приводу. Відповідачка навіть телефоном рідко спілкувалася із ними. Пояснив, що відповідачка останній час перед фактичним уходом з сім'ї різко змінила своє ставлення до нього, вони не мали інтимних стосунків декілька місяців, спочатку під різними приводами, потім без пояснень. Позивач підозрював жінку у подружній зраді, проте не мав доказів цього, намагався утримати її в сім'ї. Побоїв не вчиняв, дочок проти матері не налаштовував.
Його представники первісний позов підтримали, проти зустрічного заперечили, вказавши, що відповідачка звернулася до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дітей лише після отримання первісного позову про стягнення з неї аліментів. Вона не має постійного місця роботи та доходів, невідомо де проживає.
Відповідачка ОСОБА_4 заперечила проти первісного позову, просила задовільнити її зустрічну позовну заяву. Зазначила, що позивач - її колишній чоловік дуже деспотична людина, він постійно пригнічував її, але до дітей ставився добре. Вона має економічну освіту, працювала до народження другої дочки, потім допомагала чоловіку у веденні бізнесу, займалася дітьми. Визнала, що вони з чоловіком останній перед розлученням час мали проблеми в інтимному житті, конфліктували у побуті, проте заперечила факт її подружньої зради. Дітей залишила із чоловіком, коли йшла до нього, бо не мала куди їх забрати, хотіла спочатку влаштуватися на роботу, знімала житло. Зараз вона просить визначити місце проживання дітей із нею у квартирі її матері та бабусі на АДРЕСА_2, де є місце для облаштування двох спальних місць для дітей тощо.
Представники відповідачки проти первісного позову про стягнення аліментів на двох дочок не заперечили, проте водночас просили задовільнити зустрічну позовну заяву, зазначивши, що відповідачка є люблячою матір'ю, дбала про навчання дітей у загальній та музичній школах, приймала участь у роботі батьківських комітетів.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ОСОБА_8 ОСОБА_7 підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із батьком ОСОБА_1
Вислухавши сторони, їх представників, третю особу та представників органів опіки, заслухавши думку спеціаліста психолога, поспілкувашись з обома неповнолітніми дітьми, заслухавши свідків та дослідивши письмові докази по даній справі суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено шлюб 15 листопада 1997 року(а.с. ). Від даного шлюбу народилося двоє дітей - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. )та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. ).
Діти зареєстровані із батьком ОСОБА_1 АДРЕСА_3 (довідка а.с. ), фактично проживають без реєстрації в кв.57 на пр. Мира,33 в м. Кривому Розі разомі із батьком ОСОБА_1 та його батьками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що визнано обома сторонами а документами з КЗОШ №17.
Шлюб між сторонами розірваний за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.11.2012 року за позовом ОСОБА_4 (копія рішення суду на а.с. ). У даному рішенні зазначено, що судом встановлено, що спору між подружжям про місце проживання спільних дітей немає.
Фактично, як визнано обома сторонами шлюбні відносини між ними припинилися в липні 2012 року, коли ОСОБА_4 пішла з сім'ї, при цьому дочки залишилися і до сих пір проживають із батьком ОСОБА_1
Рішення про розірвання шлюбу та залишення дітей з колишнім чоловіком було прийнято одноособово ОСОБА_4, дітей з ним також залишила добровільно. Отже після розірвання шлюбу як фактично так і після юридичного оформлення - рішенням суду, місце проживання дітей було визначено без спору між сторонами - із батьком.
Дана позовна заява про визначення місця проживання дітей, у якій позивачка ОСОБА_4 зазначила, що як дбайлива та любляча матір бажає, щоб діти після розлучення проживали із нею, була подана до суду лише в грудні 2012 року як зустрічна, після отримання з суду ухвали про відкриття провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до неї про стягнення аліментів.
Своє початкове рішення про залишення дітей із чоловіком при уході з сім'ї ОСОБА_4 пояснила в суді тим, що не мала свого заробітку, розраховувала знайти роботу, зняти житло, влаштуватися, а потім забрати дітей. Проте й на час розгляду справи так і не пояснила впевнено де проживає, лише зазначила, що якщо дітей передадуть їй буде проживати з ними у своєї матері ОСОБА_6, де створить необхідні умови. Хоча в зустрічній позовній заяві та на початку судового засідання позивачка ОСОБА_4 стверджувала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до акту від 29.01.2013 року, складеного головною домового комітету, майстром КЖП та сусідами в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_13, ОСОБА_4 не проживає (а.с. ).
На час обстеження житлово-побутових умов в квартирі, що належить матері ОСОБА_4 ОСОБА_6 здійсненого представниками Дзержинського райвиконкому 01.лютого 2013 року в квартирі проживають ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 - бабуся дітей, яких двічі на тиждень відвідує соціальний працівник. В квартирі для дітей є окрема кімната, у якій є диван, письмовий стіл і планується встановити односпальне ліжко (а.с. ).
З того часу і на даний час розгляду даної справи, як пояснили ОСОБА_4 та її матір, окремого ліжка так і не було встановлено.
За місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_4 не проживає, оскільки за її поясненнями, там немає ремонту, квартирант, якому вони задавали квартиру вивіз усе, навіть газотехнічне обладнання, а вона поки що не має коштів на відповідний ремонт.
Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 так і не подала довідку про працевлаштування/ роботу або перебування на обліку у центрі зайнятості та про розмір доходів, хоча й зареєстрована як приватний підприємець. Натомість батько дітей отримує пенсію по інвалідності ( 3 гр. діабет) та перебуває на обліку в Криворізькому міському центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Під час судового засідання із видаленням батьків із зали, у присутності вчителя, представників сторін та представника органів опіки суд мав змогу поспілкуватись із обома неповнолітніми дітьми. Під час бесіди з кожною окремо, на питання головуючого з ким би їм хотілося жити із мамою чи з татом, обидві відповіли, що з татом. При цьому старша ОСОБА_9 була дуже скута та напружена, було видно, що дитина страждає від цієї ситуації з батьками, звинувачує мати про розрив із батьком, який за її словами робив їй лише на краще, «все для неї робив і зараз би її прийняв бо любить». Олена пояснила, що під час відпустки на морі в липні 2012 року мати під час однієї прогулянки з нею наодинці сказала їй, щоб їй би було краще з батьком, якби вони розлучилися. Проте як пояснила дівчина, вона не сприйняла ці слова матері серйозно, і коли та раптом пішла з сім'ї вони з батьком та сестрою дуже переживали та хвилювалися. Наполягала на бажанні залишитися із батьком, пояснила, що бабусю з боку матері ОСОБА_6 вони бачили дуже рідко, по святах, інколи не ночували в її квартирі. Молодша дівчинка ОСОБА_11 вела себе більш розкуто, але впевнено без вагань виразила бажання жити із батьком, при цьому не була проти спілкуватися із мамою, пояснила, що спочатку дуже сумувала за нею, а мама не приходила та рідко телефонувала, тепер вона звикла і жити із мамою не хоче.
Відповідно до психодіагностичного висновку на ОСОБА_9 та ОСОБА_10, виконаного кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри соціології, психології та гуманітарних дисциплін Криворізького факультету Запорізького національного університету ОСОБА_14, після проведення клініко-психологічного дослідження психологом встановлено, що дії матері ОСОБА_4, яка раптово залишила чоловіка та дітей виступили, з одного боку, кризовим проявом латентної (скритої) ситуації непорозуміння яке складалось останнім часом у неї з оточуючими; з другого боку, явили собою тяжкий стресогений фактор для сім'ї, який характеризується непередбачуваністю, не типовістю та невідповідністю обов'язкам, почуттям та думкам того образу «матері», який всі будують та на який очікують; дії ОСОБА_4 свідомо або несвідомо, але мали деструктивний характер на соціальне становище доньок та зумовили їх гостре переживання травматичного досвіду. У висновку також відзначено, що реакція втечі ОСОБА_4 від сім'ї, за якими б мотивами вона не здійснилась, характеризує жінку, яка не виявляє розуміння сили впливу своєї материнської системи на дітей, на розвиток їх особистостей, на їх емоційні стани, характерологічні прояви, їх ставлення до оточуючих та до себе. Усвідомлення доньок, що мати віддавшись власним емоційним потягам спричинила біль всім рідним - змінило сприйняття ОСОБА_9 та ОСОБА_10 близьких стосунків та впевненість щодо розуміння мотивів та прагнень рідних, обмежило поняття що правильно, що морально, що справедливо.
Психолог прийшла до висновку, що в даному випадку, з урахування віку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 власне їх ставлення та розуміння вчинку матері повинно складатися самостійно, поступово і свідомо, без тиску дорослих і протікати це процес повинен у звичних для дітей обставинах, в сімейному колі батька та його рідних. Спілкування матері повинно будуватися на добровільній для доньок засаді (а.с. ).
Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на вік дітей - 8 та 13 років та їх прихильність до батька і бажання жити із ним, нинішнє емоційне «відштовхування» матері, особливо з боку старшої дочки-підлітка, приймаючи до уваги висновок психолога, відсутність у матері визначеного постійного місця проживання із достатніми житлово-побутовими умовами для проживання двох дітей, самостійного достатнього джерела заробітку (доходу), а також те, що протягом часу судового розгляду мати дітей не здійснила навіть спроб відновити довіру дітей та знову завоювати їх прихильінсть до себе, суд не вважає за можливе задовільнити зустрічну позовну заяву і визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_9 із матір'ю.
Разом із тим, суд вважає за необхідне роз'яснити батькові дітей ОСОБА_1 його обов'язок забезпечити безперешкодну можливість дітям спілкуватися із матір'ю ОСОБА_4 та іншими родичами з її сторони.
Роз'яснити матері ОСОБА_4, що даним рішенням хоча й визначено місце проживання їхніх малолітніх доньок із батьком, це не позбавляє її права на спілкування, обов'язку брати участь у вихованні, утриманні та забезпеченні духовного розвитку дітей, а також здійснення контролю за умовами проживання дочок у сім'ї їх батька, в тому числі шляхом звернення до органів опіки та піклування чи суду, в разі вчинення батьком дій чи бездіяльності, які перешкоджали їй в участі у житті дітей та вільному спілкуванні із нею у визначений між ними за згодою чи за рішенням органу опіки час або повторно за наявності підстав звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання дітей із нею.
Разом із тим, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 не довела у судовому засіданні, що за час окремого проживання - з липня 2012 року до часу подання позову про стягнення аліментів - жовтня 2012 року чи на даний час добровільно допомагає батькові щомісячно регулярно утримувати неповнолітніх доньок, напроти нею та її матір'ю як представником постійно стверджувалось на протязі всього судового засідання про те, що батько непомірно багатий, а вона менш забезпечена тощо.
Доводи відповідачки та її представників про те, що вона сплатила одноразово на харчування 70 грн. в школі та намагалася сплатили за навчання у музичній школі, але не сплатила, тому що батько вже оплатив навчання, не можна врахувати як добровільну допомогу на утримання двох дітей, тому ці витрати відповідачки не можна вважати добровільними виплатами на утримання дітей, які повинні здійснюватися батьками регулярно, щомісячно.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно до статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітніх дочок у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно на утримання кожної дитини до досягнення ними повноліття і стягнення здійснювати на користь позивача починаючи з дня звернення із даним позовом до суду -з 09 жовтня 2012 року.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.157,161, 180, 181, 184, 191 СК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 60, 212- 218, ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, та на утримання ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн. щомісячно на утримання кожної дитини до досягнення ними повноліття, з відповідною індексацією, і стягнення здійснювати починаючи з 09 жовтня 2012 року.
На підставі ст. 217 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в межах місячного платежу.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в доход держави в розмірі 458,80 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бондар Я.М.